Отець Серафим Кашуба: став усім для усіх
Статті

26 вересня Папа Франциск підписав декрет про героїчність чеснот Слуги Божого Серафима Алоїза Кашуби, тим самим фактично завершивши процес зарахування його до лику блаженних. Тож невдовзі Волинь матиме ще одного небесного покровителя.

Алоїз-Казимир Кашуба народився 17 червня 1910 р. у Замарстинові (зараз околиця Львова) у польській робітничій сім’ї. Всього у батьків Кароля Кашуби та Анни Горак було четверо дітей, Алоїз був найменшим. Сім’я жила небагато, але діти виховувалися в дусі працьовитості та побожності. Після закінчення у 1928 р. гімназії юнак пішов до монастиря францисканців-капуцинів у Сендзішові Малопольському і прийняв нове ім’я – Серафим. Через рік він склав перші чернечі обіти й розпочав вивчення богослов’я в Кракові. 11 березня 1933 р. Серафим Кашуба був рукоположений у священики. Деякий час молодий священик працював у Кракові, потім навчав польської мови в духовній семінарії в Розвадові. Було важко, оскільки душпастирську й викладацьку роботу доводилося поєднувати з навчанням у Ягеллонському універстеті в Кракові, проте отець успішно його закінчив у 1939 р. зі ступенем магістра філософії.

Друга світова війна застала Кашубу у Львові. Дізнавшись, що Волинь залишилася майже без священиків, він поїхав до Луцької дієцезії. Невдовзі отець Серафим став парохом у Карасині. Парафія була невеликою (близько 150 осіб, розкиданих по 7 селах) і бідною. Коли прийшли німці, Кашуба почав опікуватися ще кількома парафіями: сповідав, уділяв таїнства, проводив уроки релігії для дітей і намагався духовно підтримати людей у ці важкі часи.

Улітку 1943 р. Волинь запалала, і отець Серафим разом із частиною парафіян утік із села. Місце проживання довелося неодноразово міняти, але Боже Провидіння весь час рятувало отця Кашубу від смерті. В листопаді священик опинився у Старій Гуті на Житомирщині, яку контролювали польські та радянські партизани, тож там було більш спокійно.

Душпастирська праця була важкою: голод, небезпеки, щоденні смерті від тифу. Найбільш виснажливими для отця були сповіді – ці землі, які ще до війни відійшли до Радянського Союзу, вже понад 20 років не бачили священика, тож посповідатися і причаститися йшли, без перебільшення, тисячами.

Навесні 1945 р., коли знову прийшли совєти, почалася примусова репатріація польського населення із Західної України до Польщі. Виїхали парафіяни, переселилися зі Львова батько, родичі, брати по ордену. Після роздумів і вмовлянь поїхав до Польщі й отець Серафим. Проте у Здолбунові, покинувши речі, він вийшов із потяга, щоб залишитися. Тут він був потрібніший…

Кашубі вдалося зареєструватися парохом рівненської парафії. Служачи Богові та ближнім, у Рівному отець провів понад 10 років – нелегких, переповнених обов’язками та нестатками, але й радісних, бо бачив, наскільки важлива ця праця. Йому доводилося часто виїжджати зі священицькою послугою до Луцька, Сарн, Корця, Острога, Здолбунова, інших міст і сіл. Постійні подорожі та переслідування підривали його й так ослаблене здоров’я, але він не міг покинути вірян напризволяще. Завдяки його енергії вдалося підремонтувати костели в Острозі та Здолбунові.

Владі ж це не подобалося. У пресі з’явилися наклепницькі статті проти священика, які й стали формальним приводом для позбавлення його у 1956 р. священицьких прав і наказу покинути Рівне. Численні прохання не дали жодного результату, тож отець був змушений перейти на нелегальне становище: правив меси в приватних будинках, переважно вночі, крадькома сповідав, уділяв таїнства.

Доки Кашуба не мав документів, влада не дрімала. Невдовзі були відібрані костели в Рівному, Острозі, Здолбунові, Сарнах – всюди, куди він приїжджав. Укінці-кінців отцю Серафиму запропонували стати парохом у Білорусі, а коли він знявся з реєстрації в Рівному, його не захотіли приписати на новому місці. Так отець став і безробітним, і безхатьком.

Змушений часто змінювати місце проживання, отець Серафим із 1956 р. до 1963 р. мандрував Україною, від Самбора аж до Запоріжжя: Кримом, Волинню, Поділлям, виїжджав на короткий час до Білорусі та Литви, до Ленінграда. Кашуба ніде не затримувався надовго, бо це було небезпечно як для нього, так і для тих людей, які давали йому дах над головою.

Восени 1963 р. Кашуба поїхав у Казахстан служити депортованим католикам. Люди, спраглі віри, радо зустріли священика. Допомагали йому одягом, їжею, всіляко намагалися підтримати отця. Географія його «парафії» вражала: скоро мандрівний пастир почав відвідувати католицькі спільноти в Шортанди, Цілинограді, Омську, Томську, Новосибірську, Алма-Аті, Красноярську, Алтаї, Кокчетаві…

6 березня 1966 р. у Кустанаї отця Серафима заарештували. Вирок – 5 років заслання. При обстеженні в нього виявили туберкульоз, бронхіт, порок серця, емфізему легень, гнійне запалення внутрішнього вуха і глухоту, яка швидко прогресувала. В листопаді 1966 р. Кашубу звільнили від заслання, тож отець знову весь, без остатку, присвятив себе служінню нужденним. Проте через місяць Кашубу примусово відправили в будинок для престарілих, начебто для оздоровлення. У березні 1967 р. отець Серафим звідти втік.

До кінця невідомо, чи його записали як померлого, чи просто бюрократична машина дала збій, але отець продовжив своє служіння. Десять років мандрувань і трудів! Праця дала результат: католики добилися відкриття каплиць у Тайинші, Кустанаї, Алма-Аті, Душанбе (Таджикистан), Фрунзе (Киргизстан).

У червні 1977 р. Кашуба поїхав до Львова на лікування, де раптово помер 19 вересня 1977 р. Влада хотіла провести похорон швидко, щоб запобігти релігійній маніфестації. Але все одно в похоронній процесії взяли участь понад 300 осіб, зокрема 12 священиків із Поділля.

Молилися за Кашубу не тільки у Львові, але й Польщі, на Поділлі та Волині, за Уралом, в Сибіру, Казахстані та Узбекистані – всюди, де він служив. Поховали отця Серафима на Янівському кладовищі у Львові. На нагробку викарбувано слова Святого Апостола Павла, теж невтомного мандрівника Божого: «Я став усім для усіх».

Анатолій ОЛІХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ЗИГМУНТ ФЕЛІНСЬКИЙ: СЛУЖИВ ЛЮДЯМ, ВІТЧИЗНІ ТА БОГОВІ

САМЕ СЮДИ ПОКЛИКАВ ЙОГО ГОСПОДЬ

У ЛУЦЬКУ ПОКАЗАЛИ ВИСТАВУ ПРО ЄПИСКОПА АДОЛЬФА ШЕЛЬОНЖЕКА

ВИЙШЛА КНИГА «БЛАЖ. КС. ВЛАДИСЛАВ БУКОВИНСЬКИЙ. НА ПОГРАНИЧЧІ ДВОХ СВІТІВ. ПУБЛІЦИСТИКА 1936–1939»

Схожі публікації
Розмова про Корнеля Філіповича. «Фронтера» запрошує на зустріч
Події
Команда літературного фестивалю «Фронтера» запрошує на захід «Малі міста: розмова про Корнеля Філіповича».
30 вересня 2022
Виставка порцеляни в Луцьку. Експонати представили музеї з Луцька та Стальової Волі
Події
29 вересня у Волинському краєзнавчому музеї відбулася презентація інклюзивної виставки «Мистецтво для всіх. Порцеляна». Захід організували в рамках проєкту «Музеї прикордоння – простір для інтеркультурного діалогу».
30 вересня 2022
«Безпека та солідарність» – головна тема Конгресу транскордонної співпраці
Події
Конгрес транскордонної співпраці в Любліні – це місце зустрічі практиків транскордонного співробітництва з Європейського Союзу та країн Східного партнерства, а також платформа діалогу для представників місцевого самоврядування, громадських організацій, сфери науки, культури та бізнесу.
30 вересня 2022
«Біг миру» у Мельниках. 83 роки тому тут загинули солдати Корпусу охорони прикордоння
Події
Поляки та українці разом вшанували пам’ять офіцерів і солдатів Корпусу охорони прикордоння, убитих совєтами у вересні 1939 р.
29 вересня 2022
Вийшов 18-й номер «Волинського монітора»
Події
Запрошуємо Вас на шпальти сьогоднішнього номера «Волинського монітора». У ньому ми пишемо, зокрема, про освячення костелу у Дзвинячці, Ядвігу Гуславську з Кременця та її спогади, поліціянта зі Здовбиці Владислава Михальського та польсько-українську співпрацю в рамках різних проєктів.
29 вересня 2022
Інфолінія для біженців з України, охочих навчатися в польських закладах освіти
Статті
Фундація «Польський центр міжнародної допомоги» разом з ЮНІСЕФ та Міністерством освіти і науки Польщі започаткували телефонну лінію для біженців з України – учнів, студентів та їхніх батьків і опікунів.
27 вересня 2022
Полоністи запрошують на олімпіаду
Конкурси
Волинський національний університет імені Лесі Українки та фундація «EDUNOWA» запрошують студентів-полоністів з усієї України до участі в IV студентській олімпіаді знань про Польщу «Луцькі діалоги з польською культурою – 2022».
27 вересня 2022
Школа при ТПК імені Тадеуша Костюшка починає новий рік
Події
Літні канікули для учнів суботньо-недільної школи при Товаристві польської культури імені Тадеуша Костюшка в Луцьку промайнули у приємних клопотах. Вони відпочивали в мовному таборі в Замлинні та брали участь у заходах, організованих партнерами ТПК у Замості, Мокреліпю та Ломжі.
26 вересня 2022
Голова Волинської ОВА зустрівся з люблінським воєводою. Говорили про кордон і біженців
Події
Голова Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко обговорив із люблінським воєводою Лехом Справкою ситуацію на українсько-польському кордоні, допомогу українським біженцям та подальшу співпрацю між регіонами.
23 вересня 2022