Померла Валентина Лукомська з Рівного
Події

7 лютого померла 91-річна Валентина Лукомська, членкиня Товариства польської культури імені Владислава Реймонта та парафіянка костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному, за повернення якого католикам боролася наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. разом із чоловіком Мирославом Лукомським та іншими рівненськими вірянами.

Валентина Лукомська походила із села Кам’янка Хмельницької області (нині Плужненська громада в Шепетівському районі). Вона народилася в 1934 р. у родині Станіслава й Галини Бернацьких. Сім’ю її мами в 1936 р. виселили в Казахстан. Галину ж, яка вже жила окремо від батьків, не зачепили.

По другій стороні Вілії, на березі якої розташована Кам’янка і по якій пробігав колись кордон між Польщею та Українською РСР, жили родичі Галини Бернацької. Коли після нападу Радянського Союзу на Польщу кордон фактично зник, рідні вмовили її перейти річку, щоб охрестити доньку в костелі в Острозі. «Мені було шість років. Це був 1940 р. Міст розібрали, але місцеві знали, де колись він ішов і де стояли опори. Мама домовилася з дядьком, узяла мене на плечі. Мені сказали: «Держись за маму, не шевелись, дивись прямо». Як дійшли до середини річки, мама оступилася і ми шубовснули у воду. На щастя, дядько встиг нас витягнути», – згадувала в розмові з «Волинським монітором» пані Валентина, коли у 2024 р. ми записували її родинні історії.

У 1955 р. Валентина Бернацька вийшла заміж за поляка Мирослава Лукомського. Їх вінчав у костелі в Острозі ксьондз Серафим Кашуба.

Мирослав Лукомський теж походив із Кам’янки. Його батька в 1937 р. розстріляли совєти, частину родини вислали в Казахстан. У пошуках кращого життя його мама з дітьми поїхала до сестри в Казахстан, а згодом опинилася в російському Челябінську.

«Наші матері – з одного села. В дитинстві вони разом бавилися, сиділи й грілися на печі. Свекруха була в нас у гостях у 1954-му і мене вподобала. Через рік у Кам’янку приїхав Мирослав. Мені було 20 років, а йому – 27. Спершу я йому відмовила, бо він же був старший на сім років… А мама дуже хотіла, щоб я вийшла за нього заміж, бо він поляк», – згадувала пані Валентина.

Спочатку подружжя жило в Челябінську, де в них народилися двоє дітей, а за кілька років перебралися до Рівного. Тут Мирослав працював на заводі високовольтної апаратури, Валентина займалася дітьми. Потім обоє до пенсії працювали на газорозрядному заводі. З чоловіком вони прожили майже 50 років. Мирослав Лукомський помер у 2004 р.

Валентина і Мирослав Лукомські були серед тих активних рівненських католиків, які з кінця 80-х боролися за повернення костелів. Вони були у складі парафіяльної ради, тобто так званої двадцятки. Віряни писали листи в Москву, Київ, зверталися до чиновників у Рівному з вимогою повернути храми – костели Святого Антонія та Святих Апостолів Петра і Павла. Ініціативна група на чолі з Мирославом Лукомським оббивала пороги державних установ у Києві та Рівному.

Наприкінці 1980-х рівненським католикам дозволили проводити богослужіння в Будинку вчителя. Згодом громаді повернули костел Святих Апостолів Петра і Павла. У 1991 р. парафію під постійну опіку прийняв ксьондз Владислав Чайка. Віряни почали відновлювати храм.

«Ми постійно були в костелі. Все, що потрібно було, робили… І онуки завжди були з нами», – розповідала Валентина Лукомська.

У 2024 р. один із її внуків, Андрій Машлай, загинув на Донеччині, захищаючи Україну від російських загарбників.

Прощання з Валентиною Лукомською відбулося у вівторок, 10 лютого, в костелі Святих Апостолів Петра і Павла. Службу відправив настоятель парафії, отець Владислав Чайка. Поховали пані Валентину поруч із чоловіком Мирославом Лукомським.

***

Редакція «Волинського монітора» висловлює найщиріші співчуття рідним та близьким Валентини Лукомської.

ВМ

Фото надала Людмила Машлай, донька Валентини Лукомської

Схожі публікації
Учасники проєкту «Świadomy Senior» запрошують на виставу в Рівному
Події
У Рівному триває підготовка спектаклю «Золоті хіти. Театральний кавер» у рамах проєкту «Świadomy Senior». Головні ролі зіграють члени польських організацій та люди, які активно популяризують польську культуру в локальній спільноті.
05 червня 2026
Нотатка Алойзія Фелінського про «Волинський щоденник»
Статті
Пропонуємо вашій увазі статтю «В мемуари «Землі Волинської». Причинок до розвитку польської журналістики на Волині», опубліковану в № 3 «Землі Волинської» за 1939 р.
05 червня 2026
Ян Маліцький став почесним професором Університету імені Лесі Українки
Статті
Директору Центру східноєвропейських досліджень (Studium Europy Wschodniej) Варшавського університету Яну Маліцькому присвоїли звання почесного професора Волинського національного університету імені Лесі Українки.
04 червня 2026
Триває другий конкурс заявок на малі транскордонні проєкти
Можливості
Асоціація «Карпатський єврорегіон» оголосила другий набір на проєктів в межах пріоритету 4 «Співпраця» Фонду малих проєктів Програми Interreg NEXT Польща–Україна 2021–2027. Прийом заявок триває до відкритий до 10 липня 2026 р.
03 червня 2026
Маневичі вдруге відзначили 125-річчя. З нагоди ювілею тут триває масштабна виставка
Статті
В останній день травня, у свято Трійці, Маневичі традиційно відзначили День селища. Цього року це був 125-річний ювілей.
02 червня 2026
Дитяче свято в Замлинні зібрало близько 200 учасників
Події
В Інтеграційному центрі «Замлиння» провели День дитини. 30 травня тут зібралися близько 200 дітей із польських організацій та установ, у яких вивчають польську мову.
02 червня 2026
У Польщі відбувся 39-й з’їзд вихідців із Тернопільщини
Події
25–29 травня в Покшивній Опольського воєводства відбувся 39-й тернопільський з’їзд кресов’ян. Такі зустрічі вже багато років організовує Клуб тернополян на чолі з Яніною Стадник.
02 червня 2026
Робота: Представництво Фонду міжнародної солідарності шукає спеціаліста з питань відповідності
Події
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує у свою команду спеціаліста з питань відповідності, аби разом втілювати розвиткові ініціативи спрямовані на підтримку українських громад задля їхнього стійкого розвитку та відновлення в умовах повномасштабної війни.
01 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Підофіцер Антоній Пашковський з Олександрії біля Ківерців
Статті
25 квітня 1940 р. службовці Ківерцівського районного відділу НКВД арештували підофіцера Війська Польського Антонія Пашковського. Упродовж шести місяців від поділу Польщі між Німеччиною та СССР він переховувався в Бодячеві.
01 червня 2026