Польські фразеологізми: Щедра рука
Статті

Увесь або принаймні велика частина цивілізованого світу докладає різних старань, щоби допомогти Україні перемогти загарбника. Населення багатьох демократичних держав, згуртувавшись, скидається на придбання сучасної дороговартісної техніки, щоби потім змогти її віддати українцям, які захищають свою країну.

Конвенції, договори й пакти не дозволяють безпосереднім і цілком явним чином узяти участь у боротьбі з агресором, яким є росія. Якщо ми очікуємо, що інші дотримуватимуться законів, ми й самі повинні їх поважати. Тому кожна країна чи людина, яка має хоч трішки олії в голові, старається допомогти як уміє і чим може.

Це роблять без зайвого розголосу й підставляння грудей під ордени. З магазинних полиць, які пропонують легальні товари військового призначення, зникли як камфора куленепробивні жилети, шоломи, ножі, взуття, уніформа, аптечки і т. д. Тобто, узагальнюючи, йдеться про будь-яке спорядження, яке становить чи може становити так зване базове забезпечення солдата.

Ясно як сонце те, що такі речі зношуються і псуються на війні на раз-два, тому їх треба поставляти знову і знову. Транспорт працює повною парою, щоби перевезти те, що щедро передають союзники. Однак нікому навіть і в голову не прийшло би, що настане момент, коли одним із найкращих поставників військового спорядження для України стане сама росія.

Це диво чи, може, якась магія? Ані одне, ані друге. Найпростіші відповіді завжди найкращі та влучають у точку. Російські агресори, вті­каючи від українського контрнаступу, де перець росте, щедрою рукою кидають усе військове майно, думаючи лише про те, як урятувати свої чотири літери.

Ці всі справні покинуті екіпажами танки, бронетранспортери чи залишена на узбіччях амуніція найкраще свідчать про «мужність», «честь» і «гідність» росіян, неперевершених у тероризуванні та вбивствах мирного населення і крадіжках усього, що тільки можна вкрасти.

Це дійсно гарне видовище: коли українські солдати сміються з того, що їдуть на трофейних російських танках. В інтернеті є один ролик. Якщо хочете покращити собі настрій, спробуйте його знайти. Серединою дороги через українське село досить швидко їде російський танк. Раптом видно, як відкривається люк і з нього на ходу вискакують танкісти.

Чому агресори так роблять? Тому що в певний момент на узбіччі помітили трьох озброє­них українців. Танк суне вперед, а росіяни вискакують на дорогу – і в канаву. Некерована машина за мить із великим тріском врізається у величезне дерево, що росте обіч дороги. Аварія.

І думаю, що добре було би, якби це зіткнення стало символічним провіщенням майбутнього держави, якій забракло власної землі й вона захланно простягнула руку до чужої власності.

Щедра рука (szczodra ręka) – цей вислів символізує людину, яка дає багато іншим.

Мати олію в голові (mieć olej w głowie), тобто бути розумною людиною.

Зникати як камфора (znikać jak kamfora), тобто швидко та безслідно.

Ясне як сонце (jasne jak słońce), тобто щось очевидне, те, що не викликає сумнівів.

Працювати повною парою (pracować pełną parą) – безперервна продуктивна робота.

Влучати в точку (trafiać w punkt), тобто надати докладну і ясну відповідь.

Утікати [туди], де перець росте (uciekać, gdzie pieprz rośnie), тобто швидко та дуже далеко.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля

Схожі публікації
Польські фразеологізми: Асертивність, тобто непросте мистецтво казати «ні»
Статті
У теорії все виглядає банально просто. Психологи переконують, що асертивність полягає у висловленні власних потреб та окреслені кордонів – спокійно, рішуче та з повагою до інших. Однак на практиці багато хто досі має із цим величезну проблему.
21 серпня 2026
Польські фразеологізми: Читати варто
Статті
Читати варто, або Коротка розвідка на тему, що книжка існує не лише для того, щоб підставити її під ніжку розхитаного столика.
13 серпня 2026
Польські фразеологізми: Справжні зірки і такі собі зірочки
Статті
Ще недавно зірки асоціювалися з чимось віддаленим, що миготить високо над головою і для споглядання чого потрібні телескоп, терпеливість і дрібка романтизму. Зараз достатньо смартфона, стабільного сигналу і вміння робити здивовану, але природну міну, щоб за один пополудень опинитися на свічнику.
22 липня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Весна, весна, весна, ах це ти…
Статті
Весна приходить щороку, проте кожного разу люди роблять великі очі й поводяться так, ніби відкрили Америку. Ба більше, вони повідомляють про це направо і наліво з енергійністю, достойною середньовічного герольда, який перебуває на службі в його високості короля.
11 травня 2026
Польські фразеологізми: Як без відрази дивитися на себе в дзеркало, або Мистецтво зберегти обличчя
Статті
Дехто з нас вранці стає перед дзеркалом і на хвилину задумується, чи це ще він у власній шкірі і з власним обличчям чи вже тільки сума рішень минулих днів. Ніби все сходиться. Та сама зачіска. Часом та сама лисина. Ті ж самі очі, той самий злегка заспаний вираз обличчя. І тут раптом з’являється щось інше. У дзеркальному відображенні людина помічає певну зміну.
29 квітня 2026
Польські фразеологізми: Брехня має короткі ноги
Статті
Якби брехня було спортсменкою, то, найімовірніше, виступала би в бігові на 100 метрів. Не тому що вона швидка, а тому що брехня має короткі ноги й на довшій дистанції в неї збилося би дихання, вона шпорталася би та хекала.
22 квітня 2026
Польські фразеологізми: Ніс догори
Статті
Задирання носа – явище таке ж давнє, як і людство, та водночас воно напрочуд стійке до цивілізаційного поступу. Змінюються часи, костюми та технології, але людська потреба показати світові, що я це щось більше і я вам доведу, непохитно триває й донині.
03 квітня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026