Світ великий і широкий, а люди різні в ньому живуть. Тому найрізноманітніші звичаї та обряди, які часто були витвором небаченої людської фантазії, з часом перетворюються на традиції, що передаються від покоління до покоління.

Минули десятиліття, а найдопитливіші все ще марно заходять у голову про походження того чи того звичаю, про його раціональне підґрунтя і про те, для чого він існує або що символізує. Замість того, щоб даремно ламати собі голову, шукаючи відповіді на інколи навіть трохи безглузді запитання, або намагатися знайти логіку в людських діях, краще повністю прийняти багатовікові традиції і при цьому гарно повеселитися.

Багато різних звичаїв здебільшого можна спостерігати перед всілякими святами. Великдень, а також Різдво чи Новий рік аж ніяк не поступаються щодо цього. Прикладом такого оригінального свята, яке відзначають у Ледниці-Гурній та Величці в Малопольському воєводстві, є свято Сюда-баба.

У Великодній понеділок один із молодих чоловіків переодягається в доволі дивну на вигляд жінку. Тіло він намащує сажею, одягає намисто з каштанів, картоплі або дерева і, вбравшись у барвисті спідниці, блузку і хустку, ходить від хати до хати зі своєю свитою. В кожній оселі йому дають різні датки і частування, а той, кого Сюда-баба вимастить сажею, найкраще, якщо на обличчі, матиме щастя цілий рік. Незаміжнім дівчатам такий «макіяж» віщує швидке весілля.

Є ще традиція вішання Юди. Назва не асоціюється ні з чим приємним чи веселим. Проте вона вкорінилася досить глибоко й символізує покарання зрадника, який видав Христа на смерть. Солом’яну ляльку в подертому одязі вішають на церковній вежі або стовпі. Потім її скидають униз, б’ють палицями, після чого починається хресний хід через усе селище. Наприкінці «Юду» підпалюють і кидають у річку. Все дійство починається у Великий четвер пізно ввечері або навіть уночі та закінчується наступного дня.

Заслуговує на увагу не менш цікавий звичай, характерний переважно для Куявії, з витонченою назвою «похорони журу й оселедця». Після закінчення Великого посту влаштовували символічні похорони спожитої в цей період їжі, щоб попрощатися з одноманітними, яловими наїдками, серед яких зазвичай не було м’яса, молочних продуктів і солодощів.

Найпоширенішими були жур і оселедець, тому у Велику п’ятницю або Велику суботу до чималої ями кидали й закопували величезний горщик із журом, змішаним із болотом і попелом. А бідолашний оселедець, зазвичай вирізаний із паперу або дерева, підвішували на дереві.

 Після цього обряду можна було з чистим сумлінням сідати за щедро накритий стіл і куштувати інші смачні страви, що ми і сьогодні робимо з великим задоволенням.

***

Заходити в голову (zachodzić w głowę), тобто задуматися, розмірковувати.

Ламати собі голову над чимось (łamanie sobie nad czymś głowy) – обдумувати якусь справу чи проблему.

Робити щось даремно (robić coś po próżnicy), тобто без особливого сенсу.

Ялова їжа (jałowe jedzenie) – це дуже низькокалорійна, абияка їжа.

Мати чисте сумління (mieć czyste sumienie), тобто бути без вини, гріха.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька польської мови, скерована до Луцька організацією ORPEG

На фото: Сюда-баба – народний звичай, який відзначають у Поливаний понеділок. Ледниця-Гурна, 6 квітня 2015 р. Авторка: Agnieszka Kwiecień, Nova, CC BY-SA 3.0 PL