15 червня виповнюється 80 років Генриці-Ришарді Цирон зі Здолбунова – парафіянці здолбунівського костелу Святих Апостолів Петра і Павла і членкині місцевого Товариства польської культури.

Генрика-Ришарда Цирон (у дівоцтві Козак) народилася в родині Ольги і Яна Козаків. Вони походили із Судової Вишні на Львівщині, а після одруження переїхали до Львова.

«Моя мама – українка, а тато – поляк. Мама – греко-католичка. Тато – католик. Вони брали шлюб у греко-католицькому храмі в Судовій Вишні. І як священник питався, то мама відповідала українською, а тато – польською. Таке вони мені розповідали. І пізніше ми, діти, говорили з татом тільки польською, а з мамою – українською. Мама говорила до тата українською, а тато до неї – польською. І прекрасно розумілися. Мама була кравчинею, а тато працював доставником», – розповідала Генрика Цирон у розмові з «Волинським монітором» під час запису її родинних історій. Їх можна прочитати тут.

Її старші брати та сестри ходили до польської школи № 10, що в центрі Львова. Нині це Ліцей № 10 імені Святої Марії Магдалени з польською мовою викладання. Своєю чергою Генрика та її менша сестра Альдона закінчили українську школу № 78, оскільки вона була ближче до їхнього дому.

«Із п’яти років я ходила до львівського катедрального собору. Мене хрестив отець Рафал Керницький, і він же уділив мені Перше причастя. Він і моїх синів охрестив у катедрі», – зазначала наша співрозмовниця.

Невдовзі після закінчення школи Генрика вийшла заміж за Костянтина Цирона. Близько 10 років вони жили Острозі, пізніше перебралися до Здолбунова. Пані Генрика, яка закінчила Рівненське медучилище, багато років працювала процедурною медсестрою в лікарні у Здолбунові.

Після смерті чоловіка в 1989 р. вона знову почала ходити до костелу. Спочатку їздила до Острога та Рівного. Коли парафіянам у Рівному повернули костел Святих Апостолів Петра і Павла, разом із Зінаїдою Новосельською зі Здолбунова (її родинні історії ми теж записали) їздили допомагати робити в ньому ремонт.

Згодом католики у Здолбунові теж добилися, щоб їм повернули костел. І цей храм парафіяни доводили до ладу власноруч. «Ми прибирали, ремонтували всередині. Все моє життя було тут. Ми тоді практично жили в костелі. Костел – це моє життя», – сказала пані Генрика. На роботах у храмі вона познайомилася зі своїм другим чоловіком.

Від моменту заснування Товариства польської культури Здолбунівщини Генрика Цирон входить до його складу. Співала в ансамблі «Сеньйорки», який діяв при ТПК, супроводжувала дітей у поїздках до Польщі та по Україні.

Нині пані Генрика входить до складу кількох католицьких рухів, зокрема до «Легіону Марії». «Я дуже сильно молюся до Бога. Щодня відмовляю по кілька молитов. Прошу Бога та Матінку Божу про справедливий мир», – сказала у розмові з нами Генрика Цирон.

***

Редакція «Волинського монітора» вітає Генрику-Ришарду Цирон із 80-річчям та бажає міцного здоров’я, щастя та Божого благословення!

ВМ

Фото: Ольга Шершень

***

Z okazji jubileuszu 80-lecia
pragniemy złożyć
Drogiej Henryce Ryszardzie Cyron
życzenia długich lat życia,
przepełnionych zdrowiem, szczęściem i miłością,
a Bóg łaskawy niech otoczy Panią
swoim błogosławieństwem!

Towarzystwo Kultury Polskiej Ziemi Zdołbunowskiej