«Ті солдати були обідрані. Одного разу мій батько йшов до костелу. Він був одягнений у чорний костюм і хромові чоботи. Радянські солдати кричали йому вслід, що йде заможний буржуй. Насправді наші люди так завжди вдягалися, йдучи до церкви чи костелу. Натомість червоноармійці були майже голі й босі», – згадує 89-річна Лідія Крижановська зі Здолбунова.

82 роки тому росіяни зробили «мокру роботу», яка по цей день вкрита ганьбою і соромом – вони здійснили Катинський злочин, убивши на заході Росії і сході України майже 22 тис. польських офіцерів, підофіцерів і прикордонників, ув’язнених під час нацистсько-радянського нападу в 1939 р. Сьогодні вони повторюють своє варварство в Україні – пише американський письменник Аллен Пол, автор відомої книги про Катинський розстріл.

Триває XXI століття. Люди освоюють космос, у складному світі природи виявляють закони і принципи, які ним керують, і використовують їх на благо соціуму. Працюють над вакцинами, ліками, сучасними технологіями і ламають собі голови над тим, щоб життя на Землі стало безпечнішим, тривалішим і кращим.

«Політика територіальної експансії шляхом жорстоких убивств або поневолення місцевих громад має в Росії багатовікову традицію. Те, що сьогодні відбувається в Україні, ми бачили раніше в багатьох регіонах, зокрема й у Польщі. Прикладом є той же Катинський злочин, 82-гу річницю якого ми саме відзначаємо», – пише професор Войцех Матерський, історик, дослідник Катинського злочину та автор книг на цю тему.

Трилітня хроніка, яка складається із записів учениць одного з класів Семикласної державної загальної школи № 7 імені Марії Конопницької в Луцьку, показує нам щоденне життя цієї установи.

«У той час, коли тисячі поляків рятують безцінне людське життя і допомагають воєнним біженцям з України, ми також стараємося на території цієї країни, на яку напала Росія, підтримувати збереження матеріальної культурної спадщини», – пише Дорота Янішевська-Якуб’як, директорка Інституту «Полоніка».

Відносини між поляками й українцями останні роки були складними. Але допомога, яку зараз поляки надають українцям, показує правду про наші суспільства: у хвилину випробовувань ми можемо йти вперед пліч-о-пліч, не даючи болю минулого, що залишається в наших серцях, переважити над боротьбою за свободу і правом бути добрими сусідами. Особливо, в час, коли неонацистська Росія погрожує денацифікувати всю Центральну і Східну Європу. Про це пише Ігор Розкладай із Києва, співзасновник українського Центру демократії та верховенства права в Україні.

Ярослав-Марек Римкевич помер 3 лютого 2022 р. Він був поетом, есеїстом, літературним критиком, драматургом і політичним публіцистом.

Програш у війні з Україною – це кінець Росії. Кілька років тому поруч із Кремлем було встановлено пам’ятник Володимиру Великому. Московський пам’ятник більший за київський, але що з того?

Предки Вацлава Букляревича, співзасновника і першого голови Товариства польської культури імені Владислава Реймонта в Рівному, походять із Литви, України та Польщі. Його прапрапрапрадід Сергій Кравчинський, член революційної організації «Народна воля», став відомим завдяки тому, що вчинив замах на Миколу Мезенецова, голову вищої інстанції таємної поліції Російської імперії. А його дід зі своїми братами воював із більшовиками у війні 1920 р.