Софія Леонтіївна Голдованська походить із польсько-української родини з Горохівщини. Разом із дочкою Богданою, яка досліджує генеалогію роду, розповідає нам про минуле своєї родини.

Раїса Сеймівська – членкиня Товариства польської культури і парафіянка костелу Пресвятого Серця Ісуса Христа в Костополі. Сьогодні вона розповідає про життя своєї родини на Житомирщині й Рівненщині, а також у Німеччині та Красноярському краї Росії.

Антоніна Травчинська з Костополя походить із польсько-української родини. Вона народилася в Малих Селищах – селі, якого нині немає на карті України. Про тамтешнє життя та загалом про родинну історію першої половини XX ст. вона розповіла, запросивши мене до себе додому.

Мечислав та Надія Лабенські з Товариства польської культури в Костополі розповідають про життя своєї родини на Житомирщині та Рівненщині в міжвоєнний період, репресії 1930-х рр. і облаштування повоєнного ладу. У 1990-х рр. сім’я Лабенських брала активну участь у будівництві костелу в Костополі та долучалася до відродження польського культурного життя в місті.

Олександр Свіца з Луцька наприкінці 1990-х рр. пов’язав своє життя із Товариством польської культури на Волині імені Еви Фелінської. Він розповідає про своїх польських, а також українських, єврейських і болгарських предків, що проживали на теренах Житомирщини та Хмельниччини.

Із Леонідою Борзяковою з Луцька, яка походить із Хмельницької області, ми розмовляли про життя її родини на Поділлі, Волині та в Казахстані, зокрема про смерть дідуся й бабусі від іспанки, репресованих у часи Російської імперії та Радянського Союзу родичів та порятунок дядька в 1943 р.

Віктор Панасюк – мій викладач, одна з найбільш ерудованих і неординарних постатей історичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки. Його надзвичайно цікаві методи викладання, помножені на толерантність, завжди підказували студентам, що вони недарма обрали фах історика.

Ванда Рад – найстарша членкиня Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської, до якого належить із перших днів заснування організації. 7 січня вона відсвяткувала 97 років. Із народження вона живе в старій частині Луцька, поблизу замку Любарта. В її оселі спілкуємося про міжвоєнний Луцьк, роботу в Німеччині в роки Другої світової війни та повоєнне пристосування до мирного життя за радянської дійсності.

Предки Вікторії Чернецької з Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської – мазури, які колись оселилися на Поділлі. До Луцька моя співрозмовниця переїхала близько 20 років тому з Шаровечки на Хмельниччині, де з діда-прадіда живе її родина. Сьогодні ми пізнаємо родинні історії подільських мазурів.

У 1998 р. у Ковелі створили Товариство польської культури. Його незмінним головою до 2017 р. був Вацлав Герка – ветеран 27-ї волинської піхотної дивізії Армії Крайової. У 50-х рр. він виїхав до Польщі, проте згодом повернувся до рідного міста. Родинні історії Вацлава Герки нам переповідають його син Анатолій Герка зі своєю дружиною Іриною.