Становлення перших польських поліцейських структур на Волині пов’язано зі вступом у регіон армії Юзефа Галлера у травні 1919 року. Зміна влади у Луцьку, протягом другої половини травня 1919 року, зумовила перехід правоохоронних функцій від колишньої міської міліції до структур польської комунальної поліції.
У міжвоєнній Польщі комунальна поліція була утворена згідно з декретом Юзефа Пілсудського ще у січні 1919 року. Така структура функціонувала під наглядом міністра внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування. Її керівний склад призначався міністром внутрішніх справ, а фінансування здійснювалося за рахунок коштів Міністерства фінансів та магістратів. Крім того, органи місцевого самоврядування були зобов’язані безкоштовно надавати службовцям комунальної поліції приміщення для виконання їхніх функцій та для проживання. Організація комунальної поліції проводилася за військовим взірцем, особовий склад формувався шляхом добровільного набору кандидатів. Вимоги до претендента на службу в її лавах були такі: мати щонайменше 25 років, володіти необхідними для служби здібностями та відмінним фізичним здоров’ям, вільно володіти польською мовою на усному та письмовому рівнях.
Організація комунальної поліції у місті Луцьку тривала з 21 червня по 16 липня 1919 року. Як свідчать архівні джерела, перехід правоохоронних функцій від міської міліції до комунальної поліції проходив мирно. Комісар Луцького повіту (як голова адміністративної влади) та новопризначений начальник комунальної поліції Л. Прушинський навіть висловили колишньому начальнику міської міліції м. Луцька А. Марковському письмову подяку. Крім того, комісар звернувся до магістрату міста з проханням створити спеціальну комісію, яка б займалася виплатами заробітної платні колишнім службовцям міської міліції. Слід зауважити, що Л. Прушинський у червні 1919 року навіть призначив А. Марковського керівником відділу прописки комунальної поліції м. Луцька.
Комунальна поліція Луцька розташовувалася на вулиці Кредитній (Кредитовій) недалеко від римо-католицького костелу святих Петра і Павла. Орган складався з адміністративного відділу (начальник поліції, його помічник, секретар та машиністка), судово-кримінального відділу (керівник, працівник канцелярії, два сержанти та два рядових), відділу прописки (керівник і працівник канцелярії), санітарного відділу (керівник, працівник канцелярії та три молодші санітари) та резервного відділу у кількості 10 осіб. У червні 1919 року особовий штат працівників комунальної поліції нараховував 100 службовців.
21 червня 1919 року начальник комунальної поліції Л. Прушинський призначив Ю. Капітана секретарем адміністративного відділу, Т. Ковальського – працівником канцелярії адміністративного відділу, О. Якобчука – керівником санітарного відділу, М. Марчука – керівником судово-кримінального відділу. У червні 1919 року місто Луцьк було поділено на три поліцейські райони. У вересні цього ж року було виокремлено четвертий район. У кожному районі розташовувався комісаріат поліції та шість дільниць.
Організація комунальної поліції у Луцьку проводилася швидкими темпами. Переважна більшість поліцейських були українцями та росіянами. Основу комунальної поліції склали колишні працівники міської міліції Житомира. Упродовж червня-вересня 1919 року серед особового штату комунальної поліції м. Луцька тривали реформаційні процеси. Майже кожен службовий наказ капітана Л. Прушинського стосувався прийняття на службу або звільнення працівника поліції. У липні 1919 року особовий штат працівників комунальної поліції складав 109 службовців; у жовтні цього ж року – 120 осіб.
16 липня 1919 року в Луцьку відбулося урочисте освячення адміністративного відділу комунальної поліції. На думку Л. Прушинського, у цей день завершилася комплектація особового складу. „Сьогоднішній день нагадує нам, що ми – поляки – є сторожею правопорядку... На нашу долю випала велика місія – стати на сторожі справедливості...! Нехай це буде нашим гаслом! [...]”, – писав керівник комунальної поліції м. Луцька у наказі № 18 від 16 липня 1919 року.
Окрім забезпечення правопорядку, комунальна поліція виконувала чимало доручень магістрату Луцька. Вже у перших наказах начальник поліції наголошував на необхідності поліцейського нагляду за щоденним прибиранням усіх вулиць міста. Розпорядження стосувались як державних установ, так і приватних будинків. Більше того, санітарний відділ комунальної поліції здійснював нагляд за дотриманням відповідного стану чистоти крамниць, ринків, закладів громадського харчування, перукарень, лазень. У віданні поліції перебував контроль за дотриманням реєстрації транспортних засобів (проводилася навіть реєстрація велосипедів), а також облік коней, щоб запобігти їхнє викрадення. Поліція контролювала торгівлю кіньми під час ярмарків. 7 жовтня 1919 року відділ статистики луцького магістрату повідомляв комісарові повіту (представникові тимчасової адміністративної влади, – авт.) про отримання від керівництва комунальної поліції статистичних відомостей щодо чисельності мешканців Луцька, а також передмістя (Гнідава і Красне).
Згідно з наказом начальника поліції, підкомісар кожного поліцейського району був зобов’язаний щоранку подавати письмовий рапорт керівництву про події, які відбулися протягом доби. Однак, як засвідчила практика, згадувані рапорти часто складалися недбало, з чималою кількістю виправлень і навіть чорнильними плямами. Нерідко поліцейське керівництво навіть не могло зрозуміти змісту цих повідомлень, адже багато з них складалися російською мовою. Такий стан справ був пов’язаний із тим, що штат комунальної поліції, на початках її існування, у переважній більшості, складали колишні службовці міської міліції, котрі не володіли польською мовою. Для покращення ситуації, при міському управлінні комунальної поліції, за ініціативою Л. Прушинського, на початку липня 1919 року для службовців відкрилися спеціальні курси польської мови. Оплата праці викладачів проводилася шляхом відрахування необхідних коштів із заробітної платні поліцейських. Службовцям, які нехтували розпорядженням керівництва щодо вивчення польської мови, загрожувала дисциплінарна відповідальність, однак могло дійти навіть до виключення з лав поліції. Стягнення накладались і за неохайний зовнішній вигляд під час виконання службових обов’язків.
У вересні 1919 року в Луцьку було створено управління слідчої поліції на чолі з інспектором Я. Пєтчаком, яке розмістилося на вулиці Домініканській у приміщенні готелю „Краків” (займало 15 кімнат на першому поверсі готелю). У жовтні того ж року, на основі розформованого санітарного відділу комунальної поліції, з’явилася Луцька експозитура слідчої поліції під керівництвом «пшодовника» (старшого сержанта поліції, – ред.) Ю. Добржанського. Вона розташовувалася на вулиці Королеви Ядвіги, 26, де у 1920-х роках розмістилося Луцьке повітове управління державної поліції. Луцька експозитура слідчої поліції займала лише одну кімнату (у майбутньому – кабінет коменданта Луцького повітового управління державної поліції). З моменту заснування особовий штат Луцької експозитури слідчої поліції, окрім керівника Ю. Добржанського, складали: помічник керівника – П. Ашовський, секретар – Ю. Орловський, т.зв. „розвідники” – А. Кліман, М. Троц, Є. Ашовський, М. Золомський. Заробітна плата керівника експозитури слідчої поліції становила 1120 марок, помічника керівника – 935 марок, секретаря – 810 марок, „розвідників” – 600 марок.
Керівництво управління слідчої поліції регулярно інформувало владу Луцька та повіту про поточну ситуацію. Відповідний рапорт складався з наступних частин (рубрик): вбивства, викрадення коней, житлові крадіжки, дрібні крадіжки, лихварство, хабарництво, підпали, переховування військового обмундирування та зброї, арешти.
11 та 22 березня 1920 року управління Луцької комунальної поліції повідомляло старосту повіту про відсутність у регіоні товарів першої необхідності. Начальник комунальної поліції у листі до старости від 31 березня 1920 року так характеризував стан безпеки: „Злочинність невелика... 20 березня у передмісті Красне на вулиці Старо-Броварній невідомі злочинці викрали у пана Яна Бєлецького близько пуда сала та півпуда м’яса... На вулиці Покровській з магазину Вавжика було викрадено 5 пудів борошна, 5 пудів фарби, цукру і солі на загальну вартість 2796 марок. У ніч на 28 березня з каси окружного суду було викрадено 120000 марок....”.
Таким чином, становлення перших польських поліцейських структур у новітній історії Луцька пов'язано з діяльністю комунальної поліції. Вона функціонувала під верховенством тимчасової цивільної адміністрації й стала базою для створення органів державної поліції у 1921 році.
Олег РАЗИГРАЄВ
