1 серпня минуло 69 років від початку Варшавського повстання. Два повстанські місяці 1944 року, від 1 серпня до 3 жовтня, – це найтрагічніша пора для тих, хто, піднявшись на боротьбу з фашистами, пожертвував свої життя за вільну та суверенну Польщу.

Війна позначилася на їхній юності, дорослішанні та зрілості, війна вплинула на їхній вибір і війна принесла їм смерть. Саме війна стала тим переживанням, яке найбільшою мірою сформувало їхню літературну творчість. Покоління Колумбів («покоління 1920») – це назва покоління молодих польських поетів і літераторів, які народилися на рубежі 20-х років ХХ століття.

Серед інших до цього покоління належали Кшиштоф Каміль Бачинський, Тадеуш Гайци та Здіслав Строїнський. Їхня поезія розповідає про побачену дійсність, яка брутально знищила їхні мрії. З нагоди такої важливої дати варто пригадати біографії і творчість поетів, яким довелося боротися і загинути у Варшавському повстанні.

Леон Здіслав Строїнський народився в сім’ї інтелігентів; його батько, Юзеф Строїнський, був юристом-радником ординації Замойських. Свої юнацькі роки він провів у Замості. У 1941 році почав вивчати право і польську філологію в підпільному Варшавському університеті. Від 1942 року належав до полоністів, які видавали конспіративне щомісячне видання «Мистецтво і народ». Був воїном АК, підпільно закінчив школу для підхорунжих. Загинув 16 серпня у Варшавському повстанні разом з поетом Тадеушом Гайци в Середмісті.

Кшиштоф Каміль Бачинський – підхорунжий, воїн АК, харцерський інструктор Сірих Шеренг, під час окупації пов’язаний із часописами «Пломєнє» та «Дорога». Загинув під час Варшавського повстання як солдат батальйону АК «Парасоля». Бачинський загинув на посту в палаці Бланка 4 серпня 1944 року в післяобідню пору. Його смертельно поранив снайпер, який найімовірніше цілився з Великого Театру. У Варшавському повстанні, 1 вересня 1944 року, загинула також дружина Бачинського – Барбара Драпчинська. Посмертно нагороджений медаллю «За Варшаву 1939-1945 (1947)» i Хрестом АК. Спочатку був похований за палацом Бланка. Після війни його перепоховали на Повонзках.

Тадеуш Гайци під час повстання боровся в Середмісті у штурмовій групі поручника Єжи Бондоровського (псевд. «Ришард»). У травні 1943 року в підпільному видавництві побачила світ дебютна збірка Гайци – «Міражі». Загинув 16 серпня 1944 року під час Варшавського повстання як солдат АК у кам’яниці на вул. Пшеязд, 1/3 (теперішня вул. ген. Андерса), яку підірвали німецькі солдати. 2 серпня 2009 року Президент Лех Качинський посмертно відзначив Гайци Командорським Хрестом Ордена Відродження Польщі за визначні заслуги у здобутті незалежності Польщі та діяльність, що сприяла розвитку польської культури.

Опрац. Ядвіга ДЕМЧУК