«Зараз я найстарша з сім’ї. На мені лежить відповідальність, тому я сіла й почала записувати те, що пам’ятаю. Це потрібно мені – для усвідомлення того, хто я така», – зазначає 77-річна Людмила Плотнікова з Луцька. Сьогодні вона розповідає нам свою родинну історію.
Леокадія Труш народилася і все життя мешкає на Волині. З нами вона поділилася історією своєї родини, переплетеною з минувшиною краю, – такою ж складною й інколи трагічною.
Едуард Перець став першим органістом костелу Святого Антонія в Збаражі після відновлення богослужінь у цьому храмі на початку 90-х рр. Саме тут він хрестився уже в дорослому віці. Донині є парафіянином цього костелу. Сьогодні він розповідає нам свою родинну історію та про власний шлях до віри.
Родина Петра Фриза, голови Польського центру культури і освіти імені Мечислава Кромпця в Тернополі, походить із села Ігровиця, що на Тернопільщині. Мій співрозмовник розповідає про своє коріння, випробування, що випали на долю родини в роки Другої світової війни, і нелегке пристосування до радянської дійсності.
Марія Пустельник із роду Худзіцьких – правнучка січневого повстанця, засновниця й уже 30 років незмінна очільниця Польсько-українського культурно-освітнього товариства імені Адама Міцкевича в Чорткові. «Я за нього боролася», – каже вона про польський військовий цвинтар у місті, відновлений колись саме з її ініціативи. Сьогодні вона розповідає нам історію своєї родини.
«Мене як поляка формувала моя родина з обох сторін. Навіть бабуся Павліна Уніловська і дідусь Юзеф Пейко, які померли ще до мого народження, але про долі яких я довідався, вивчаючи свій родовід, мали великий вплив на мою польськість», – каже Іван Пейко, голова Надзбручанського товариства польської культури та мови, яке діє в Гусятині та Сидорові на Тернопільщині.
Юлія Волкова – органістка домініканського костелу Святого Станіслава в Чорткові, донька покійної Анни Волкової, багаторічної заступниці голови Польсько-українського культурно-освітнього товариства імені Адама Міцкевича. У будинку, зведеному ще її прадідом, ми розмовляли про найважливіші моменти історії її родини впродовж XX–XXI ст.
Вікторія Довгаль – органістка костелу Святого Антонія в Збаражі, керівниця хору «Cordium» і активна членкиня Польського культурно-освітнього товариства «Збараж». Її предки – Барчинські, Сольські, Солецькі, Залеські – проживали в Залужжі та Доброводах на Тернопільщині. Сьогодні вона розповідає нам історію своєї родини періоду XX–XXI ст.
Значну частину родини Марії Ткач із Тернополя в 1945 р. виселили до Польщі. Перші роки вони сподівалися, що переселення тимчасове і що скоро всі знову повернуться до своїх домівок. Пані Марія розповідає нам родинні історії Фостиків, Роїв та Лєщишиних.
«Згідно з традицією хлопці переймали віру батька, а дівчата – віру матері. Проте в нашій родині було інакше», – каже Марія Дмитрівна Курилик із Сидорова, що в Гусятинській громаді на Тернопільщині. Вона розповідає про життя своєї польсько-української родини впродовж складного XX ст.