Репресовані волинські поляки: Крупний чиновник Казимир Рогуцький
Статті

Чиновника Міністерства внутрішніх справ Польщі Казимира Рогуцького звинуватили в тому, що нараховуючи зарплатню працівникам відомства, він вів боротьбу з революційним рухом.

Постанову на арешт 6 травня 1940 р. склав старший уповноважений 3-го відділення Володимир-Волинського міського відділу НКВД Камраков. У ній вказано: «Розглянувши отримані матеріали про злочинну діяльність громадянина Казимира Мартиновича Рогуцького, я виявив, що Рогуцький із 1920 до 1939 р., до розгрому польської держави, служив у Міністерстві внутрішніх справ Польщі помічником референта, будучи крупним чиновником, вороже налаштованим до радянської влади».

Казимира Рогуцького арештували 4 травня 1940 р. у притулку для біженців у Володимирі-Волинському. Уважний читач може помітити, що сам арешт відбувся раніше, ніж було виписано постанову, але таке можна побачити не в одній справі тих часів. Зауважимо, що при обшуку у «крупного чиновника» вилучили, згідно з протоколом, посвідчення особи, кишеньковий годинник «Докса», гаманець, 75 совєтських рублів і 174 польських злотих, складаний ніж, краватку й підтяжки. В ордері на обшук зазначено: «Постійного місця проживання не має».

Постанова на арешт Казимира Рогуцького

З анкети арештованого, датованої 20 травня, дізнаємося, що Казимир Мартинович Рогуцький народився 7 жовтня 1894 р. у селі Пьотрковіце (зараз Тарнівський повіт у Малопольському воєводстві). Здобув середню освіту, працював помічником референта у МВС Польщі у Варшаві, був безпартійним. Слідчий в анкеті всюди, де тільки можна, підкреслив слова «крупний чиновник». До складу сім’ї входила дружина Броніслава Антонівна, 1900 р. н., домогосподарка, яка проживала у Варшаві. Дітей подружжя не мало. Також Казимир Рогуцький мав брата Станіслава й сестру Катажину, які проживали у Краківському воєводстві.

Анкета арештованого Казимира Рогуцького

Затриманого помістили у в’язницю у Володимирі-Волинському. Зауважимо, що 21 травня 1940 р. лікар Володимир-Волинської в’язниці Врейнштайн здійснив медогляд Рогуцького та записав: «Здоровий. До фізичної праці нездатний». Рогуцький сильно кульгав після поранення, крім того, мав горб.

Перший допит відбувся 4 травня. Оскільки постанови на арешт ще на той час не було, у протоколі Рогуцького записали як свідка. Він розповів, що працював бухгалтером і нараховував зарплатню та відрядні працівникам центрального апарату міністерства. На запитання, кого з працівників міністерства свідок знає, той відповів, що у відомстві працювали 250 людей. Тоді слідчий склав список із 13 осіб, з якими найближче контактував свідок. Частина з них, за його словами, евакуювалася в Румунію. Де перебували всі інші, він не знав.

Так само зі слів Рогуцького слідчий записав, що гроші міністерства вивезли в Румунію, а архів залишився в Ківерцях. Документи нібито певний час зберігалися в місцевого ксьондза, прізвища якого чиновник не знав. На запитання, де зараз ці архіви, він відповів, що після арешту священника (цитуємо протокол) «архіви, які були сховані в Ківерцях на городі ксьондза, вивезли совєтські власті».

На території СССР Рогуцький опинився 8 вересня (так записали у протоколі, хоча на той момент СССР офіційно ще не загарбав Волині), коли його разом із колегами евакуювали в Ківерці. В цьому місті він жив п’ять місяців, лікувався після поранення в ліву ногу. Жив на накопичені гроші, а також продав дещо з особистих речей. 28 квітня 1940 р. виїхав у Володимир-Волинський, де намагався отримати від совєтсько-німецької комісії з переселення перепустку на поїздку на територію Генерал-губернаторства, тобто територію, яка перебувала під німецькою окупацією. Проживав у приміщенні, виділеному для біженців.

27 травня енкаведисти допитували Рогуцького вже як обвинуваченого за ст. 54⁠–13, тобто за активну діяльність проти революційного руху. Допит тривав із 23:00 до 1:00 наступного дня. У протоколі записано лише одне питання: «Чи визнаєте себе винним у контрреволюційній діяльності?» Арештований відповів, що лише добросовісно виконував свої обов’язки і визнає вину тільки в цьому.

Наступний допит відбувся аж 4 листопада 1940 р. На ньому слідчий записав, у чому полягали службові обов’язки Рогуцького, зафіксував розмір його зарплатні (300 злотих на місяць). Кілька разів енкаведист спробував звинуватити його у співпраці з іноземною розвідкою (якої саме країни, він не уточнював), але Рогуцький це заперечував.

На цьому слідство завершили. 18 листопада 1940 р. заступник начальника Управління НКВД Волинської області, капітан державної безпеки Сініцин підписав обвинувальний висновок: «Казимир Мартинович Рогуцький звинувачується в тому, що служив у колишньому Міністерстві внутрішніх справ Польщі з 1920 до 1939 р. крупним чиновником і вів активну боротьбу проти революційного руху в колишній Польщі, тобто у злочині, передбаченому ст. 54–13 Кримінального кодексу. […] визнав себе винним у тому, що служив у Міністерстві внутрішніх справ Польщі крупним чиновником, а боротьбу проти революційного руху заперечує».

Обвинувальний висновок зі справи Казимира Рогуцького

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з протоколом № 60 від 7 червня 1941 р., Казимира Рогуцького мали відправити на заслання в Новосибірську область строком на п’ять років, відраховуючи термін від 19 травня 1940 р.

Виписка з протоколу з вироком Казимиру Рогуцькому

Його подальша доля нам не відома. Проте, знаючи неповороткість совєтської репресивної системи і те, що протокол підписали за два тижні до початку німецько-совєтської війни, існує висока ймовірність, що його розстріляли у Володимир-Волинській в’язниці 22 червня 1941 р.

Заключенням прокуратури Волинської області від 15 травня 1989 р. Казимира Рогуцького реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

Анатолій Оліх

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Вчитель із Бузаків Юліан Бачинський
Статті
Жителя села Бузаки, вчителя Юліана Бачинського звинуватили у співпраці з таємною поліцією. Хоч вірогідних доказів слідство не отримало, його засудили до восьми років таборів.
02 вересня 2026
Репресовані волинські поляки: Постерунковий із Каменя-Каширського Францішек Дукевич
Статті
Як показують документи кримінальної справи Францішека Дукевича, його репресували тільки за те, що він був поліціянтом. Жодних доказів злочину слідству роздобути не вдалося, що не зашкодило засудити чоловіка до восьми років таборів.
18 серпня 2026
Репресовані волинські поляки: Болеслав Зелінський із Ковеля
Статті
25 вересня 1939 р., тобто буквально через кілька днів після того, як Червона армія вторглася на Волинь, службовці НКВД провели обшук у квартирі на вулиці Будищанській, 37 у Ковелі та арештували її власника Болеслава Зелінського.
12 серпня 2026
Лист до редакції: Антоній Вітчак – мій прадід
Статті
«Дякую за те, що нагадали цю забуту історію. Антоній Вітчак – мій прадід. Завдяки вам через 86 років нарешті стало відомо, що саме з ним сталося», – написав до редакції «Волинського монітора» Вітольд Зайонц із Польщі.
24 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Олександр Тухольський, начальник в’язниці
Статті
Олександра Тухольського, начальника в’язниці в Каліші, працівники НКВД арештували 26 жовтня 1939 р. Його на вулиці Луцька впізнала колишня засуджена, яка відбувала покарання в очолюваному Тухольським пенітенціарному закладі.
22 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Підофіцер Антоній Пашковський з Олександрії біля Ківерців
Статті
25 квітня 1940 р. службовці Ківерцівського районного відділу НКВД арештували підофіцера Війська Польського Антонія Пашковського. Упродовж шести місяців від поділу Польщі між Німеччиною та СССР він переховувався в Бодячеві.
01 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Власник млина в Торчині Пьотр-Ромуальд Домбровський. Частина ІІ
Статті
У першій частині нарису про Пьотра-Ромуальда Домбровського ми описали те, як арештований тримався під час допитів. Сьогодні продовжуємо цю драму.
28 квітня 2026
Репресовані волинські поляки: Власник млина в Торчині Пьотр-Ромуальд Домбровський. Частина І
Статті
Упродовж років досліджень мені довелося опрацювати кілька сотень кримінальних справ засуджених за політичними статтями. Всі вони мають певні схожі риси, подібний перебіг. Але справа Пьотра-Ромуальда Домбровського мене вразила.
02 квітня 2026
Репресовані волинські поляки: Поліціянт Антоній Вітчак
Події
Для совєтського «правосуддя» приводом для ув’язнення могла стати звичайна професійна діяльність. Антонія Вітчака засудили до восьми років таборів за те, що він був поліціянтом.
16 березня 2026