Чи можна арештувати вже затриману людину? Кожна адекватна особа розумніє абсурдність таких дій, але не радянська тоталітарна система. Яна Турчина арештували 13 грудня 1939 р. у в’язниці НКВС Рівного, де він перебував під вартою близько трьох місяців.

Народився Ян Турчин 18 жовтня 1896 р. у Шанці Стопницького повіту Келецької губернії (нині Буський повіт Свєнтокшиського воєводства) в селянській родині. Його батько, теж Ян Турчин, мав 12 га землі, дві корови і коня. Родина мешкала у власному будинку. Ян мав двох братів: Томаша (60 років; тут і далі вік родичів подано станом на 1939 р.) та Франца (46 років). До війни Франц працював поліціянтом у місті Пінчів (нині Свєнтокшиське воєводство). З початком Другої світової війни зв’язки між братами обірвалися.

Ян Турчин закінчив чотири класи загальноосвітньої школи. Перебуваючи на строковій службі у Війську Польському в 1919–1921 рр., навчався у школі підофіцерів. 1923 р. почав працювати в польській поліції. За багатолітню службу його нагородили медаллю. 1937 р. Ян отримав підвищення, ставши старшим поліцейським.

Невідомо, коли саме Ян Турчин приїхав на Рівненщину. Знаємо, що в Антополі він мешкав разом із дружиною Марією (35 років). Подружжя виховувало сина Броніслава (сім років) та доньку Ядвігу (чотири роки). Марія була родом із Нового Корчина (нині Свєнтокшиське воєводство), де проживала її матір Юлія. Родина володіла 18 га землі, мала двоє коней і дві корови.

Яна Турчина арештували 18 вересня 1939 р. разом з іншими працівниками постерунку поліції в Антополі. До рівненської в’язниці тоді потрапили поліціянти Ян Адамський, Войцех Пиш, Владислав Камінський та інші.

На єдиному допиті, який відбувся 17 грудня 1939 р., Ян повністю визнав нав’язані йому звинувачення. Допит відбувся в присутності перекладача НКВС Мислінського. На цьому попереднє слідство було завершено, про що свідчить протокол оголошення про закінчення попереднього слідства і пред’явлення його обвинуваченому від 20 грудня 1939 р.

26 грудня 1940 р. Ян Турчин уже перебував під вартою в Старобільському таборі НКВС СРСР. Про це дізнаємося з обвинувального висновку, складеного того ж дня. В документі його звинувачують у тому, що з 1923 до 1939 р. він служив «у колишній польській поліції» старшим поліціянтом, де «активно боровся проти революційного руху», тобто в злочинах, передбачених ст. 54–13 КК УРСР (активна діяльність проти революційного руху).

29 березня 1941 р. постановою Особливої наради при НКВС СРСР Яна Турчина засудили до восьми років виправно-трудових таборів, відраховуючи термін із 13 грудня 1939 р., а не з 18 вересня 1939 р., коли він потрапив до Рівненській в’язниці. Термін він відбував у «Сєвпєчлазі».

На основі Указу Президії Верховної Ради СРСР Яна Турчина амністовано як громадянина Польщі. 17 вересня 1941 р. він вирушив до міста Бузулук Чкаловської області.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 21 червня 1984 р. Яна Турчина реабілітовано. Подальші долі героя цього тексту та членів його родини нам не відомі.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПЕТРО КРАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ