Громади піярів виникли на землях Польщі за часів правління короля Владислава IV та канцлера Оссолінського, який yперше познайомився з цим чернечим орденом під час візиту в Римі.
Ця релігійна організація ставила перед собою завдання навчати і виховувати молодь у дусі високих ідеалів. Першу школу такого типу відкрито в 1642 році у Варшаві, куди прибуло 13 ченців цього ордену. У 1693 році серед перших шести шкіл було також відкрито такий навчальний заклад у Любешові. Організацією, матеріальним забезпеченням та іншими проблемами навчання займалася колегія (колегіум) при костелі. Школа проіснувала до 10 грудня 1834 року.
Кошти для школи давав князь Ян Дольський, а гарантував збереження усіх будівель, фільварків, приписаних до колегії, Петро І, з яким ректор зустрівся у Любліні. Це було у роки Північної війни, коли росіяни проходили й землями Полісся.
Від часу заснування до 1765 року найбільша кількість учнів сягала 98. Початком навчання було 29 вересня – день Святого Міхала.
У школі навчалися діти з різних територій тодішньої Польщі. Курс навчання був розрахований на шість років, протягом яких учні встигали закінчити три класи. У першому класі вивчали катехізис, історію, польську граматику, латинську мову, арифметику, основи географії, науку моралі; у другому – основи християнства, польську граматику, латинь, листи Цицерона, географію, городництво, основи геометрії, натуральної історії, малювання; у третьому – риторику, теорію поезії, загальну історію, фізику, хімію, алгебру, геометрію, логіку, право, переклади Цицерона і Горація. Крім того, в усіх класах також цікавились російською, французькою, німецькою мовами
Для уроків відводилось дві години до обіду і стільки ж – після обіду. У вівторок і четвер був вільний час. Екзамени складались за місяць, квартал, навчальний рік, який, до речі, закінчувався 25 липня, у день святого Якова.
Матеріальна база школи була достатньою. Двоповерхове цегляне приміщення, бібліотека, у якій була необхідна для навчання латинською, польською, російською та іншими мовами література. А.Мошинський, автор «Хроніки колегіуму Любешівського», докладно розповідає про кабінети фізики та хімії.
При школі був медпрацівник, медикаментами забезпечувала шкільна аптека. Щоденно для учнів проводилося богослужіння, до костелу, що був поруч, вони ходили організовано. Тут щомісяця учні сповідалися. На Різдво і Великдень їх відпускали на вакації (канікули). Найголовніші події з життя школи заносились до літопису, що вівся латинською мовою.
Що було причиною того, що піяри заснували школу у Любешові? Вигідне географічне положення, природні умови, віддаленість від великих міст – місць спокуси. На учнів позитивно впливали мальовнича природа, тихоплинний Стохід.
У «Хроніці» згадується про маївки, у яких брали участь учні. О 4-5 годині ранку вони відправлялися із запасом продуктів на 3 і більше кілометрів від містечка, розташовувалися на одній із мальовничих лісових галявин, що ставала місцем цікавих ігор, розваг. Поверталися до школи пізно увечері.
Після закінчення навчання учні їхали додому, щоб за своїми здібностями і можливостями продовжити навчання в інших навчальних закладах Польщі чи інших країн.
У 1753-1759 роках учнями піярської школи був Тадеуш Костюшко та його брат Юзеф.
Піярська школа у Любешові сприяла розвитку духовності та культури містечка, його розбудові. Тут було закладено парк, а на березі Стоходу – ботанічний сад із багаточисельними видами дерев, кущів. Він був обнесений частоколом, ровами, а назву носив екзотичну – Венеція. На жаль, ні ботанічний сад, ні оранжерея, що існувала ще раніше, до наших днів не збереглися.
До усього того, що було у Любешові, причетні були і його мешканці – будівельники, ремісники, рибалки, гендлярі, візники. Ґрунтові дороги зв'язували містечко з Пінськом, Каменем-Каширським та іншими містами. Про школу ж сьогодні нагадує двоповерховий будинок, де вона знаходилася – пам'ятник архітектури краю.
Олексій БРЕНЧУК
