Вціліла Біблія
Статті

«Врятував Юзефа, сам загинув. А Біблія вціліла». Лучанин знайшов у сімейному архіві книгу, яка «побувала» на обороні Варшави в 1939 р.    

Спільна історія польського й українського народів – не сухі зведення, цифри і статистичні дані. Це долі людей, кожна з яких неповторна та щемлива. Одна з таких – історія Стефана Гримака, молодого хлопця, який після нападу нацистів на Польщу у вересні 1939 р. опинився у вирі трагічних подій оборони Варшави. Історію його смерті розповів рідним Стефана його побратим – варшав’янин Марек. Нащадок Стефана – лучанин Іван Синюк – пам’ятає переказану дідусем оповідь про варшавську трагедію. А нещодавно він знайшов ще й Новий Заповіт, який Стефан завжди носив із собою і який дивом вцілів у битві.

 

Гримаки – родина Івана по мамі. До 1944 р. вони мешкали на хуторі, що так і називався – Гримаки. Хутір знаходився на території Любачівського повіту Підкарпатського воєводства – місцині, що має етнічну назву Надсяння. Поселення у 44-му розгромили більшовики, які наводили на цих територіях свій лад після попередників фашистів.

 

– Стефан був братом мого дідуся Івана, – пригадує Іван Синюк. – Дід мені про нього розповідав. У 1939 р. він мав усього 19 років, але після початку війни його призвали до Війська Польського. Потрапив у Варшаву та брав участь у її обороні. Рідні довго не знали про долю Стефана, аж поки в 1942 р. їх не знайшов його товариш. Він шукав сім’ю Стефана, аби передати їм його вцілілі речі, серед яких – Новий Заповіт, виданий у Варшаві у 1908 р.

 

Того чоловіка звали Марек. Іван зазначає, що дід, розповідаючи про вечірній візит незнайомця в далекому 1942-му, завжди дивувався, як то він насмілився в окупованій Польщі шукати їхню родину?

 

– Пам’ятаю, ще маленьким був, але постійно просив діда ще і ще розповідати цю історію, – каже Іван Синюк. – Така вона була мені вже цікава. Починав дідусь завжди однаково: «Було вже темно, ми й каганець запалили. А тут двері – скрип! Заходить чоловік у цивільному. І зразу: «Вечір добрий! То ви Гримаки? Я бачив, як ваш Стефан загинув!»

 

Той Марек був корінним варшав’янином. Дідусь Іван не пам’ятав ні його прізвища, ні подробиць того, як він знайшов їхню родину. Але історія Стефана закарбувалася в пам’яті назавжди.

 

…Стефан і Марек потоваришували у війську. Коли їхню частину перекинули у Варшаву, Марек тільки й молив Бога, аби його родина встигла евакуюватися з міста. Якось він отримав наказ передати якийсь документ командиру одного з добровольчих батальйонів, сформованих для захисту міста. Разом із Мареком до добровольців вирушив і Стефан Гримак.

 

Там, серед варшав’ян, що взялися захищати своє місто від нацистів, Марек несподівано зустрів батька й меншого 15-річного брата Юзефа. Малий ніяк не хотів лишати лінії оборони й казав, що якщо батько його прожене, він все одно піде воювати. Батько й вирішив, що при собі тримати сина буде безпечніше.

 

Марек розповідав, що батько загинув під час першої ж танкової атаки. Солдати армії, серед яких і він зі Стефаном, не встигли повернутися у свою частину. Не було іншого виходу, аніж стати до бою поряд із добровольцями. У тому пеклі намагалися триматися разом – Стефан, Марек і малий Юзеф.

 

– Дід Іван переповідав, що коли вечірній гість дійшов до розповіді про загибель Стефана, то почав плакати. До речі щоразу розповідаючи мені цю історію, плакав і дідусь. Тому я це місце оповіді любив найменше, – згадує сьогодні Іван.

 

А було так. Стефан і Юзеф сиділи в окопі. Малий зачудовано роздивлявся затвор на щойно виданій гвинтівці. І тут раптом Стефан хапає його за одяг і щосили кидає худого хлопця вздовж окопу. Марек був за метрів три, все бачив. Через мить у те місце, де перебував Стефан, а секунду тому – і Юзеф, влучив снаряд. І то настільки точно, що й хоронити потім не було чого… Певно Стефан чи почув, чи відчув біду, що наближалася.

 

Марек із братом Юзефом зрештою вижили в тій варшавській бійні. Пережили і бомбардування, і здачу в полон. В усіх перипетіях Марек носив із собою мішок із речами Стефана Гримака. Пообіцяв, якщо виживе, передасть його рідні, розповість, як загинув, подякує.

 

– Серед речей, казав дідусь, був Новий Заповіт, – оповідає сьогодні Іван Синюк. – Дідовий брат завжди хотів бути священиком, носив книгу при собі, акуратно й ретельно замотував у шматок цупкої тканини. Але коли я питав дідуся, чи збереглася та книга, він знизував плечима й казав, що після 1944 р. її жодного разу не бачив.

 

1944-й – ще один трагічний період у родині Гримаків. Польські комуністи розгромили їхній хутір, і люди мусили шукати іншої домівки. Дідусь Івана оселився на Тернопільщині, де й одружився. Вже його донька переїхала пізніше до Луцька, там вийшла заміж.

 

– Якось я був у бабусі на Тернопільщині. Було це невдовзі після смерті діда, – згадує Іван. – Переглядав старі документи і серед них знайшов невеличку книжечку. Видана в 1908 р., але напрочуд добре збережена… Я й здогадався, що то та сама, яка дивом повернулася з Варшавської битви… Перепитав бабцю, та підтвердила, книга – дідового брата Стефана.

 

Іван Синюк вирішив передати книгу до музею, що організовується при Луцькій дієцезії римо-католицької церкви. Разом із Новим Завітом у фонди нового музею із сімейного архіву Гримаків перекочували ще кілька книг, зокрема Біблія, видана 1898 р. у Варшаві. Іван Синюк хоче, аби книги стали надбанням польської громади Волині, адже нерозривно пов’язані з історією цієї країни: «Там вони точно будуть добре збережені. І, дасть Бог, через 100 і через 200 років усі відвідувачі знатимуть історію мого предка».

 

Юрій РИЧУК

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Вчитель із Бузаків Юліан Бачинський
Статті
Жителя села Бузаки, вчителя Юліана Бачинського звинуватили у співпраці з таємною поліцією. Хоч вірогідних доказів слідство не отримало, його засудили до восьми років таборів.
02 вересня 2026
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026