Міста ми впізнаємо завдяки цікавим пам’яткам. Проте Вроцлав має ще одну власну візитівку – травневе гітарне дійство, яке понад два десятиліття приваблює тисячі музикантів із Польщі й усього світу.

Щороку 1 травня вроцлавський Ринок перетворюється на величезну сцену, а його бруківка дрижить від звуку тисяч струн. І це не звичайний концерт чи класичний фестиваль. Світовий гітарний рекорд – це унікальна подія, яка об’єднує аматорів і професіоналів, дітей і старших людей, які говорять різними мовами, але чудово розуміють одне одного у спільному ритмі та простих акордах легендарної пісні Джимі Гендрікса «Гей, Джо» (перекл. з англ. «Hey, Joe»).

Історія гітарної гри у Вроцлаві почалася у 2003 р. Тоді 588 гітаристів зібралися на Ринку, щоб разом виконати пісню «Гей, Джо». Не було великої рекламної кампанії, міжнародних зірок чи супутникового телебачення. Натомість був ентузіаст Лешек Ціхонський – гітарист, викладач, популяризатор музики, автор культового підручника «Blues Rock Guitar Workshop». У нього виникла ідея, яка з перспективи сьогодення видається геніальною у своїй простоті: об’єднати гітаристів навколо одного твору й однієї ідеї – зіграти разом. Для цього було достатньо знати п’ять акордів: C, G, D, A, E. І саме ця простота стала однією із запорук успіху події.

«Гей, Джо» − це пісня-символ, яку впізнають у всьому світі. Вона закарбувалася в гітарній культурі завдяки гармонічній простоті, але й водночас величезному емоційному заряду. У виконанні Джимі Гендрікса пісня стала гімном покоління 60-х, а у Вроцлаві отримала нове життя.

Останні кілька років твір виконують у версії «Гей, Джо – нова історія», з текстом, у якому відсутні згадки про насильство і який несе послання миру, єдності та позитивної енергії.

Із кожним роком кількість учасників події зростала. Із 588 гітаристів у 2003 р. їх число швидко досягло тисяч. За кілька років Вроцлав регулярно перевершував власні рекорди, стаючи світовим центром гітарної музики. Останні роки – це оновлення рекордів: 7967 гітаристів у 2023 р., 7531 – у 2024 р. і 8122 – у 2025 р. Остання цифра – станом на сьогодні офіційний Світовий гітарний рекорд.

Такі показники справляють враження, проте самі організатори повторюють: рекорд – це символ, а не самоціль. Найголовніше – це відчуття спільноти, момент, коли Ринок завмирає, диригент піднімає руку і тисячі людей починають грати в унісон.

Вроцлавський Ринок, одна з найбільших площ Європи, ідеально відповідає формату таких подій. Відкритий простір, історична архітектура та центральне розташування слугують природною декорацією. Для багатьох учасників сам факт гри в цьому місці майже символічний.

Ця подія змінює шаблон класичної концертної схеми. Публіка перестає бути глядачем і стає оркестром, межі між сценою і площею стираються − кожен є частиною цілого.

Протягом років до Вроцлава приїжджають найвідоміші світові та польські гітаристи. Що важливо – зірки тут нарівні з учасниками, адже грають разом із ними, часто сходячи зі сцени, навчаючи й підтримуючи молодих гітаристів. Сам Лешек Ціхонський окреслює ідею події як Uni Vibe (Uniting Vibration of Music) – об’єднавчу вібрацію музики. Це відчуття спільного пульсу, завдяки якому на кілька хвилин усі відмінності втрачають значення. Саме тому Світовий гітарний рекорд приваблює не лише музикантів, а й цілі сім’ї, туристів, людей, які прийшли, бо цікаво, а йдуть зворушені.

Особливим розділом в історії рекорду стали роки пандемії. Подію перенесли в мережу, об’єднавши гітаристів із різних країн на онлайн-трансляціях. Цей складний період показав, що ідея спільного музикування здатна пережити важкі часи без фізичної зустрічі.

Із самого початку існування рекорд також відігравав важливу освітню роль. Багато людей зізнаються, що саме бажання взяти участь у події стало поштовхом навчатися грі на гітарі. Музичні школи, художні гуртки і вчителі привозять до Вроцлава цілі учнівські групи, показуючи, що гітара – живий інструмент, а не раритет із минулого.

У 2026 р. Вроцлав вкотре спробував перевершити власні можливості. Щоб побити чинний рекорд, потрібно було зібрати для одночасної гри щонайменше 8123 гітаристів. Однак організатори наголошують, що головним завданням все ж була атмосфера, а не кількість.

Цьогорічним лейтмотивом був польський класичний рок. Окрім «Гей, Джо», учасники виконали уривки пісень гуртів «Perfect», «IRA», «Turbo» і «Luxtorpeda», які сформували польську гітарну сцену. На жаль, рекорд не вдалося побити. 1 травня о 16:00 на Ринку прозвучало 7649 інструментів.

Одна з найбільших новинок останніх років – офіційний додаток Світового гітарного рекорду. Він дає змогу учасникам зареєструватися, отримати доступ до навчальних матеріалів, розкладу подій, карти сцен та пунктів реєстрації, новин і сповіщень у режимі реального часу. Завдяки додатку мистецький захід став організованим, доступнішим і комфортнішим для новачків. У додатку і на сайті події також є відеоуроки, завдяки яким навіть гітарист-початківець може підготуватися до спільного виконання.

Сьогодні важко уявити Вроцлав у перший день травня без тисяч гітар. Подію, яка стала розпізнавальним символом міста, можна порівняти з найбільшими музичними фестивалями. Однак при цьому вона зберегла свій характер єднання людей. Цьогоріч повернулися мультимедійні фонтанні покази, а в районі Партиніце відбувся великий міський пікнік. Тут провели забіги на дистанції 2,5 км і 7,5 км, кінні перегони і змагання зі скандинавської ходьби на дистанції 2,5 км.

Коли стихне звучання «Гей, Джо», а площа Ринок повільно спорожніє, всі учасники заберуть із собою відчуття приналежності до чогось більшого – історії, яку продовжують писати струна за струною, травень за травнем, адже гра на гітарі у Вроцлаві не обмежується лише рекордом.

У ритмі гітари й під мелодію «Гей, Джо» тут б’ється серце міста і витає відчуття спільноти.

Вєслав Пісарський,

учитель, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На фото: Гітарний рекорд світу – 2026 у Вроцлаві. Скріншот із відео