Володимир Цибулько: «Діагноз сьогоднішнього стану нації не дуже втішний»
Статті

Володимир Цибулько з юначих літ був революціонером. За що й був виключений з університету, а згодом нажив собі чимало ворогів та друзів. Встиг бути і організатором музичних, літературних проектів, і написати більше десятка книг поезій, есеїстики, перекладів, і побувати у Верховній Раді України у якості депутата, і «приміряти» посаду радника Віктора Ющенка. Про усе це в нинішньому інтерв'ю спеціально для «Волинського Монітора»

«У Ющенкові, в певний момент, політика переміг фінансист»

– Пане Володимире, на початку 90-х років минулого століття Ви увійшли в літературу не лише із оригінальним художнім словом, але й продемонстрували свою чітку антирадянську позицію. Чи нині часто згадують тодішню Вашу скандальну промову на пленумі Спілки письменників?

– «Чітку антирадянську позицію», як Ви кажете, я зайняв ще на початку 80-х, через що був під певним наглядом, доволі неагресивним – наглядачі представлялися комсомольськими працівниками і просили маму поговорити зі мною про те чи інше, але це, врешті, закінчилося виключенням із університету. Довелося вчитися у Ризі. А щодо виступів у спілці – це ніякий не подвиг, а лише спроба змусити колег подивитися на обставини реалістичніше, вийти поза межі групових міжусобиць. Спілка так і живе міжусобицями досі, але суспільної ваги вже не має тієї, що мала.

– Ви прагнули змін у вітчизняній літературі, навіть заснували Асоціацію «Нова література». Вдалося реалізувати бодай половину запланованих проектів?

– Вдалося. Ми з розрізнених автономних особистостей створили майданчик для реалізації творчих проектів, навчили колег писати грантові проекти і розпоряджатися грантовими коштами. Ми проводили конференції, видавали книги й часопис, вели рубрики в газетах. Цього на той час вистачало. Мої творчі вечори проходили у величезних залах і збирали по кілька тисяч глядачів. Весь сучасний інструментарій промоції автора і книги по суті апробувала «Нова література». Це на нашому прикладі навчилися діяти сучасні літературні герої.

– Ви були серед організаторів цікавих, вже легендарних мистецьких дійств по всій Україні: «Червона Рута», «Вивих», «Вітер зі Сходу». Намагалися «струсонути» Україною від Львова до Донецька. Розкажіть про Ваші режисерські та організаторські старання в цьому напрямі.

– Останній проект «Кобзар-форевер» відбувся у Каневі у 2005 році. Нині ж президент Янукович, готуючи указ про відзначення 200-ліття Шевченка, згадав і про мій проект. Загалом це дивно – бо достукатися з подібним проектом до функціонерів від культури у попередній владі, що декларувала патріотизм, було неможливо. Зате зараз цей проект оживає!

– Ви були радником Віктора Ющенка. Він прислухався до Ваших порад? Чому не все вдалося виконати «народному президентові» і чому нині про нього говорять як про лідера, котрий не зміг вповні використати свого шансу?

– Тому, що у Ющенкові, в певний момент, політика переміг фінансист, і він просто почав заробляти. Він замість політика захотів стати олігархом, що в нашій ситуації теж є формою політики. Чи прислухався Ющенко до порад? Якби прислухався, то був би й нині президентом. Він дуже швидко спекався всіх, хто був поряд з ним у найгірші часи, і оточив себе хапугами, брехунами й злодюгами, за що й отримав своє на виборах!

cybulko7

«Політика і література – нерозривні»

– Відколи Ви потрапили у велику політику, схоже, Україна майже втратила Цибулька-письменника? Політика і література речі несумісні?

– Політика і література є нерозривними у Європі, а в Центральній Європі – поготів. Я просто обережніший у публікаціях, у доборі слів, ніж раніше. Але це вже від досвіду, а не від обережності. Нині просто не все публікую, що пишу, але рукописи не горять, як відомо.

– Розкажіть про свою перекладацьку діяльність. Нині над чимось працюєте?

– Переклав ізраїльського поета Таміра Грінберга. Ще й досі не можу збагнути чи лишилася в цих віршах хоч частка самого Грінберга, чи вже в українських перекладах сам Цибулько?

– Чимало Ваших віршів покладено на музику і вони стали піснями. З ким із артистів подобається співпрацювати? Вижити нині із написання україномовних текстів пісень можна?

– Вижити можна, тим більше, що музики багато і вона дуже різноманітна. На останній «Червоній Руті» звучало кілька нових пісень. А працювати мені найбільше подобається з «Піккардійською терцією» – у нинішньому році формації виповнюється 20 років і я пишу про них книгу. Щоправда, не знаю чи встигну до ювілейних концертів.

«Сучасний автор потребує не мовчазного поглинання його текстів»

– Україномовну серйозну, інтелектуальну літературу нині є для кого писати? Бо здається, що сучасних українських інтелектуалістів стає усе менше...

– Їх ніколи й не було багато. Зараз важливе не саме написання текстів для когось, а взаємна комунікація, співтворчість читача і автора, адже сучасний автор, яким я себе вважаю, потребує не мовчазного поглинання його текстів, а дискусії, що народжує істину.

– Україномовна література нині може успішно конкурувати на європейському книжковому ринку?

– Це не ринкова конкуренція і слава Богу, що Європа ніколи щодо книги не жила ринковими нормами, а жила за нормами культурного феномена.

– Останнім часом Ваші записи на авторських блогах активно читають і коментують, адже піднімаєте чимало проблем в Україні. Хоч уже минув 20-річний ювілей незалежності, проте перед нами досі багато небезпек як зовнішньополітичних, так і внутрішніх...

– Найперша внутрішня загроза – не дати стати українському деструктивові тупим знаряддям у руках недругів української державності. Світ нині конкурентний і виживають у цій конкуренції найбільш консолідовані нації. Читаю коментарі до своїх блогів і публіцистики, і можу говорити, що діагноз сьогоднішнього стану нації не дуже втішний. Але державницьке ядро набуває і гарту, і досвіду, тому вважаю перспективи України досить привабливими. Дехто пробує адаптувати «совків» до вільного світу – не треба, це лише додаткові трагедії. Вони самі по собі відходять і завдання нації майбутнього, української нації, повестися не кровожерливо. По суті, ми, будуючи майбутнє, повинні починати з хоспіса для минулого. Це минуле приходило по коліна в крові, то нехай тепер відходить у білих палатах. У цьому більший урок, ніж аби ми криваво розпрощалися з минулим. Так нічого змінити не вдалося б. У цьому наша національна відмінність, наприклад, від росіян.

– Дуже дякую за розмову!

– Дуже дякую, що подякували!

Розмовляв Віктор ЯРУЧИК,

фото: www.tsybulko.kiev.ua

Схожі публікації
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026
Мандруй Польщею із Вєславом: На Лупківському перевалі − серед історії, природи і легенд
Статті
На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.
28 серпня 2026