22 червня – кривава дата, «подарована» нам націонал-соціалістом Гітлером і червоним диктатором Сталіним. Тепер весь світ знає передісторію 22 червня 1941 року, крім комуністів-симоненківців. Варто нагадувати, що передувало тим трагічним подіям. Наприклад, розчленування Польщі у вересні 1939 року.
Немає, здавалося б, резону посилатися на писанину «совєцьких» тогочасних газет. Аж ні! У газеті «Вільна праця» (пізніше її назвуть «Радянська Волинь») у числі 12 від 10 жовтня 1939 року, що зберігається в обласному державному архіві, більше половини сторінки заповнено викладом промови фюрера в Рейхстазі! Він виступив з півторагодинною промовою після короткого вступного слова Герінга і вшанування пам’яті загиблих німецьких вояків на польському фронті.
Що ж декларував союзник Сталіна світові? Адольф радів у зв’язку із тим, що в Європі ліквідовано 36-мільйонну державу з її 50 дивізіями, назвав число загиблих «арійців» – 10 572, а також кількість взятих у полон польських військових. Принизив при цьому поляків, мовляв, їх держава була нежиттєздатна як така, що створена «на костях, крові німців і росіян». Цією державою управляла аристократична кліка, що мала підтримку не більше 15 відсотків громадян, і вдавалася до образ, провокацій щодо німців, які намагалися вирішувати спірні питання мирним шляхом… Звичайно, що така риторика – брехня!
Стосовно Росії (який там Союз!), то вважає її своїм союзником. Гітлер «не бачить причин, які б були перешкодою для тісного співробітництва між державами», а «різниця режимів не може перешкодити спільній активній боротьбі за мир. Пакт (йдеться про пакт Ріббентропа – Молотова, – авт.) – поворотний пункт у розвитку зовнішньої політики, основа тривалого і щасливого співробітництва Німеччини і Росії у справі ліквідації вогнищ війни і гарантування безпеки народів». Яка брехня для світу, у яку ні один, ні другий тиран, звичайно, не вірили, готуючи нові авантюри!
Фюрер заливався солов’єм, говорячи, що плани експансії стосовно України вигадка, і «зусиллями Німеччини та Росії (!) встановлюється спокій і мир», а їх інтереси «тут повністю збігаються». Що ж до інших держав – то це і критика Ліги Націй та Версальського договору, і попередження держав Європи про те, що «нема сенсу вести війну за відновлення Польщі, яка ніколи не оживе», мовляв, «це гарантують дві найбільші в світі держави»! Гарантують, так би мовити, тримаючи один одному дулі кожен у своїй кишені.
Як апофеоз цієї фашистсько-сталінської риторики прозвучало з вуст Гітлера: «Європейські держави повинні бути вдячні Росії та Німеччині за те, що вони готові перетворити це вогнище неспокою в зону мирного розвитку». Йшлося про поділену між агресорами Польщу в ім’я європейської безпеки напередодні загарбання Сталіним Прибалтики!
Правда, гітлерівська Німеччина, словами свого лідера, тут же заявила про свою мету – повернення втрачених під час Першої світової війни колоній, встановлення «нового порядку» в Європі. Сталін свою імперію теж розширив, принісши поневолення Західній Україні й Західній Білорусії.
… 22 червня 1941 року було вже не за горами.
Валеріан ТИНЧУК
