Тиждень на луцькому Майдані
Статті

У ніч з 18 на 19 лютого я повернувся до Польщі з Майдану в Луцьку – якраз під час ескалації подій у Києві та інших містах України. Цього вечора всі боялися реакції української влади. Минув цілий тиждень і раптом я подумав, що були вже десятки, а навіть сотні таких тижнів. І кожен із них був інший, кожен був переповнений емоціями.

Усе почалося зимового вечора 1986 року. Я слухав радіопередачу «Чотири чверті джазу». На завершення ведучий Ян «Пташин» Врублевський сказав: «Для вас грали Ганелін, Чекасин, Тарасов із СРСР з альбому «Con anima». Це була моя перша зустріч зі Сходом, якщо не згадувати того, що мого діда вислали в Сибір у 1940 році і він завжди казав, що серп та молот упадуть. Я не розумів цього до сьогодні.

Перший тиждень моєї життєвої пригоди з Україною почався влітку наступного року. Я поїхав сам до СРСР, до знайомого з України, з яким ми листувалися. Поїхав на запрошення, тоді інакше не можна було, через Білорусь, перетнувши кордон у Тересполі. Моя зустріч з Україною була магічна: я зупинився на пагорбі і був зачарований. Та тиша, простір і далекий горизонт були ніби знайомі, ніби я тут уже колись був. Це була любов з першого погляду.

1898738 605158289573456 1763853907 o

Я приїхав до Луцька ввечері і познайомився з українцем, чи, точніше, з росіянином, який колись переїхав сюди з батьками. Юрій Кириловський чудово писав і говорив польською, знав польську поезію, музику, літературу. Я був здивований. «Юрек, звідки ти це все знаєш?» – запитав я. «Бо, знаєш, Польща для мене, для нас – це вікно на світ», – відповів він. Юрка вже серед нас нема, але він лишився в моїх думках та серці.

Потім були наступні тижні та пізнавання України, нові знайомства та дружба, нові захоплення. З Юрком ми познайомилися завдяки музиці, а от із Валентином Ваколюком – завдяки любові до Харлей Девідсон та живопису. Ця дружба триває до сьогодні. Валентин – поляк, але й українець – людина, яка робить багато для того, щоб наші народи порозумілися. Адже нас об’єднує кілька століть історії та культури.

Я вже багато років спостерігаю за подіями в Україні: здобуття незалежності, події на Майдані у 2004 році та сучасні. Я бачу, що молоді та досвідчені люди втомилися від безробіття, корупції та відсутності перспектив на майбутнє. Знову багато з моїх співрозмовників сказали, що Польща – це приклад для них, що вони хочуть жити в нормальній демократичній країні: їздити закордон, навчатися, працювати, просто жити. Вони знають, що цей шлях складний та повний пожертв, але для них Європейський Союз – це єдиний шлях. Люди не хочуть жити в країні злочинців та безправності. Влада, яка не може подбати про своїх громадян і створити для них умови для спокійного розвитку, яка стріляє у своїх громадян, нічого не варта.

Я був на луцькому Майдані. Я бачив рішучість та ентузіазм старших та молодих людей, жінок та чоловіків. Із ними зустрівся Юрій Луценко, колишній міністр МВС в уряді Юлії Тимошенко. Він закликав людей до бойкоту, а міліцію застерігав, щоб не виконувала злочинних наказів. Усі переконані, що мають рацію, тому що немає шляхів до відступу: потрібно боротися до перемоги. На Майдані тріпотів польський прапор і я пишався, що Польща також тут присутня, що люди бачать у ній приклад. Від Володимира Бут-Гасаїма, одного з координаторів луцького Майдану, я отримав на згадку український прапор – звідти. Думаю, що він потрапить у гідне місце: спершу на виставку картин українських художників під назвою «Україна в Європі – мистецтво без кордонів», яка відбудеться в Польщі, там, де я живу, а потім у редакцію Південної видавничої офіцини в Яроціні.

1890357 605159129573372 844288591 o

Я переконаний, що українці переможуть, що створять демократичну державу, яка буде дружньою Польщі без взаємних звинувачень та історичних претензій. Я гадаю, що це початок змін на Сході, не лише в Україні, але й у Білорусі та Росії. У країні наших східних сусідів загорівся промінчик змін і, так, як Польща знищила комуну, так і він запалюватиме далі вогонь демократії.

У п’ятницю, 21 лютого, в багатьох польських вікнах загорілися свічки на знак солідарності з Україною, як під час воєнного стану. Тоді ми не думали, що Польща через кілька років здобуде незалежність. Я пишу цей текст, а все змінюється, як у калейдоскопі. В Україні народжується демократія та громадянське суспільство.

Ми з вами. І хай так буде!

 

Кшиштоф БЄРЛА,

Фото Олени СЕМЕНЮК і Мар’яни ПЕЧЕНЮК

 

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Вчитель із Бузаків Юліан Бачинський
Статті
Жителя села Бузаки, вчителя Юліана Бачинського звинуватили у співпраці з таємною поліцією. Хоч вірогідних доказів слідство не отримало, його засудили до восьми років таборів.
02 вересня 2026
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026