2 листопада студенти Центру східноєвропейських студій Варшавського університету першого року магістрату разом із провідником, полковником запасу Тадеушем Кшонстеком і професором Андрієм Вардомацьким взяли участь в акції «Лампадка» – щорічному обході могил на православному кладовищі у варшавському мікрорайоні Воля.
Заснований у 1834 р. цвинтар на Волі на сьогодні є єдиним православним некрополем у Варшаві. Тут поховано багато видатних людей, які увійшли в історію та культуру Варшави, людей, які належать до історії та традицій Української Народної Республіки Симона Петлюри. Після війни 1920 р. вони назавжди залишилися в Польщі. Тут спочивають багато героїв, які полягли в роки Другої світової війни та багато представників численної грузинської еміграції.
Велика, більш, ніж 30-особова, група студентів мала нагоду оглянути старовинну церкву Святого Йоана Ліствичника з чудовим іконостасом. Першу лампадку запалили на могилі Тетяни Росс – дружини викладача Центру східноєвропейських студій, колишнього посла РП у Молдові Віктора Росса. Потім студенти попрямували до першої, так званої генеральської, військової цвинтарної дільниці, де спочивають солдати УНР. На цій дільниці, під № 36, поховано багато видатних командирів армії Симона Петлюри, союзників Польщі у 1920 р., яким доля не дозволила повернутися до рідних міст. Тут поховані генерал-хорунжий Марко Безручко – керівник оборони Замостя в серпні 1920 р., генерал-хорунжий Володимир Сальський – командувач запорізької групи в Кам’янець-Подільській операції УНР, генерал-хорунжий Віктор Кущ – головний квартирмейстер армії УНР, генерал-хорунжий Всеволод Змієнко – заступник командира 6-ї січової дивізії стрільців у 1920 р., генерал-хорунжий Олександр Бурківський – командир 1-ї кулеметної дивізії, протопресвітер-отець Павло Пащевський – головний капелан армії УНР, Петро Холодний – міністр освіти в уряді УНР. Студенти запалили лампадки із символічними стрічками Центру східноєвропейських студій Варшавського університету на монументальному пам’ятнику, спорудженому з чорного мармуру за кошти Міністерства оборони РП, а також на кількох могилах генералів, офіцерів і рядових, невідомих стрільців.
Біля дільниці № 36 кілька років тому встановили пам’ятник жертвам Голодомору в Україні в 1932–1933 рр. Запаливши лампадки, студенти пом’янули жертв хвилиною мовчання й молитвою.
Друга дільниця солдатів армії УНР № 93 міститься в глибині кладовища, за кількасот метрів від першої. 27 жовтня 2000 р. на цій дільниці прем’єр-міністр України Віктор Ющенко урочисто відкрив пам’ятник – Козацький хрест із чорного мармуру. Пам’ятник укомпонований у ряди стрілецьких могил. Делегація студентів помістила на цоколі з обох сторін свої лампадки. Дорогою до головної алеї студенти відвідали також могилу Галини і Яна Кавтарадзе, убитих гітлерівцями 2 серпня 1944 р. за переховування євреїв. Галина була лікарем-стоматологом, а Ян служив за контрактом капітаном у Війську Польському. Ян Кавтарадзе був грузином, який проживав у еміграції в Польщі з 1921 р. Тут наша група вчергове натрапила на лампадки від свого навчального закладу, які свідчили, що у вівторок студенти з доктором Давідом Кольбайя проходили уже цим шляхом пам’яті.
О 12:00 до «православної» групи долучилися студенти другого курсу. Тепер обидві групи нараховували 36 осіб. Їхня допомога стала в нагоді, адже потрібно було ще нести цілий ящик лампадок, знайти могилу Сократеса Старкевича, який у 1875–1892 рр. виконував обов’язки мера Варшави, та символічну могилу сім’ї Федороньків. Біля цих могил полковник Кшонстек детально освітив заслуги осіб. Шимон Федоронько перед Другою світовою війною був головним православним капеланом Війська Польського та загинув у Катині. Два його сини, підхорунжі Армії Крайової – В’ячеслав і Орест – померли в серпні 1944 р. у боях Варшавського повстання. Третій син Олександр був пілотом 300-го бомбардувального дивізіону Польських повітряних сил у Великобританії й загинув під час нальоту на Мангайм.
Дорогою на Караїмське кладовище студенти відвідали могили солдатів Листопадового повстання й вересневої кампанії 1939 р. на 56-й редуті та пам’ятник на честь пілотів Великобританії, які, допомагаючи варшавським повстанцям, розбилися на початку Редутової вулиці у серпні 1944 р.
Майже чотиригодинний похід завершився на вулиці Редутовій, 14 – на єдиному в Польщі Караїмському кладовищі. Як засвідчують надгробні написи, більшість похованих – родом із Тракая, де в роки Другої Речі Посполитої проживало найбільше караїмів. На цьому кладовищі ми запалили лампадки на могилах професорів Варшавського університету, відомих туркологів.
Тадеуш КШОНСТЕК
Фото надав автор
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
