У Луцьку та Берестечку члени Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської запалили лампадки на цвинтарях, знищених у радянські часи.    

11 вересня в Білостоці відбувся ювілейний XV Міжнародний марш живої пам’яті польського Сибіру, що вшанував усіх тих, хто не повернувся із заслання або постраждав від радянських репресій. Девіз цьогорічного маршу звучав так: «Кінець війни, 1945–1989 нове поневолення».  

У Білостоці відбувся XIV Міжнародний марш живої пам’яті Сибіру. Біля Катинського пам'ятника в білостоцькому парку Звєжинєц учасників привітав керівник Спілки Сибіряків Тадеуш Хведзь.

Із 8 до 21 серпня діти і молодь із полонійних товариств, які діють у Тернополі та Луцьку, відпочивали у в таборі  «Фьорд» у Смолдзінському Лісі, що на березі Балтійського моря.

Чергова група журналістів завітала до Луцька у рамках проекту «Схід-Захід: Редакції за обміном». Представники східних та південно-східних ЗМІ відвідали також редакцію «Волинського монітора».

Ось уже декілька років ми, поляки й українці, вивчаємо польську мову в Товаристві польської культури на Волині імені Еви Фелінської. Нещодавно ми повернулися з подорожі, метою якої була мовна практика.

4 липня відбулася зустріч працівників Моніторингової місії ООН із прав людини з національними меншинами Волині.

Радість, зворушення та сум – так коротко можу розповісти про мої відчуття після чергових відвідин місць, пов’язаних із життям моєї прапрапрабабусі Еви Фелінської – відомої письменниці, патріотки та матері Святого – архиєпископа Зиґмунта Щенсного Фелінського.

16 квітня в Товаристві польської культури на Волині імені Еви Фелінської відбулася зустріч представників національних меншин Волинської області та «Правого сектора», Автомайдану України, Волинської Самооборони Майдану і Громадського сектора Волині.

Для кожного із нас повернення до дитинства пов’язане з різними почуттями та спогадами. З одного боку, ми ніби переносимося у часи дитячого щастя, з іншого – більше, ніж будь-коли, усвідомлюємо собі те, як минає час. І ми спостерігаємо за історією двох людей, які розсталися ще в дитинстві, а тепер після багатьох років приглядаються одне до одного, запитуючи: «Не впізнаєш мене? Це я, Янек».