Село Сапожин, що нині в межах Корецької територіальної громади на Рівненщині, в часи Другої Речі Посполитої належало до Волинського воєводства. Воно було розташоване на східному польському рубежі, і тут розташовувалася 3-тя компанія 3-го батальйону Корпусу охорони прикордоння (КОП).

У Маневичах офіційно затвердили встановлений науковцями рік заснування селища. Кампанія зі встановлення року заснування Маневич, яка тривала понад рік, завершилася.

Марія Федорчук пов’язала своє життя з двома населеними пунктами на Рівненщині: в Костополі вона народилася й прожила більшість часу, а в Топчі Корецької громади створила етнографічну скарбницю.

У сьогоднішньому номері «Волинського монітора» ми пишемо про скульптора-наївіста з Луцька Станіслава Сарцевича, Марію Федорчук та її музей у Топчі поблизу Корця, луцького пожежника Зигмунта Потушинського та музичну культуру на Волині.

Уже чотири місяці платформа «Алгоритм дій» реалізує за підтримки Українського культурного фонду дослідження постаті скульптора-наївіста Станіслава Сарцевича, який жив і творив у Луцьку.

Адольф Лільєвич, який утік із СССР у 1930 р., у 1939 р. мимоволі знову опинився на совєтській території. Вирок у його справі підписали 21 червня 1941 р. – за день до початку німецько-совєтської війни.

Пам’ятаю перші інтернет-кафе. Це було щось. Велике ах і ох. Теперішні діти й молодь зеленого поняття не мають, яку радість приносила нам проплачена година в такому місці сам на сам із чарівним інтернетом.

Наша співрозмовниця Любов Дочак народилася й мешкає в Сидорові Гусятинської громади Чортківського району Тернопільської області. Тут познайомилися й взяли шлюб її батьки. «У нас було прекрасне дитинство. У нас було багато родичів, дуже добрих, і всі з’їжджалися до нас на свята», – пригадує пані Любов.

Продовжуємо розповідь Віктора Павловського про історію замку у Володимирі, опубліковану в № 3 «Землі Волинської» за 1939 р.

Збігнев Герберт – один із найвидатніших польських поетів XX століття. Його творчість стала моральним компасом та іронічним коментарем до реальності XX ст., а вірші сповнені напруги між етикою й естетикою, історією та повсякденністю, героїзмом і людською слабкістю. Але Герберт – не лише поет, а й людина з плоті і крові, з великим почуттям гумору, пристрастю до подорожей і власними слабкими сторонами.