Августа Едуардовича Козляковського в районний відділок НКВД доставили червоноармійці. Підставою для затримання й подальшого слідства послужило те, що чоловік був війтом.
Совєтська влада, репресуючи людей – і тих, хто мав нещастя народитися на її територіях, і тих, хто опинився на них не зі своєї волі, – намагалася створити видимість законності своїх дій. Одним з обов’язкових формальних елементів затримання і слідства мав бути обшук.
Як ми можемо дізнатися з довідки у справі, у випадку Августа Козляковського, мешканця Великого Обзира, обшуку не проводили. Це пояснюється тим, що в рідному селі його 12 жовтня 1939 р. взяли під варту солдати Червоної армії. Того ж дня вони передали затриманого в районний відділок НКВД у Камені-Каширському. Ця деталь, а саме те, що військові виконували не притаманні їм поліцейські функції, може свідчити про те, що нова влада планомірно очищувала захоплені території від небажаних елементів, насамперед військових, поліціянтів та державних чиновників.
Працівники Камінь-Каширської оперативної групи НКВД допитали затриманого й на основі отриманих даних заповнили стандартну анкету арештованого. Оскільки нова влада не була забезпечена відповідною кількістю надрукованих бланків, цей документ написано від руки.
Із нього ми дізнаємося, що Август Едуардович Козляковський народився в селі Пешкові, яке в міжвоєнний період належало до Бродницької гміни Пінського повіту Поліського воєводства. Він походив із селян-середняків, закінчив сім класів гімназії, був безпартійним. Працював війтом Велико-Обзирської гміни. Також слідчі з’ясували, що затриманий із 1917 до 1919 р. служив у французькій армії в чині підпоручика. Потім, із 1919 до 1920 р., служив у польській армії, теж у чині підпоручика.
Він був одружений із Владиславою Савівною Козляковською, 1907 р. н., домогосподаркою. Сім’я проживала у Великому Обзирі.
Після першого допиту Козляковського помістили у в’язницю в Камені-Каширському, звинувативши в тому, що «будучи старшиною волості, він знущався над трудівниками непольської національності».
Протокол наступного допиту датовано 28 жовтня. Працівники НКВД зафіксували, що Август Козляковський переїхав у Великий Обзир у жовтні 1936 р., а до цього жив у рідному Пешкові. З жовтня 1936 р. до травня 1938 р. був війтом Сошичненської гміни, а потім, до приходу Червоної армії, – Велико-Обзирської гміни.
На цьому допиті затриманого звинуватили в тому, що він нібито був заступником голови гмінного комітету партії ОЗН (пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego, укр. Табір національного єднання – політична організація, в яку входили так звані пілсудчики). Козляковський це звинувачення відкинув, адже у гміні не було жодного члена ОЗН, то як же він міг бути заступником голови гмінного комітету? Так само він заперечив звинувачення в антисовєтській агітації.
Наступний допит відбувся аж 20 січня 1940 р. Слідчий, сержант держбезпеки Апанайкін підготувався до нього, допитавши перед цим свідків.
Спочатку Козляковський розповів про свою роботу, зокрема, про те, що він, проводячи як війт різні господарські чи політичні заходи, виконував вказівки керівництва. Так він був змушений визнати, що «був противником совєтської влади, вів боротьбу проти революційного руху, проти комуністів та революційно налаштованих осіб».
Коли Козляковський відкинув звинувачення в антисовєтській пропаганді, слідчий одразу ж навів покази Софрона Балюка, жителя Набруски. В 1939 р. війт оштрафував Балюка, за його словами, за спротив дезінфекції хліва. Покази свідчили, що в 1938 р. на сільських зборах в Набрусці Козляковський так звернувся до людей: «Народ у СССР голодує, оскільки вони весь свій хліб вивозять за кордон. М’яса вони ніколи не їдять, адже, щоб мати 1 кг м’яса, потрібно працювати цілий тиждень». Також, за словами Балюка, Козляковський говорив, що в Совєтському Союзі немає жодної рівності, адже капіталісти стали бідняками, а бідняки – капіталістами.
Август Козляковський був змушений визнати, що покази Балюка більш-менш відповідають дійсності.
Слідчий підготував для обвинуваченого ще одну пастку. Коли Козляковський сказав, що більше антисовєтських висловлювань ніколи не робив, енкаведист звинуватив його у брехні й навів покази Костянтина Нарошука з Великого Обзира. За його словами, Козляковський говорив, що Польща розіб’є Німеччину, а після цього піде на Радянський Союз. Подолати його нібито буде легко, адже люди там голодують.
Хоч Козляковський заявив, що нічого такого не пам’ятає, слідчому цих показів було достатньо. Попереднє слідство завершили, документи подали в наступну інстанцію. Невдовзі з’явився обвинувальний висновок.
Обвинувальний висновок
Склад злочину Августина Козляковського полягав у тому, що він «був війтом Велико-Обзирської волості Камінь-Каширського повіту, брав активну участь у боротьбі проти комуністів і революційно налаштованих осіб, тобто в злочинах, передбачених ст. 45–13 Кримінального кодексу УССР». Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.
Згідно з випискою із протоколу № 18 від 10 квітня 1941 р., Августа Козляковського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 12 жовтня 1939 р.
Покарання ув’язнений відбував у Воркутпечлазі. До речі, 28 січня 1940 р. лікар в’язниці в Камені-Каширському провів медичний огляд ув’язненого Козляковського та виявив у нього міокардит. Щоправда, як бачимо, висновок «До фізичної праці не придатний» службовці пенітенціарної системи до уваги не взяли.
Заключенням прокуратури Волинської області від 21 червня 1989 р. Августа Козляковського реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.
***
З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сторінці Державного архіву Волинської області.
(Далі буде).
Анатолій Оліх
На головному фото: Медична довідка про непридатність Августа Козляковськогодо фізичної праці.
