Магія Різдва. Розмова з Генеральним консулом РП у Луцьку Томашем Яніком
Статті

Різдвяні свята вже на порозі. Ми підбиваємо підсумки року, але з тими підсумками приходять до нас спогади з дитинства. Про це ми вирішили поспілкуватися з Генеральним Консулом Республіки Польща в Луцьку Томашем Яніком.

„Волинський монітор” – Пане Консуле, як це було в дитинстві? Чим для Вас є Різдво?

Томаш Янік – Мабуть, я не буду оригінальним в тому, що Різдвяні свята все ж були найбільш магічними та незвичайними, коли ми були дітьми. Коли ми чекали тієї першої зірки, щоб можна було врешті сісти до столу і почати їсти всі ті ласощі, які готували мама з бабусею. І, звичайно, після святої вечері завжди десь йшли із ласощами й очікували на Миколая, який приходив з мішком подарунків. Це була надзвичайна подія. До сьогодні пам'ятаю, що приходив Святий з неба і роздавав ті подарунки. Пізніше, як став дорослим, свята вже такої магічності не мали.

ВМ – Чи Миколаєм був хтось із родини?

– Так.

ВМ – Ви його впізнавали?

– Ні, я його ніколи не впізнавав. Я так переймався і був такий приголомшений та вражений, що як у мене Святий Миколай щось питав, то я починав запинатися зі страху.

ВМ – Ви колядували в дитинстві?

– Так, тому що ми вдома співали колядки за столом з батьками, з дідусем та бабусею. Це один з елементів традиції.

ВМ – Людина виросла, має вже власну сім'ю... Як святкуєте у Вашій сім'ї?

– Звичайно, ми з дружиною стараємося бути разом з дітьми. З огляду на мою роботу, зараз не завжди можемо святкувати в ширшому колі. Стараюся, щоб для моїх синів свята також були особливими, але вони настільки малі, що ще цього так не сприймають.

ВМ – А чи переодягатиметеся у Миколая, коли будете робити подарунки, хоча б для старшого сина?

– Ні, ще перелякається.

ВМ – Яка колядкаВаша улюблена?

– Пам'ятаю, що найкраще мені вдавалося проспівати колядку “Сьогодні у Віфлеємі”, але найбільше я люблю слухати колядку “Серед нічної тиші”. Вона створює піднесений настрій.

ВМ – Чи у Вашій сім'ї прикрашають ялинку?

– Звичайно, ялинка є необхідним елементом кожних свят. Ялинку завжди приносив додому тато. Зараз цей приємний обов'язок виконую я. Я вибираю ялинку на ринку, приношу її, встановлюю, підливаю і прикрашаю. Діти ще дуже малі, дружина доглядає за ними або готує щось смачненьке.

ВМ – Чи взагалі відомаВашій родині така страва, як кутя?

– Я родом з Малопольщі, а кутя в Малопольщі не існує, вона може бути на святковому столі хіба що у мішаних сім'ях. Так сталося, що моя родинатрохи мішана, бо мама походить зі сходу, батько з корінної малопольської родини, отже кутя інодіз'являлася на моєму столі, але це не є традицією. Зараз куті на моєму столі немає.

ВМ – Чи завжди маєте 12 страв на святковому столі?

– Так, ми стараємося дотримуватися цієї традиції – 12 різних страв і завжди ще одне місце за столом чекає якогось мандрівника, що заблукав. На столі, звичайно, є оплаток, а серед страв обов'язково є короп, борщ з вушками, гриби, капуста.

ВМ – Чи трапилося колись таке, що до Вас заблукав той мандрівник?

– Ні, якось до мого дому не потрапив.

ВМ – Пане Консуле, у різдвяні дні всі дарують одне одному подарунки. Чи Ви підготували якісь подарунки для своєї сім'ї? Що Ви подаруєте своїй сім'ї? Чи існує якась традиція?

– Так, традиція дарування подарунків існує. Це, мабуть, щось, чого кожен очікує, незалежно від того, чи має п'ять років, чи вісімдесят. Дуже приємно отримувати подарунки, але також приємно їх комусь дарувати. Я кілька останніх років є оригінальним, бо привожу різні подарунки з України – речі, яких у Польщі не купиш. Адже, незважаючи на те, що ми живемо у глобалізованому світі, деякі речі є іншими. Наприклад, в Україні дуже великий асортимент солодощів. Вчора я зробив саме такі покупки, отже будуть цікаві солодкі подарунки. Я не стараюся робити якихось великих і дорогих дарунків, переважно купую невеличкі сувеніри і цікаві дрібнички: щось для дому, щось для кухні, іграшки для дітей. Мій син саме захоплюється залізницею, тому точно отримає якийсь новий вагончик.

ВМ – На який подарунок Ви особисто очікуєте?

– Я написав такий лист до Миколая і, мабуть, уже вмовив його, що хочу отримати добрий фотоапарат. Коли їжджу Україною, ловлю себе на тому, що є дуже багато милих, фантастичних місць, краєвидів, пам'ятників, і я не можу, на жаль, їх забрати із собою, затримати ці миті, тому що забуваю про фотоапарат. Я маю надію, що як Миколай мені його цього разу принесе, то я носитиму його на шиї під час кожного виїзду і зможу потім ці фотографії переглянути, як повернуся з України.

ВМ – Підозрюю, що Миколай буде щедрим і виконає Ваше побажання. Пане Консуле, а зараз як Генеральний Консул Республіки Польща в Луцьку –який подарунок Ви хотіли б отримати?

– На мою думку, подарунком є щось таке, що отримуєш один раз. Натомість, у наступному році я побажав би собі, може, не подарунка, а певного процесу, певного розвитку тут, процесу зближення наших народів, процесу кращого пізнання. Передумови для цього будуть, наприклад, 90-та річниця підписання союзу Петлюра-Пілсудський у квітні 2010-го року. Я думаю, що ці подіїмаловідомі в Польщі і Україні. Я хотів би, щоб тривав цей процес пізнання своєї історії і пізнання в цій історії добрих моментів, щоб ми не переживали того, що у минулому було важким і трагічним. Щоб ці важкі питання не зашкодили нашим сьогоднішнім стосункам, оскільки ми всі зацікавлені у тому, щоб будувати краще майбутнє, звичайно, не забуваючи про минуле.

ВМ – Дякую, Пане Консуле. Веселих свят!

– Я також дякую за розмову і прошу передати усім читачам газети “Волинський монітор” мої найкращі побажання щасливого Нового року, радісних Різдвяних свят, здоров'я, благополуччя і здійснення мрій.

MW

 

Схожі публікації
Учасники проєкту «Świadomy Senior» запрошують на виставу в Рівному
Події
У Рівному триває підготовка спектаклю «Золоті хіти. Театральний кавер» у рамах проєкту «Świadomy Senior». Головні ролі зіграють члени польських організацій та люди, які активно популяризують польську культуру в локальній спільноті.
05 червня 2026
Нотатка Алойзія Фелінського про «Волинський щоденник»
Статті
Пропонуємо вашій увазі статтю «В мемуари «Землі Волинської». Причинок до розвитку польської журналістики на Волині», опубліковану в № 3 «Землі Волинської» за 1939 р.
05 червня 2026
Ян Маліцький став почесним професором Університету імені Лесі Українки
Статті
Директору Центру східноєвропейських досліджень (Studium Europy Wschodniej) Варшавського університету Яну Маліцькому присвоїли звання почесного професора Волинського національного університету імені Лесі Українки.
04 червня 2026
Триває другий конкурс заявок на малі транскордонні проєкти
Можливості
Асоціація «Карпатський єврорегіон» оголосила другий набір на проєктів в межах пріоритету 4 «Співпраця» Фонду малих проєктів Програми Interreg NEXT Польща–Україна 2021–2027. Прийом заявок триває до відкритий до 10 липня 2026 р.
03 червня 2026
Маневичі вдруге відзначили 125-річчя. З нагоди ювілею тут триває масштабна виставка
Статті
В останній день травня, у свято Трійці, Маневичі традиційно відзначили День селища. Цього року це був 125-річний ювілей.
02 червня 2026
Дитяче свято в Замлинні зібрало близько 200 учасників
Події
В Інтеграційному центрі «Замлиння» провели День дитини. 30 травня тут зібралися близько 200 дітей із польських організацій та установ, у яких вивчають польську мову.
02 червня 2026
У Польщі відбувся 39-й з’їзд вихідців із Тернопільщини
Події
25–29 травня в Покшивній Опольського воєводства відбувся 39-й тернопільський з’їзд кресов’ян. Такі зустрічі вже багато років організовує Клуб тернополян на чолі з Яніною Стадник.
02 червня 2026
Робота: Представництво Фонду міжнародної солідарності шукає спеціаліста з питань відповідності
Події
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує у свою команду спеціаліста з питань відповідності, аби разом втілювати розвиткові ініціативи спрямовані на підтримку українських громад задля їхнього стійкого розвитку та відновлення в умовах повномасштабної війни.
01 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Підофіцер Антоній Пашковський з Олександрії біля Ківерців
Статті
25 квітня 1940 р. службовці Ківерцівського районного відділу НКВД арештували підофіцера Війська Польського Антонія Пашковського. Упродовж шести місяців від поділу Польщі між Німеччиною та СССР він переховувався в Бодячеві.
01 червня 2026