Скарби наївного мистецтва
Статті

«Усе, що береться в раму, стає твором мистецтва», – зазначив директор Музею Івана Гончара Петро Гончар під час завершальної дискусії проєкту, присвяченого українському наївному мистецтву та життю і творчості луцького скульптора-наївіста Станіслава Сарцевича.

Панельна дискусія «Мистецтво наїву. Україна у світовому контексті», яка відбулася 8 жовтня, зібрала в мистецькому просторі «Ангар» у Луцьку поціновувачів цього унікального мистецького напрямку. У ній взяли участь генеральний директор Національного центру народної культури  «Музей Івана Гончара» Петро Гончар та мистецтвознавиця, дослідниця наїву Зоя Навроцька. Модераторкою була Руслана Порицька – кураторка проєкту з дослідження життя і творчого шляху Станіслава Сарцевича, який реалізує платформа «Алгоритм дій» за підтримки Українського культурного фонду.

Захід розпочався з презентації мінівиставки робіт, зібраних Зоєю Навроцькою з фондів Волинського краєзнавчого музею. На ній були представлені твори професійних художників, таких як Лев Скоп, Ольга Квашина та Олександр Семерня, які використовували прийоми наїву у своїй творчості.

«Усе, що береться в раму, стає твором мистецтва», – зазначив Петро Гончар. Ця теза стала лейтмотивом усього вечора.

Розмова занурила слухачів у мистецтво українського наїву, яке, як зазначила Зоя Навроцька, бере початок із народної ікони. Відправною точкою панельної дискусії стала згадка про художника-наївіста Никифора Дровняка. Мистецький доробок українського художника, який жив і творив у Криниці на Лемківщині (нині Малопольське воєводство в Польщі), дістався Парижа, де вразив мистецьку спільноту.

Далі розмова зосередилася на Анастасії Рак, яка створила свої унікальні світи через прості, але неймовірні образи. «Котики Анастасії – не просто милі створіння, вони мають характер, можуть вкрасти рибку чи сало, а півники намальовані нею, вільно гуляють по світу її полотен», – жартівливо зауважила Зоя Навроцька. Вона додала, що роботи цієї мисткині відкривають внутрішній світ художниці, її любов до родини та простих радощів життя.

Учасники дискусії говорили також про Емму Андієвську – письменницю та художницю, яка пережила війну, втрату близьких, і хоч давно живе в еміграції, залишається відданою Україні. Вона народилася в Донецьку (тоді ще Сталіно) в родині хіміка-винахідника та вчительки. «Її поезія та картини переплітаються у власний міфологічний світ, де поєднана родина та затишок, якого їй так не вистачало в дитинстві. Її твори досить драматичні, хоч люди і сприймають їх як щось миле, як мультики», – зазначила Зоя Навроцька.

Наступною у фокусі дискусії опинилася Поліна Райко. Вона перетворила свій дім на живу галерею, власний дивовижний простір. «У нього вона втікала від реалій», – зазначила Зоя Навроцька. Стелі та стіни її будинку були сповнені сюжетів про сімейне життя та трагедії, які торкнулися її особисто. Коли у 2023 р. її будинок затопило внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС, світ згадав про її творчість.

Розмовляли в «Ангарі» і про таких відомих представниць українського наївного мистецтва як  художниці Катерина Білокур і Марія Примаченко. Катерина Білокур, незважаючи на заборони малювати, створювала поетичні світи з квітів, на які її надихали українські пейзажі, пісні і традиції. Марія Примаченко, у свою чергу, поєднувала народні мотиви з фантастичними образами тварин та рослин, створюючи яскраві, емоційні полотна, які водночас веселять і змушують задуматися над життям. Їхні твори вражають універсальністю: вони зрозумілі і близькі кожному, але водночас надзвичайно глибокі та символічні.

Під час заходу не оминули увагою постать луцького скульптора наївіста Станіслава Сарцевича, життя і творчість якого стала предметом дослідження платформи «Алгоритму дій». Саме завдяки цьому в Луцьку відбулася низка заходів, присвячених не тільки Сарцевичу, а й загалом наївному мистецтву та його представникам.

Як зазначили під час дискусії, успіх скульптора багато в чому був обумовлений тим, що його роботи побачив мистецтвознавець Олександр Найден, який своєю публікацією в часописі «Декоративне мистецтво СРСР» легалізував Сарцевича як митця. Проте руйнація саду скульптур, який митець створив на своєму подвір’ї, час та людська байдужість зробили своє: багато творів Сарцевича після його смерті були втрачені чи пошкоджені. Частину робіт тоді вдалося врятувати. А згодом Петро Гончар забрав їх до Києва в Музей Івана Гончара.

Петро Гончар зазначив, що реставрація цих скульптур вимагає багато сил і часу, адже митець творив їх із того, що було під рукою, наприклад, з бетону, наповнюючи папером та пляшками.

«Його скульптури мають жити. Я хочу вклонитися цій землі, яка народила Сарцевича», – сказав Петро Гончар. Він запропонував створити в Луцьку музей наїву. Сказав також, що хотів би в майбутньому передати місту частину скульптур. «У них багато драматизму. Це був би пам’ятник тому часу, який ми пережили», – додав він.

У Музеї Івана Гончара зберігаються 15 робіт Сарцевича. Нині в рамках проєкту «Алгоритму дій» триває їх оцифрування, а також відтворення за фотографіями тих робіт, яких уже немає. Усе це допоможе створити 3D-моделі близько 30 скульптур.

Під час дискусії Руслана Порицька представила присутнім фото досі невідомих робіт Станіслава Сарцевича: написаної ним картини та двох скульптур, які, на відміну від усіх інших скульптур, стояли, найімовірніше, в майстерні, через що були недоступні сторонньому оку. Вона також зазначила, що має надію, що зацікавлення лучан цією постаттю триватиме і після завершення проєкту.

Текст і фото: Анна Корець, Кароліна Сиротюк

Схожі публікації
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026
Мандруй Польщею із Вєславом: На Лупківському перевалі − серед історії, природи і легенд
Статті
На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.
28 серпня 2026