Від покоління до покоління
Можливості

У січні 2016 р. за ініціативи Полонійного культурно-освітнього товариства в Тернополі та під патронатом Генерального консульства РП у Луцьку відбувся літературний конкурс, організований із нагоди Дня бабусі та дідуся.    

Учасники конкурсу могли обрати одну з тем у вікових категоріях: від 11 до 13 років – «Ласкаві руки бабусі й мудрий усміх дідуся»; від 14 до 16 років – «Від покоління до покоління: традиції та звичаї моєї родини»; від 17 до 19 років – «Історія мого роду». Пропонуємо увазі наших Читачів фрагменти із вибраних робіт.

 

Анастасія Шестюк, III вікова категорія, 19 років, Полонійне культурно-освітнє товариство в Тернополі:
(…) За кожною фотографією, за кожним хрестом на кладовищі криється подекуди трагічна, а часом захоплива історія про різні покоління багатодітної родини Драчів-Бабок-Приліпків-Романюків, про землю і важку працю, про весільні пісні та колискові, про колядки, про таланти, про дівчат і хлопців із нашої родини, котрі прагнули навчатися й хотіли бути потрібними людям… Ця історія не поміститься на одному аркуші, навіть на сотні. Проте розповім кілька слів про мою бабусю Ксенію та її сестру, мою хресну матір Євдокію – розповім стільки, скільки можна (…).


Бабуся – це друга мама. Вона перша, хто додасть надії. Бабуся – це забуті й відроджені нею в нас, її внуках, старі звичаї, це незліченна кількість пісень, які вона співала… А моя хресна мама Євдокія – це людина надзвичайно особлива, неподібна на інших, дуже шанована в селі та в сім’ї. Вона ніколи не нав’язувала своєї думки, а коли її про щось питали, то була найавторитетнішим порадником. Вони любили нас усіх безмежно, молилися за нас. Нині спостерігають за нами з неба. Я часто думаю, що належати до такої незвичайної сім’ї – це велике щастя.

 

Марина Одарич, II вікова категорія, 16 років, Полонійне культурно-освітнє товариство в Тернополі:
Мене звати Марина. Моя сім’я невелика: лише мама, тато і я, але ми й так добре проводимо час. Наші традиції та звичаї виникли після мого народження.


Одна із найцікавіших і найсмішніших така: якщо хтось із нас має день народження, то повинен переодягнутися у свинку. Не запитуйте чому. Ця традиція існує від мого другого дня народження. Ми стали старшими, але нічого не зробиш, традиція є традицією, потрібно її дотримуватися. Здивуєтеся, але ніхто їй не суперечить і не змінює її. Щиро кажучи, коли матиму дітей, продовжуватиму її надалі.


Черговий нетиповий звичай – святкування Нового року. Коли всі опівночі слухають новорічні привітання президента, члени моєї сім’ї пишуть листи, які отримають через рік. У цих листах ми висловлюємо свої мрії, які хочемо втілити в життя впродовж наступних 365 днів. Завдяки цій традиції ставимо перед собою завдання й намагаємося їх реалізувати. Не завжди ці завдання мають бути серйозними, необхідно лише трішки оригінальності й виключно позитивного мислення.


...Можу писати без упину про сімейні звичаї та традиції, проте, читаючи це, ви не зрозумієте, як вони виглядають. Для цього вам потрібно було б побачити їх на власні очі й навіть узяти в них участь. Не скажу, що моя сім’я має багато звичаїв, проте вони мало в кого ще трапляються, є особливими й дуже багато для нас значать!

 

Олександра Шаровська, I вікова категорія, 12 років, суботня школа польської мови у Чорткові при Польсько-українському культурно-освітньому товаристві імені Адама Міцкевича:
Мене звати Олександра Шаровська. Мені дванадцять років. Я українка, проте маю польське коріння. Батьки мого тата – бабуся Олександра й дідусь Євстахій – вже померли. Тож розповім про батьків моєї мами. Бабуся й дідусь проживають у місті Кам’янець-Подільському, який знаходиться за 100 кілометрів від мого дому. Один раз чи двічі на місяць ми їздимо до них. Мою бабусю звати Надія, їй шістдесят сім років. Вона завжди весела і дбайлива. Щоразу, коли ми приїжджаємо до них, бабуся пече нам пироги. Мого дідуся звати Борис, і йому сімдесят один рік. Він дуже мудрий і спортивний. Дуже дякую дідусеві за те, що він навчив мене їздити на велосипеді, добре плавати і ловити рибу. Також хочу розповісти про моїх померлих бабусю й дідуся. Однак це сумна тема. Дідуся я не пам’ятаю, бо він помер за рік до мого народження. Його звали Євстахій. Знаю його тільки зі спогадів тата. Знаю, що він мав маму польку й тата українця. (…) Колись розповім про них моїм дітям.

 

Микола Галтюк, I вікова категорія, 13 років, суботня школа польської мови у Чорткові при Польсько-українському культурно-освітньому товаристві імені Адама Міцкевича:
Добрі дідусь і бабуся – це щасливе дитинство. (…) Моє дитинство завдяки їм, завдяки теплим ласкавим рукам бабусі, лагідним і мудрим словам дідуся, немов казка. Які смачні тістечка випікає моя бабуся Богданка. Задумуюся, звідки вона бере енергію та знаходить час для мене, адже доглядає стару матір. Це мама мого тата. А бабуся тата, котрій 90 років, завжди мене притулить, заспіває й розповість історії зі свого життя. Сидиш, слухаєш і уявляєш, як це було колись, холодно і голодно.


(…) Але справжнім героєм для мене став батько бабусі – мій прадідусь Антоній Пукас. Моє польське походження я успадкував від нього. (…)

 

ВМ

Схожі публікації
Учасники проєкту «Świadomy Senior» запрошують на виставу в Рівному
Події
У Рівному триває підготовка спектаклю «Золоті хіти. Театральний кавер» у рамах проєкту «Świadomy Senior». Головні ролі зіграють члени польських організацій та люди, які активно популяризують польську культуру в локальній спільноті.
05 червня 2026
Нотатка Алойзія Фелінського про «Волинський щоденник»
Статті
Пропонуємо вашій увазі статтю «В мемуари «Землі Волинської». Причинок до розвитку польської журналістики на Волині», опубліковану в № 3 «Землі Волинської» за 1939 р.
05 червня 2026
Ян Маліцький став почесним професором Університету імені Лесі Українки
Статті
Директору Центру східноєвропейських досліджень (Studium Europy Wschodniej) Варшавського університету Яну Маліцькому присвоїли звання почесного професора Волинського національного університету імені Лесі Українки.
04 червня 2026
Триває другий конкурс заявок на малі транскордонні проєкти
Можливості
Асоціація «Карпатський єврорегіон» оголосила другий набір на проєктів в межах пріоритету 4 «Співпраця» Фонду малих проєктів Програми Interreg NEXT Польща–Україна 2021–2027. Прийом заявок триває до відкритий до 10 липня 2026 р.
03 червня 2026
Маневичі вдруге відзначили 125-річчя. З нагоди ювілею тут триває масштабна виставка
Статті
В останній день травня, у свято Трійці, Маневичі традиційно відзначили День селища. Цього року це був 125-річний ювілей.
02 червня 2026
Дитяче свято в Замлинні зібрало близько 200 учасників
Події
В Інтеграційному центрі «Замлиння» провели День дитини. 30 травня тут зібралися близько 200 дітей із польських організацій та установ, у яких вивчають польську мову.
02 червня 2026
У Польщі відбувся 39-й з’їзд вихідців із Тернопільщини
Події
25–29 травня в Покшивній Опольського воєводства відбувся 39-й тернопільський з’їзд кресов’ян. Такі зустрічі вже багато років організовує Клуб тернополян на чолі з Яніною Стадник.
02 червня 2026
Робота: Представництво Фонду міжнародної солідарності шукає спеціаліста з питань відповідності
Події
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує у свою команду спеціаліста з питань відповідності, аби разом втілювати розвиткові ініціативи спрямовані на підтримку українських громад задля їхнього стійкого розвитку та відновлення в умовах повномасштабної війни.
01 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Підофіцер Антоній Пашковський з Олександрії біля Ківерців
Статті
25 квітня 1940 р. службовці Ківерцівського районного відділу НКВД арештували підофіцера Війська Польського Антонія Пашковського. Упродовж шести місяців від поділу Польщі між Німеччиною та СССР він переховувався в Бодячеві.
01 червня 2026