До Міжнародного дня джазу, який відзначають 30 квітня, у Волинській обласній філармонії відбувся показ фільму про джазовий фестиваль «Нью кооперейшн Замость–Луцьк 2005». Про джазифікацію музичного побуту волинян, портретування джазу до і після 2005 р. розповідає організатор концертів і фестивалів Василь Ворон.

Групи «Vox» і «Big Band»

У моїй пам’яті живе пам’ять мого батька. Можливо, його ностальгія за малою батьківщиною, що назавжди лишилася по той бік Бугу, спонукала мене слухати щодня «Студію Ритм» Польського радіо, читати рубрику «Метроном» у «Штандарі млодих», вчащати у відрядження до Володимира, щоб дивитися поночі програми Польського телебачення.

Якби не аматорське музикування, не ейфорія після виступу Міри Кубасінської та групи «Breakout» Тадеуша Налепи на фестивалі в Сопоті, я не звернув би увагу влітку 1988 р. на вивіску «МАК» (Молодіжна агенція культури) у товщі бастіону в Замості, де привітний, життєрадісний і енергійний Леонард Марчук, здавалося, не міг мене дочекатися.

У Сопоті відбувалися «Музичні конфронтації», і я запропонував тоді проводити «Музичні діалоги над Бугом».

Пан Леонард без найменших вагань підтримав ідею їх реалізації в Замості й Луцьку. В інтерв’ю для волинського молодіжного видання 1 жовтня 1988 р. він сказав: «Це прекрасна ідея. Під час «Mузичних діалогів над Бугом» ми познайомимо вас із групами «Kоmbi», «Lady Pank», «Papa Dance». А на добрий початок пропонуємо групу «Vox».

На концерт квартету «Vox» до Луцька автор, виконавець і композитор Сергій Шишкін привіз із Володимира велику групу меломанів. Десятки тисяч у жовтні 1988 р. прочитали в молодіжній газеті інтерв’ю, в якому Вітольд Пашт розповів про вокальний квартет «Vox»: «У нас своє специфічне звучання, що викристалізувалося протягом десяти років. Ми добре знаємо, на що здатний кожен із нас, який взяти акорд, щоб він мав той самий «клей» і зазвучав найкраще чи то у стилі свінг, чи поп-рок. Безперечно, творчість ансамблю «NOVI» мала якийсь вплив на нас, вони співали джаз на рівні найкращих світових стандартів. Не менший мали «Мanhattan transfer» і «Earth, Wind and Fire». У Польщі мало рок-музикантів, які можуть зрозуміти ідею поп-музики, що ми її пропонуємо. А от «Bajm» зрозумів... А коли у хлопців видалося трохи вільного часу, ми запропонували їм приїхати до Луцька. Найближчим часом підготуємо новий компакт-диск для фірми «Оpus» із творами Джорджа Гершвіна й оркестром Густава Брома, з яким ми вже тричі виступали на джазових фестивалях у Банській Бистриці. З ними даємо щороку 100 концертів, зокрема 15 джазових. Незабаром поїдемо туди з нашою дитячою комічною оперою».

Ще перед початком «Музичних діалогів» я переклав українською ґрунтовну публікацію про польську джазову сцену («З підвалів – у зали філармонії», «МЛ» від 15 жовтня 1988 р.), яку на наше прохання підготував Ян Борковський. Ішлося, зокрема, про перший офіційний концерт джазової музики у травні 1947 р. у Варшаві, перший післявоєнний ансамбль традиційного джазу під керівництвом кларнетиста і саксофоніста Єжи Матушкевича в Лодзі. «На роялі грав краківський студент-музикознавець Анджей Тшасковський. У самому Кракові аналогічний ансамбль очолив піаніст Анджей Курилевич. У Познані творили польський джаз два інших його піонери: лікар за фахом і піаніст за покликанням Кшиштоф Комеда і саксофоніст Ян Врублевський відомий під псевдонімом Пташин».

Дорота Міськевич і Ян Пташин Врублевський на сцені театру імені Шевченка в Луцьку. Фото Олександра Більчука

Із нашого боку не обходилося без курйозних ситуацій. Наприклад, біг-бенд Вєслава Перегорульки під час Днів культури Замостя в Луцьку згромадив сотні фанів рок-музики, які взяли в облогу міський будинок культури. Справа в тому, що афіші запрошували на концерт «рок групи «Біг Бенд», а це була небуденна подія у все ще закритому совєтами для зарубіжних артистів місті.

«Такої фанатичної публіки ми не зустрічали ніде більше», – дивувалися зачудовані музиканти, які не знали причини такого ажіотажу.

Музика з «країни Діксі»

Музика польських джазменів не стала «звуком без значення». У квітні 1994 р. на сцені Народного дому «Просвіта» в Луцьку (нині Палац культури міста Луцька) зблиснув біг-бенд Геннадія Тарана, дебютував «Диксиленд-бенд» Андрія Тітяєва і студентів Луцького державного музичного училища.

У лютому 1994 р. викладач Луцького музичного училища Андрій Тітяєв (тромбон) вивів на сцену міського будинку культури групу інструменталістів під назвою «Диксиленд-бенд»: Григорій Чепелюк (кларнет), Павло Кучер (ударні), Ігор Бачинський, згодом Олег Баковський (труба), Юрій Ябковський (туба), згодом Ігор Боцеровський (бас-гітара), Віталій Баран, згодом Петро Сухоцький (фортепіано), Андрій Войнаровський (банджо). До змагання з професійними колективами на святі джазу в місті Зелена Гура у вересні 1997 р. ентузіасти традиційного джазу з Луцька дали вже понад 200 концертів!

Андрій Тітяєв із вдячністю згадує фаготиста Геннадія Тарана, завідувача відділу духових інструментів Луцького державного музичного училища, керівника духового, потім симфонічного оркестрів, училищного біг-бенду, що став попередником «Диксиленд-бенду»: «Смак до імпровізації моїх студентів визначив перший склад диксиленду, який із невеликими змінами продовжував музикувати як самодіяльний народний ансамбль до 1999 р.»

Врешті-решт у студії Олексія Онишка на піддашші Народного дому «Просвіта» в Луцьку протягом двох вечорів звукорежисер Павло Завада записав 14 треків, понад 40 хвилин музики, що дотепер заряджає своїм віталізмом.

Гжегож Обст – людина пограниччя

Ініціатива Гжегожа Обста – джазовий фестиваль «Нью кооперейшн Замость–Луцьк 2005» – яскравий епізод партнерства в історії Єврорегіону «Буг». В управлінні культури Волинської облдержадміністрації з радістю підтримали почин президента джазового клубу імені Мечислава Коша в Замості: з’явилася нагода відродити «Музичні діалоги над Бугом»! Нова кооперація для молодої генерації на кошти Євросоюзу починалася в Замості, а завершувалася на сцені театру імені Шевченка в Луцьку три роки поспіль.

Відеозапис фестивалю

«Я давно мріяв приїхати до Львова, посидіти в кав’ярні біля оперного театру, а вчора разом з українцями ми «взяли Бар»… у джазовому клубі», – жартував Ян Пташин Врублевський. Польські колеги (Bykman Art-Film) записали на два DVD зразки сучасного джазу, які запропонували квартет Яна Пташина Врублевського та Дорота Міськевич, тріо Войцеха Нєдзелі, тріо Джуліана Томаса з Великобританії, Інна Кириченко з ансамблем Геннадія Гусенцева, композитор, автор і виконавець Сергій Шишкін. Відеорепортаж доповнили спогади й роздуми, якими поділилися президент міста Замость Марцін Замойський, автор проєкту Гжегож Обст, корифей польської джазової сцени Ян Пташин Врублевський та ведучий концертів, журналіст Василь Ворон.

Із легкої руки Генерального консульства РП у Луцьку та Луцького джазового клубу у другій декаді нового століття лучани отримали три циклічні події на джазовій сцені, в театрі ляльок взимку і Луцькому замку влітку, плеяду зірок у програмі фестивалю «Jazz Bez» і ще стільки всього, що без ліку.

Джаз у Волинській філармонії

Із 1994 р. філармонія почала проводити фестиваль «Стравінський та Україна». У 2004 р. Єжи Станкевич із Кракова запропонував разом реалізувати проєкт під назвою «Пограниччя» імені Ігоря Стравінського. І один такий фестиваль ми того ж року навіть провели – за підтримки Генерального консульства РП у Луцьку та Волинської філармонії. Але згодом з ініціативи першого Генерального консула РП у Луцьку Войцеха Галонзки ми започаткували «Польський день» у рамках фестивалю «Стравінський та Україна».

До речі, 2007 р. Войцех Галонзка допоміг організувати виступ тріо, створеного піаністом Артуром Дуткевичем, і в театрі імені Шевченка ми слухали варіації на теми Чеслава Нємена і Джимі Хендрікса.

21 червня 2015 р. програму фестивалю «Стравінський та Україна» завершив Симфонічний оркестр імені Кароля Намисловського в Замості. У концерті «Пульчінелла» і «Король свінгу» диригент і художній керівник Тадеуш Віхерек запропонував музику до балету «Пульчінелла» Ігоря Стравінського, твори Луї Армстронга, Гленна Міллера, Каунта Бейзі та Бені Гудмена. У реалізації оригінального проєкту, що поєднав джаз та академічну музику, нам тоді вкотре допомогло Генеральне консульство РП у Луцьку.

У 2020 р., коли пандемія набирала сили, вокалістка й етнологиня Манюха Біконт відгукнулася на запрошення дирекції фестивалю «Стравінський та Україна», і з другої спроби в театрі ляльок тоді відбулася українська прем’єра сенсаційного компакт-диску «Оj borom borom» – новаторського проєкту дуету «Манюха і Ксаверій».

Етнолог Віктор Давидюк, вокалістка Галина Конах, мої знайомі і друзі від щирого серця дякували за інноваційний дух та інтонаційне багатство пісенного фольклору Західного Полісся, що його заново відкрили польські митці.

«Філософія серця» опанувала нову територію, на якій серце і розум вели діалог із перемінним успіхом. Два начала творили цей всесвіт у театрі ляльок: неповторний теплий і романтичний голос Манюхи Біконт і витончений імпровізуючий контрабас джазмена Ксаверія Вуйцінського. Смичком, щипками й ударами він робив оркестровий супровід, де інструмент – партнер і співрозмовник голосу. Рідкісне поєднання, вишукана техніка співу і такі рідні інтонації. Якісь забуті найперші естетичні враження, що колись приходили з колисковими матері і проявилися тільки зараз. Неймовірний мінімалізм і максимальний емоційний ефект.

Після прем’єри у студії Польського радіо, яка відбулася 2017 р., про дует написали газета Об’єднання українців у Польщі «Наше слово» у Варшаві та польська газету в Луцьку «Волинський монітор» («Відголос українського Полісся», № 15 від 3 серпня 2017 р.). 25 листопада 2020 р. відбулася прем’єра, яку допомогла організувати консулка Тереза Хрущ із Генерального консульства РП у Луцьку. Манюха Біконт поверталася до Варшави в надії показати програму в селі Курчиці, неподалік Новоград-Волинського (нині Звягель), звідки вона принесла ті предивні архаїчні тексти українських жінок у світ.

Спогади про майбутнє

Відеозаписи із джазового фестивалю «Нью кооперейшн Замость–Луцьк 2005» і грамплатівки польських виконавців доповнили експозицію виставки «Маестро і джаз» у Волинському краєзнавчому музеї 2014 р. Наприклад, «Стрінг конекшн» Кшесіміра Дембського в дискотеці молодіжного кафе-клубу слухали від початку 80-х рр., хоча гурт «Будка суфлера» пропонував «зробити щось для рок-н-ролу».

Десята річниця міжнародного джазового проєкту «Нью кооперейшн Замость–Луцьк 2005» стала нагодою для портретування джазу. Презентації виставки фотохудожника Олександра Більчука «Тільки у джазі» в літописному Володимирі та Ковелі доповнили рецитали композитора, автора і виконавця Сергія Шишкіна.

«Учора в Замості, сьогодні в Луцьку», – саме так я пропонував продовжувати «Музичні діалоги» за участю найстарішого в Польщі Симфонічного оркестру імені Кароля Намисловського. Щоразу, коли читаю про нові програми директора й художнього керівника оркестру Тадеуша Віхерека, шкодую, що на нашій луцькій сцені вони виступали вряди-годи, а нові лауреати після конкурсів джазової вокалістики в Замості – жодного разу. Сподіваюся, ми до цього ще повернемося.

Василь Ворон, журналіст

На головному фото: Закриття фестивалю 2005 р. на сцені театру імені Шевченка

Усі фото надав автор