Рівнянину Людвігу-Люціану Пінському, коли він потрапив під репресії НКВД, не виповнилося навіть 18 років. Його доля пов’язана з Гжегожем Ціховичем і Мечиславом Зембалею, про яких ми писали в нашій рубриці раніше.

«Щоб одружитися з бабцею, дідко з Рудика став Рудницьким і з православного – католиком. Кохання змусило його піти на такі поступки. Згодом совєтські репресії розлучили їх на 10 років», – оповідає Людмила Лутюк із Соснового на Рівненщині.

У Волинській обласній військовій адміністрації обговорили досвід транскордонної співпраці області та перспективи участі у Програмі Interreg NEXT Польща–Україна 2021–2027.

Пропонуємо вам продовження статті Марії Пісович «Попередники Крашевського на журналістській ниві Волині» із № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.

У ніч на 6 червня Луцьк та Тернопіль зазнали масованих російських обстрілів. Є загиблі й поранені. Сотні людей залишилися без даху над головою, а в десятків підприємців зафіксовано знищення майна, зокрема складів та виробничих площ.

Ще маленькою дівчинкою вона захоплювалася танцями. В рідному Кошаліні регулярно відвідувала заняття з танців і навіть виборола третє місце на чемпіонаті Європи у своїй віковій категорії. Однак стати танцівницею їй не судилося, адже під час падіння на дитячому майданчику зламала кілька хребців. Тоді вона вирішила, що буде співати.

«В останні дні життя моя бабуся думками була на Волині, «в побіленій хаті, де за вікном росте гречка». Коли вона відійшла в засвіти, я відчула, що мене щось ніби тягне на Волинь», – написала в листі до редакції «Волинського монітора» Марлена Мацькув із Вроцлава після повернення з поїздки до рідних місць своєї бабці.

У Луцьку відбулася стартова конференція двох міжнародних проєктів, у рамках яких співпрацюють рятувальники з Волинської області та Люблінського і Підляського воєводств. 5 червня вони зустрілися в Луцькому бізнес-просторі, щоб обговорити заплановані заходи.

Із нагоди Дня журналіста, який в Україні відзначають 6 червня, пропонуємо увазі читачів статтю Марії Пісович «Попередники Крашевського на журналістській ниві Волині», яка була опублікована в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.

«Усі населені пункти, де колись мешкали мої предки, чи то в Україні, чи то в Білорусі, чи то в Польщі, я вважаю своїми. Я їх так і називаю – мої села. Я поєднаний із ними через родинну історію», – говорить Артур Альошин із Луцька.