Тут лежить старосвітська як комаавторка кількох віршів.Вічний спочинокповеліла дати їй земля (…)Перехожий, вийми з папки мозок електроннийі над долею Шимборської подумай хвилину.Віслава Шимборська
1 лютого 2013 року минає перша річниця смерті поетеси, лауреатки Нобелівської премії у галузі літератури – Віслави Шимборської. Відхід майстрині слова наповнює нас смутком і викликає спогади, які свідчать про те, що світ Культури пережив непоправну втрату. «Була абсолютно визначною поетесою, діамантом світового рівня, a з іншого боку, людиною великої скромності, великої доброти і великої зацікавленості світом (…)”, - говорив рік тому міністр культури і охорони національної пам’яті Богдан Здроєвський. Однак видається, що смерть парадоксальним чином повертає Її до життя. Про це дбають Її Друзі і ціле ґроно анонімних читачів, котрі, звертаючись до творів Віслави Шимборської, будують пам’ять про Неї. Це завдяки ним живуть Її вірші, а також те, що мала сказати світові. Поет і прозаїк Томаш Яструн сказав, що «величезна кількість висловів та фрагментів її віршів увійшли до кровообігу мови. Це доказ того, що поет живий». Однак найважливішою фразою польської поезії залишиться фрагмент із вірша «Хвилина тиші після Людвіги Вавжинської»: «Стільки знаємо про себе, скільки нас перевірено».
«Вистачить» – це назва збірки із останніми творами, яка з’явилася уже після Її смерті, завдяки видавництву «а5» у Кракові. Міхал Русінек, багаторічний секретар Віслави Шимборської сказав, що ця книжка «є унікальною, бо демонструє роботу поетеси, починаючи від нотатки, дуже нечитабельної і зробленої лише для себе, через машинопис із власноручними правками, аж до остаточної версії, яка охопила 13 віршів». Звідки назва «Вистачить»? Ришард Криніцький, поет і друг Нобелівської лауреатки, у третій частині книжки «Замість післяслова» згадує попередні розмови із Пані Віславою щодо видання збірки, під час яких «переконливо сказала, що вже має готову назву «Вистачить», яка зазвучала тоді як жарт (…), мав надію, що залишиться жартом, бо не міг погодитися із її значенням. Я вірив, що це не буде остання книжка Поетеси, настільки важливої не лише для мене. Доля розпорядилася інакше, не дозволивши їй навіть завершити цю книжку».
До «Вистачить» звертаюся часто і читаю уважно, проте старанно. Стежу із лупою та оглядаю форми літер, пробую розшифрувати вирази і цілі речення із рукописів. Шукаю того «послання до життя», вибираючи те, що близьке моєму серцю. Ліричні оповідання, записані в кількох віршах, розповідають про непомітні і великі справи. Затримують на півдороги, змушують ставити запитання і шукають своє місце поміж життям і смертю. Відкриваю, що в системі слів діючих мов світу, це дає багато безкінечних можливостей. Поетична реальність – це подолання таємниці, а нагородою за цю працю є – захоплення.
Опр. Ядвіга ДЕМЧУК
