Ім’я уродженця міста Дубна Ігнація Радлінського (1843–1920) відоме лише вузькому колу дослідників у Польщі та Україні, а його перу належать десятки робіт, які внесли вагомий вклад у науку. Він працював у сферах історії, філології, релігієзнавства та біблістики.

Під час Другої світової війни Єжи Кміта працював учителем у кількох селах поблизу Рожища на Волині. У 2020 р. читачам «Волинського монітора» про нього розповів історик і вчитель Сергій Янішевський із Копачівки, де Єжи Кміта також навчав дітей. У грудні 2025 р. з автором зв’язалася Сабіна Собоцінська – правнучка Єжи Кміти.

Центр східноєвропейських студій Варшавського університету пропонує 25 стипендій на навчання у дворічній магістратурі в рамках освітньої програми «Східні студії». Заняття триватимуть із 1 жовтня 2026 р. до 30 червня 2028 р. Заявки можуть подавати охочі з країн Східної Європи, Балканських країн, Кавказу та Середньої Азії.

Ковельського залізничника Міхала-Мар’яна Скулу енкаведисти намагалися звинуватити в роботі на польську розвідку. Хоч цього довести не вдалося, герою нашого нарису винесли вирок – вісім років таборів.

Відкриваю холодильник, а там… брекфест тайм. Виходжу на прогулянку і чую, як сусідка кричить до собаки: «Кам ін, Люсі, йдемо в хату!» Вмикаю телевізор, а там усенька польська мова намагається відчайдушно пригадати, чим же вона є. І я її абсолютно не звинувачую.

Історія, традиції та культура кожного народу – це також кухня, зокрема страви, які подають на святковий стіл. У Польщі це особливо помітно під час Святвечора, коли на білій скатертині з’являються страви, які, попри ледь помітні вдосконалення або дивні й не завжди продумані зміни, залишаються носіями пам’яті про минулі часи, вірування і навіть те, як мислили наші предки.

«Ми саме готувалися до Великодня. Я ще запитала, чи можна буде йому посилку передати», – ділиться спогадами про Андрія Машлая з Рівного його мама Людмила. Він відповів: «Я прийду, подзвоню тобі, і ти мені надішлеш. Люблю, цілую».

«Ціна Незалежності», – подумала я, коли дивилася на портрети загиблих воїнів, виставлені на майдані Незалежності в Рівному. Я ще не знала, що цю меморіальну інсталяцію її творці саме так і назвали.

Неймовірно, що людство дійшло до етапу польотів у космос, розумних будинків і пристроїв, які, немов велике гумове вухо, вміють підслуховувати наші розмови, щоб потім ні з грушки ні з петрушки запропонувати нам «ідеальний пилосос на знижці». Водночас воно не може приборкати однієї винятково примітивної сили природи – здатності нарікати.

Хто б міг подумати, що Польське радіо з нами вже 100 років! Я можу уявити собі життя без телебачення, але без радіо – аж ніяк. Воно завжди було поруч. Я належу до тих людей, які були пов’язані з Програмою ІІІ Польського радіо, із сатиричною програмою «60 хвилин на годину», що виходила в ефір у 1974–1981 рр., та з «Хіт-парадом Програми ІІІ» Марека Нєдзвєцького, який транслювали в 1982–2020 рр.