Кілька луцьких спогадів
Інтерв'ю

До Луцька я їхала з певним острахом, чи зумію жити в іншій країні, але також з великим оптимізмом, тому що належу до людей, які не можуть довго всидіти на місці. Я провела тут три тижні і вважаю, що цього часу було достатньо для знайомства з містом, його жителями і традиціями. Кілька ситуацій мене розчарувало, кілька захопило, однак я точно знаю, що найбільшою перевагою мого перебування в Луцьку були… люди!

Я рада, що це був не звичайний туристичний виїзд, а навчальна практика, протягом якої я могла справді багато пережити і побачити. Я була в Києві, Костюхнівці, Олиці, Кременці, Вишнівці і Збаражі – місцях, важливих для поляків. Я бачила українські міста, містечка і села, брала участь у святкуваннях (наприклад, Дні Незалежності, Святі Квітів), бачила, як виглядають будні та свята. Я їла національні страви, вперше скуштувала сире сало. Купувала в луцьких магазинах місцеві продукти. Відвідувала туристичні об’єкти, робила фото, відхилялась від маршруту. Заходила в житлові будинки, установи, храми, в найдрібніші щілини, знайомилася з людьми, щоб зануритися в український стиль життя.

Я – студентка, вивчаю східноєвропейські науки в Любліні, обрала українсько-білоруську спеціалізацію. На заняттях, які ведуть викладачі з різних країн Центральної та Східної Європи, ми вивчаємо українську історію, політику, економіку, систему соціальної опіки, культуру, літературу, туризм і т.д. Ми вивчаємо російську мову, а в майбутньому вивчатимемо й українську. Теорія – важлива основа для розуміння актуальних явищ, однак без практики, вона втрачає значення. Зануритися у щоденність певної країни, щоб якнайкраще її зрозуміти – таку мету поставили собі творці моєї спеціальності та практики, на яку я приїхала.

У Луцьку мене захопило поєднання культур, зокрема, релігійних. По дорозі до костелу на недільну Службу Божу я любила зупинятися на мить біля церкви, щоб послухати православні співи. Також я проходила повз греко-католицьку церкву, бачила синагогу. Я переповнена повагою і по-доброму заздрю жителям України, адже для них звичним явищем є знання двох мов: української та російської. Це, безперечно, полегшує вивчення наступних.

Великою перевагою України є також її жителі, про яких я неодноразово згадувала у своїх статтях, яких часто вихваляла: сердечні, готові допомогти, автентичні. Мені здається, що люди в Луцьку ще вміють відпочивати, зупинятися на мить, щоб порозмовляти, спільно відзначати урочистості, безкорисливо зустрічатися. Такий стиль життя особливо захоплює тих, хто не потрапляв у подібні ситуації десь на вічно зайнятому Заході.

До переваг моєї української пригоди належать також волинські смаки – борщі, вареники, дині, халва, «корівки», алкоголь, чай. Кухня настільки подібна на польську, що я могла не боятися того, що їм, а водночас настільки смачна, що запам’ятається мені надовго.

Ніколи не буває ідеально, а, прагнучи бути чесною та ретельною у своїй розповіді, напишу теж про те, що мене знеохотило. Я вже згадувала про відсутність культури на вулицях, як у відносинах перехожий-перехожий, так і між водіями. На жаль, мої перші враження підтвердились, але надію дає те, що рівень особистої культури деяких українців зростає. Хотілось би, щоб людей, які можуть сказати «доброго дня», «до побачення», «прошу», «дякую», чи «перепрошую», було більше, тому що це справляє добре враження не лише на туристів.

Brama do soboru

Крім цього, мене засмутив вигляд деяких об’єктів чи цілих територій. Можливо, це поляки вміють робити щось із нічого, можливо, це результат звичайної відсутності ресурсів, але мені здається, що не потрібно багато грошей, щоб засіяти степи зерном або іншою рослинністю. Адже нас завжди вчили, що українська земля дуже родюча. Це саме відчуття переслідувало мене, коли я оглядала деякі запущені об’єкти. Ремонти вимагають затрат, але прибиранням навколишньої території, висадкою квітів та збором сміття може зайнятися кожен.

Я впевнена, що мій приїзд до Луцька був правильним рішенням. Протягом цих трьох тижнів я навчилася більше, ніж із будь-якого підручника, з будь-якої розповіді. Я знаю, що повертатимуся сюди, особливо з огляду на людей. Навіть найгарніше місто і найчарівніший клімат не викликають захоплення, якщо ми не почуваємо себе безпечно. Протягом усього часу перебування в Луцьку, де б і коли б я не була, я почувалась упевнено, тому що знала, що мені є на кого розраховувати. Я знаю, що це заслуга членів Товариства польської культури на Волині ім. Еви Фелінської і редакції «Волинського монітора», оскільки саме завдяки ним я почувалася, як… вдома.

Один із моїх улюблених письменників і репортерів, Ришард Капусціньскі, колись сказав: «Подорож не починається тоді, коли ми вирушаємо в дорогу, і не закінчується тоді, коли ми досягаємо мети. Насправді вона починається значно раніше і практично не закінчується ніколи, тому що плівка пам’яті крутиться в нас далі, попри те, що фізично ми вже давно не встаємо з місця. Адже існує певне зараження подорожжю і це – певний різновид хвороби, невиліковної у своїй суті». Я цією подорожжю напевно заразилась і бажаю цього кожному, адже ніщо не збагачує людину так, як знайомство з іншими людьми, культурами і місцями.

Аґнєшка БОНДЕР,
фото автора

ФОТОГАЛЕРЕЯ "Кілька луцьких спогадів"

Схожі публікації
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026
Мандруй Польщею із Вєславом: На Лупківському перевалі − серед історії, природи і легенд
Статті
На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.
28 серпня 2026