У Луцьку в рамках проекту «Наша спадщина – наші музеї» відбувся польсько-український семінар музеїв із регіонів-партнерів Лодзького воєводства.
Проект «Наша спадщина – наші музеї» реалізує Департамент культури та освіти адміністрації маршалка Лодзького воєводства, а співфінансує Міністерство закордонних справ. У проекті беруть участь Лодзьке воєводство, Вінницька й Волинська області. Волинь у цьому проекті представляють Волинський краєзнавчий музей, Музей волинської ікони, Художній музей у Луцьку, Маневицький краєзнавчий музей.
– Із цими областями у нас підписані партнерські угоди на регіональному рівні. Це було вирішальним у виборі їх для участі в проекті, – повідомила Барбара Фрончковська, інспектор Департаменту культури та освіти адміністрації маршалка Лодзького воєводства.
Така зустріч була першою в історії співпраці цих регіонів. Протягом двох днів працівники музеїв брали участь в інтенсивних семінарах та дискусіях, метою яких було знайомство зі специфікою польських та українських музейних установ. Участь у семінарі взяли польські експерти з музейної справи керівник відділу освіти в Музеї «Палац у Вілянові» Пьотр Гураєц та керівник відділу церковного мистецтва в Музеї замку в Ланьцуті Ярослав Ґємза. Під час зустрічі обговорено, зокрема, такі теми: діяльність музеїв у Польщі, міжнародна співпраця музеїв, організація, можливості й перспективи розвитку музейної освіти. У ході зустрічі відбулися презентації музеїв Лодзького воєводства та областей-партнерів. Програма передбачала також екскурсію містом та відвідування музеїв Луцька.
Після семінару з’явиться електронна публікація, яка буде доступною в Інтернеті на сайтах Regionkultury.pl, Lodzkie.pl та на сайтах українських партнерів.
Почесний патронат над цією подією здійснюють Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи, воєвода Лодзького воєводства Йоланта Хелмінська, маршалок Лодзького воєводства Вітольд Стемпєнь, голова Волинської обласної державної адміністрації Борис Клімчук та директор Інституту музейництва Польщі Пьотр Маєвський.
Ця зустріч переросте в інтенсивну співпрацю, внаслідок чого відбуватиметься обмін виставками, освітнім досвідом, митцями. Таку надію висловили учасники семінару.
Директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк зазначив, що цей проект цікавий волинським музейникам, зокрема, з огляду на налагодження контактів між установами.
– Кожен музей має свою специфіку. Цікавий, наприклад, польський досвід організації музеїв під відкритим небом, у яких представлена історія певного періоду. У нас даються одночасно об’єкти різних століть, тому що вони розкривають одне явище, наприклад, рільництво чи ткацтво, – говорить Анатолій Силюк.
Директор Волинського краєзнавчого музею підкреслив, що важливим є також знайомство з Інститутом музейництва Польщі, який займається розробкою теоретичних проблем, питань законодавства, вивченням музейництва. Інституції такого типу в Україні немає. Працівникам українських музеїв цікавий також польський досвід реалізації освітніх музейних програм та специфіка міжнародної співпраці музеїв Польщі.
– Цікавими для нас є також контакти з вінницькими музеями. Досвід їхній ми знаємо, але тісних контактів у нас раніше не було. Цей семінар допоможе нам їх налагодити, – сказав Анатолій Силюк.
Керівник відділу освіти в Музеї «Палац у Вілянові» Пьотр Гураєц, який спеціалізується у сфері співпраці між музеями на державному та міжнародному рівні, розраховує на те, що цей проект завершиться спільними виставковими, освітніми та науково-дослідними програмами. Додає: «Ми весь час учимося співпрацювати з Україною і я думаю, що ця зустріч і обмін досвідом дуже нам у цьому допоможуть».
Як зазначив Анатолій Силюк, у всьому світі музеї є неприбутковими організаціями, які збирають, зберігають, вивчають, досліджують, реставрують і популяризують пам’ятки історико-культурної спадщини, є об’єктами збереження історичної пам’яті народу і формування його національної самосвідомості. Проте помітна й певна різниця в польській та українській музейній справі.
– У нас трохи важче перевикористовувати фондові колекції інших музеїв. Наприклад, музей у Замості може користуватися фондовими предметами із Кракова чи інших міст, якщо ці предмети тісно пов’язані із Замостем, – говорить Анатолій Силюк. – Нам не вистачає державних грандів і коштів із європейських інституцій.
Пьотр Гураєц підтверджує, що польським музеям легше працювати завдяки коштам Євросоюзу і завдяки співпраці з партнерськими установами в Західній Європі. Проте зазначає, що, якщо йдеться про вивчення музейної справи в університетах, то Україна не має чого соромитися.
– Як свідчить мій досвід і знайомства з українськими науковцями, що займаються музеями, викладання музейної справи в українських вищих навчальних закладах більш розвинене, ніж у Польщі. Наприклад, у Львівському національному університеті ім. І.Франка є спеціальність, пов’язана з музейною освітою. Це те, чого в Польщі ми не дочекалися до цього часу. У Польщі нині в кількох університетах реалізовуються тільки післядипломні програми, але всі вони мають відірваний від себе характер, не пов’язані між собою. Після університету кожен працює на свій манер – є варшавська школа, краківська школа і т.д. Це, звичайно, не значить, що ми не можемо між собою домовитися, але не вистачає однієї централізованої системи, в рамках якої музейники навчалися би за певними стандартами, хоча б тими, про які йдеться в законі про музеї. Протягом двох років щось подібне пробує організувати в Університеті кардинала Стефана Вишинського проф. Дорота Фольга-Янушевська. Тут з’явилися перші в Польщі магістерські і кандидатські програми з музейної справи. Це перша ластівка, але нам не вистачає стандартів. А з того, що мені відомо, в українських університетах ці спільні стандарти якраз існують, через що ми вам дуже заздримо.
Наталя ДЕНИСЮК
