Фотограф із ласки Божої, майстер високого класу, якого небезпідставно вважають своїм Білорусь, Литва і Польща, Ян Булгак народився 6 жовтня 1876 року в місті Осташин на Новогрудщині (Білорусь). Закінчив класичну гімназію у Вільні (1897 р.), вступив на філософський факультет Яґеллонського університету в Кракові (провчившись два роки, залишив навчання через скрутне матеріальне становище). 1912 року заснував фотоательє, з 1919-го – керував фотолабораторією при факультеті образотворчого мистецтва Віленського університету імені Стефана Баторія.
Етнограф, фольклорист, історик фотографії, майстер художнього, краєзнавчого, пейзажного, портретного жанрів, він був засновником і головою Віленського фотографічного товариства. Співпрацював із Йозефом Завадським, видавцем і друкарем, власником книгарні і друкарні у Вільні та Йозефом Жмігродським, фотографом, видавцем. Кілька десятків поштових листівок побачили світ у результаті їх співпраці: серія „Новогрудок” (видавнича спілка Ян Булгак і Й.Жмігродський), кілька серій „Вільно” (Завадський і Булгак, друкарня).
До 1945 року Ян Булгак жив у Вільні, місті, яке дуже любив, якому віддав кращі роки свого життя і левову частку своєї творчої праці. У 1944 році згоріла його фототека, яка нараховувала понад десять тисяч фотознімків; біля шести тисяч з них було присвячено місту Вільно і Віленщині. З 1945 року жив у Варшаві, того ж року тут пройшла його перша повоєнна виставка „Варшава 1945 р. на знімках Яна Булгака”. Загалом брав участь у 174 міжнародних виставках. У 1947 році був співзасновником Спілки польських фотографів-художників. Помер у Гіжицьку 4 лютого 1950 року.
Ян Булгак – автор багатьох книг з фольклору, краєзнавства, історії фотографії, зокрема: „Великодні пісні на Мінщині (волочебники)” (1911), „Фотографія” (1931), „Естетика світла” (1936), „Про перших віленських фотографів з XIX століття” (1939). Книгу спогадів „Край дитячих літ” проілюстрував власними світлинами кінця XIX – початку XX століття з життя Новогрудщини. Публікував свої статті і фотографії у журналах „Вестник фотографии”, „Rocznik ziem Wschodnich”, „Kalendarz ziem Wschodnich”, інших спеціалізованих журналах багатьох країн.
У його творчому доробку – альбоми кольорових таблиць „Гродно”, „Старий Львів”, „Вільно”, альбом-складанка „Університет Стефана Баторія у Вільні”; серії: „Краєвиди литовські у фотографіях Яна Булгака”; „Краєвиди польські”, „Вільно у фотографіях Яна Булгака” (відомо десять серій), „Бібліотека державна ім.Врублевських у Вільні”, „Вільно. Монастир Святого Духа”, „Новогрудок. Будинок Міцкевича”, „Новогрудок. Гора Мендога”, „Шляхами Міцкевича. Парафіяльний костел”, „Волинь на знімках фотографа Я.Булгака”; тисячі позасерійних світлин; частина – з підписами німецькою мовою. Географія його подорожей вражає: Друскеники, Гродно, Карпати, Кременець, Устилуг, Луцьк, Варшава, Степань, Олика, Почаїв, Костюхнівка, Львів, Клевань, Янова Долина, Межиріч Острозький, Вишневець, Остріг, Дубно, Новогрудок, озера Світязь (наше та білоруське) і Нароч, Вільно, Віленщина, – десятки міст, містечок і сіл Білорусі, Литви, Польщі та України.
Кількість поштових листівок на основі світлин Яна Булгака, присвячених Волині, у відсотковому відношенні від усієї його спадщини не є значною, але це не зменшує їх вартості. Так, 1939 року, в друкарні „Książnica Atlas” у Львові вийшли позасерійні листівки: „Волинь. Типи зі Степаня”, „Волинь. Почаїв: ринок і лавра”, „Волинь. Янова Долина. Робітники в каменоломнях”, „Редут Пілсудського під Костюхнівкою”, „Волинь. Кременець, вулиця Кравецька”, „Волинь. Замок Любарта в Луцьку”, „Устилуг. Пам’ятник святому Франціску” [на кладовищі; Волинський краєзнавчий музей, інв. № ДМ-33210].
Подорож Яна Булгака Волинню у 1937-1939 роках знайшла відображення у серії з 21 поштової листівки під загальною назвою „Волинь на знімках фотографа Я.Булгака”, яка вийшла накладом у луцькому відділенні Краєзнавчого повітового товариства в друкарні „Grafika”, Вільно. Деякі поштові листвіки цієї серії зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею, одна листівка є у збірці Володимир-Волинського історичного музею.
Як видно хоча б з волинської серії, коло зацікавлень митця дуже широке: тут і замки (Олика, Дубно, Клевань, Остріг, Луцьк, Губків), і палаци (Вишневець), і адміністративні будівлі (Кременець, Луцьк), і храми (Межиріч, Степань, Почаїв). У полі зору його всюдисущого об’єктива – етнографічні замальовки (село Вербче, двір у Перевалах, вулиця у Вишневці), придорожні хрести, які на Волині ще називають „фігурами” (дорога в Дубнівському повіті, село Пелча в Дубнівському повіті), ріки та озера (Світязь, Горинь, Іква), пам’ятні місця (редут Пілсудського).
Наталія ПУШКАР, Ілона НЕСТОРУК
