Ольга Ляснюк про поезію, прозу і не тільки …
Статті

Волинянка Ольга Ляснюк пише чуттєву, романтичну поезію, а ще – цікаву прозу, публіцистику, працює редактором у Інтернет-виданні «Волинська правда», є керівником літературної студії «Лесин кадуб», головним редактором молодіжного журналу «Птаха», активним членом Національної спілки письменників України.

Ольга Ляснюк друкувалася у волинській періодиці, колективних збірниках, журналах «Світязь», «Терен», «Дзвін», «Світовид», «Київська Русь», «Нова проза», антологіях «13х13», «Дві тонни», «Літпошта», українсько-польській «Дотик». Вона – учасниця Всеукраїнських нарад молодих письменників. Лауреат обласного конкурсу „Неповторність», переможець Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат видавництва «Смолоскип», літконкурсу «Просто так». Авторка поетичних збірок «Босоніж у вічність», «Третє бажання», «АНАЛОГіЯ».

«Поезія, мабуть, ніколи не була надто популярною»

- Олю, кожен читач, беручи до рук чергову Вашу книгу, одразу зверне увагу на оригінальні ілюстрації, цікаві палітурки. Наскільки успіх сучасної книжки залежить від оформлення?

- Думаю, обкладинка – це обличчя книжки. Перше, що «впадає» в око читача. А ще – це спільна робота письменника і художника. Крім того, як на мене, просто необхідно, аби книжку було приємно тримати в руках.

- Поезія нині не надто популярна серед молоді. Як можна популяризувати сучасну українську поезію?

- Хм, поезія, мабуть, ніколи не була надто популярною. Навіть тоді, коли поети збирали величезні аудиторії (і не важливо де – в академіях, на фермах, у театрах...), це була, на мою суб'єктивну думку, данина моді. А справжніх поціновувачів – одиниці, тих, які вміють почути і відчути поезію. У сучасних поетів є свої способи привернути увагу до своїх віршів. Їх насправді багато: це і слеми, виступи на фестивалях, акціях, відеопоезія і т.д.

- Попри розвиток глобалізаційних засобів інформації класична художня творчість усе ще жива. На Волині яскравий приклад – літературна студія «Лесин кадуб». У чому секрет довголіття цієї організації, адже вона вже 45 років існує?

- Довголіття будь-якої літературної студії – у талановитих її авторах, які приходять на зміну один одному.

- Волинська література має свою унікальність, якщо порівнювати її із літературами, що творяться в інших регіонах країни?

- Думаю, аналізувати варто навіть не за регіонами, радше, за індивідуальним стилем кожного окремого автора. Хоча, звісно, тенденції певні є. В одному регіоні зароджується «Станіславський феномен», а в іншому – «Волинський» (усміхається – ред.).

- Наскільки журналістика і художня творчість гармонійно співіснують у Вашій роботі?

- Часто не миряться (знову усміхається – ред.). Але мусять вживатися, адже якщо література – це духовний хліб, своєрідне серце, то журналістика і редакторство – це хліб насущний, умовно – розум.

- Ви виступаєте зі словом до своїх читачів у віртуальному просторі (Інтернеті), на сторінках друкованого часопису (журнал «Птаха») та у власних книгах і публікаціях у літературних виданнях. Що приносить найбільше задоволення і зворотну реакцію?

- Важко відповісти однозначно. Найбільш швидка зворотна дія – це коли є, так званий, невіртуальний контакт: коли читаю вірші під час різноманітних акцій. Тоді відразу видно, що слухача і потенційного читача «зачіпає». Але, загалом, тішуся і книжкам, і новим публікаціям... Тим паче, якщо вони хоча б частково затребувані.

- Ви – лауреатка багатьох місцевих та всеукраїнських конкурсів. Наскільки вони можуть змінити подальшу долю автора?

- Вони певний період точно тішать самолюбство (сміється, – ред.). Але якщо серйозно, то конкурси є певним поштовхом, а завдяки деяким із них з'являються нові публікації, книжки. Прізвища лауреатів так чи інакше «мусоляться» у ЗМІ, творчих колах... Важкий шлях до успіху.

«Мистецтво вміє очищати душу...»

- Ви вже кілька років є активним членом Національної спілки письменників України. Наскільки організація може дієво допомогти якщо не у випуску творів, то хоча б у популяризації творів її членів?

- НСПУ є, звісно, пережитком радянських часів, але спілка якраз належить до позитивних пережитків. До того ж, вона осучаснюється і змінюється, стає динамічнішою. Хоча й не у всіх регіонах, звісно. Чи популяризує спілка твори письменників – важко сказати. Хіба що у колі членів НСПУ. Але подібні організації є необхідними і повинні стояти на захисті, у тому числі й соціальному, письменника.

- Нещодавно Ви залишили посаду заступника голови Волинської організації НСПУ. Розкажете про причини?

- Причини кулуарні. У ЗМІ написали, що я лишила посаду через «лукавство оточення». Приблизно так і є. А подробиці опишу, може, колись у мемуарах (сміється – ред.). Хоча кому воно треба – жовч творчих людей. Краще писати щось на віки.

- Сучасна українська література в стані виховувати і змінювати людину в кращий бік?

- Попри те, чого мене вчили у школі та в університеті, я чомусь переконана, що мистецтво за своєю суттю – не дидактичне. Але воно вміє просвітлювати. Вміє, можливо, очищати душу. Та головне – коли воно викликає емоції, «оживляє» людину. А відтак, якщо навіть на кілька хвилин чи годин, робить людину піднесеною.

Розмовляв Віктор ЯРУЧИК

Схожі публікації
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026
Мандруй Польщею із Вєславом: На Лупківському перевалі − серед історії, природи і легенд
Статті
На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.
28 серпня 2026