180 років тому Польщу сколихнуло повстання, яке було назване в історії Листопадовим.

«Jazz Bez» – найбільш масштабний, довготривалий міжнародний фестиваль, який енергією джазу поєднує десятки міст України і Польщі, представляючи кращих виконавців із Заходу.

Будинок, у якому нині знаходиться Волинський краєзнавчий музей, побудований у 1928-30 р.р. за проектом луцького архітектора Казимира Яницького як адміністративний корпус Окружного земельного управління, де воно і розташовувалося до 1939 року.

Пожежі завжди були страшенним лихом для мешканців сіл і міст, особливо у давні часи, коли будинки були переважно дерев’яними, з очеретяними стріхами або ґонтовою покрівлею, а освітлення й опалення – далеким від досконалості. Про найбільші пожежі, що вразили Луцьк, залишилися згадки в історичних документах.

Про те, як на дзвіницю Свято-Троїцького кафедрального собору піднімали повернуті з Росії дзвони ходить немало домислів, а то й легенд. Щоправда про ім’я механіка-конструктора механізму, що підіймає і опускає у соборі перед вівтарем ікону Божої Матері, ніхто й не згадує…

Так склалося, що до 33 років я не знала, що мої предки належать до дворянського роду, життя якого пов’язане із волинським краєм. Моя мама – Яніна Фелінська. Попрацювавши з архівними джерелами, я дізналась, що Фелінські з Волині не однофамільці, а моя велика родина. Вивчення родоводу триває досі. Але є і певні цікаві відкриття, якими я поділалась, беручи участь у історичній конференції «Минуле і сучасне Волині», що відбулася у вересні нинішнього року.

Марсовим полем у XVIII столітті називали майдан в центрі Луцька. Можливо, таку назву на честь бога війни придумали гренадери Литовського корпусу Луцького гарнізону, казарми яких були неподалік. У XIX столітті цей же майдан називали Парадною площею, бо тут проводилися огляди (паради) військ під час маневрів. З другої половини XIX століття Парадна площа використовувалася для проведення ярмарків. На початку XX століття на ній вирішили облаштувати міський публічний сад. Міською думою було взято до уваги пропозиції ландшафтного пейзажиста з Києва Рудольфа Троцке і садовода з села Боратина Чеського Войтеха Влка.

На Рівненщині працювали польські історики – представники Фундації Осередок КАРТА.