Від покоління до покоління
Можливості

У січні 2016 р. за ініціативи Полонійного культурно-освітнього товариства в Тернополі та під патронатом Генерального консульства РП у Луцьку відбувся літературний конкурс, організований із нагоди Дня бабусі та дідуся.    

Учасники конкурсу могли обрати одну з тем у вікових категоріях: від 11 до 13 років – «Ласкаві руки бабусі й мудрий усміх дідуся»; від 14 до 16 років – «Від покоління до покоління: традиції та звичаї моєї родини»; від 17 до 19 років – «Історія мого роду». Пропонуємо увазі наших Читачів фрагменти із вибраних робіт.

 

Анастасія Шестюк, III вікова категорія, 19 років, Полонійне культурно-освітнє товариство в Тернополі:
(…) За кожною фотографією, за кожним хрестом на кладовищі криється подекуди трагічна, а часом захоплива історія про різні покоління багатодітної родини Драчів-Бабок-Приліпків-Романюків, про землю і важку працю, про весільні пісні та колискові, про колядки, про таланти, про дівчат і хлопців із нашої родини, котрі прагнули навчатися й хотіли бути потрібними людям… Ця історія не поміститься на одному аркуші, навіть на сотні. Проте розповім кілька слів про мою бабусю Ксенію та її сестру, мою хресну матір Євдокію – розповім стільки, скільки можна (…).


Бабуся – це друга мама. Вона перша, хто додасть надії. Бабуся – це забуті й відроджені нею в нас, її внуках, старі звичаї, це незліченна кількість пісень, які вона співала… А моя хресна мама Євдокія – це людина надзвичайно особлива, неподібна на інших, дуже шанована в селі та в сім’ї. Вона ніколи не нав’язувала своєї думки, а коли її про щось питали, то була найавторитетнішим порадником. Вони любили нас усіх безмежно, молилися за нас. Нині спостерігають за нами з неба. Я часто думаю, що належати до такої незвичайної сім’ї – це велике щастя.

 

Марина Одарич, II вікова категорія, 16 років, Полонійне культурно-освітнє товариство в Тернополі:
Мене звати Марина. Моя сім’я невелика: лише мама, тато і я, але ми й так добре проводимо час. Наші традиції та звичаї виникли після мого народження.


Одна із найцікавіших і найсмішніших така: якщо хтось із нас має день народження, то повинен переодягнутися у свинку. Не запитуйте чому. Ця традиція існує від мого другого дня народження. Ми стали старшими, але нічого не зробиш, традиція є традицією, потрібно її дотримуватися. Здивуєтеся, але ніхто їй не суперечить і не змінює її. Щиро кажучи, коли матиму дітей, продовжуватиму її надалі.


Черговий нетиповий звичай – святкування Нового року. Коли всі опівночі слухають новорічні привітання президента, члени моєї сім’ї пишуть листи, які отримають через рік. У цих листах ми висловлюємо свої мрії, які хочемо втілити в життя впродовж наступних 365 днів. Завдяки цій традиції ставимо перед собою завдання й намагаємося їх реалізувати. Не завжди ці завдання мають бути серйозними, необхідно лише трішки оригінальності й виключно позитивного мислення.


...Можу писати без упину про сімейні звичаї та традиції, проте, читаючи це, ви не зрозумієте, як вони виглядають. Для цього вам потрібно було б побачити їх на власні очі й навіть узяти в них участь. Не скажу, що моя сім’я має багато звичаїв, проте вони мало в кого ще трапляються, є особливими й дуже багато для нас значать!

 

Олександра Шаровська, I вікова категорія, 12 років, суботня школа польської мови у Чорткові при Польсько-українському культурно-освітньому товаристві імені Адама Міцкевича:
Мене звати Олександра Шаровська. Мені дванадцять років. Я українка, проте маю польське коріння. Батьки мого тата – бабуся Олександра й дідусь Євстахій – вже померли. Тож розповім про батьків моєї мами. Бабуся й дідусь проживають у місті Кам’янець-Подільському, який знаходиться за 100 кілометрів від мого дому. Один раз чи двічі на місяць ми їздимо до них. Мою бабусю звати Надія, їй шістдесят сім років. Вона завжди весела і дбайлива. Щоразу, коли ми приїжджаємо до них, бабуся пече нам пироги. Мого дідуся звати Борис, і йому сімдесят один рік. Він дуже мудрий і спортивний. Дуже дякую дідусеві за те, що він навчив мене їздити на велосипеді, добре плавати і ловити рибу. Також хочу розповісти про моїх померлих бабусю й дідуся. Однак це сумна тема. Дідуся я не пам’ятаю, бо він помер за рік до мого народження. Його звали Євстахій. Знаю його тільки зі спогадів тата. Знаю, що він мав маму польку й тата українця. (…) Колись розповім про них моїм дітям.

 

Микола Галтюк, I вікова категорія, 13 років, суботня школа польської мови у Чорткові при Польсько-українському культурно-освітньому товаристві імені Адама Міцкевича:
Добрі дідусь і бабуся – це щасливе дитинство. (…) Моє дитинство завдяки їм, завдяки теплим ласкавим рукам бабусі, лагідним і мудрим словам дідуся, немов казка. Які смачні тістечка випікає моя бабуся Богданка. Задумуюся, звідки вона бере енергію та знаходить час для мене, адже доглядає стару матір. Це мама мого тата. А бабуся тата, котрій 90 років, завжди мене притулить, заспіває й розповість історії зі свого життя. Сидиш, слухаєш і уявляєш, як це було колись, холодно і голодно.


(…) Але справжнім героєм для мене став батько бабусі – мій прадідусь Антоній Пукас. Моє польське походження я успадкував від нього. (…)

 

ВМ

Схожі публікації
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026
Мандруй Польщею із Вєславом: На Лупківському перевалі − серед історії, природи і легенд
Статті
На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.
28 серпня 2026