Наприкінці року ми розмовляли з Генеральним консулом РП у Луцьку Вєславом Мазуром про його враження, пов’язані з нашим містом, проекти, які реалізовувала або підтримувала дипломатична установа, обов’язки консула та плани на прийдешній рік.

– Ви працюєте Генеральним консулом РП у Луцьку вже більше півтора року. Як Вам живеться в нашому місті? Що подобається в Луцьку, а що хотілося би змінити?
– Я працюю Генеральним консулом РП у Луцьку із 6 квітня 2017 р. і вже можу сказати, що приріс до цього міста і до свого консульського округу. Проте в Україні я перебуваю набагато довше. У мене була можливість пожити в таких великих містах, як Львів, Одеса та Севастополь. У нашому першому інтерв’ю я сказав, що знаю Україну, але Волині буду вчитися. І це правда. Здавалося б, що я вже непогано її знаю, але кожного разу щось мене застає зненацька. У Луцьку мені живеться дуже добре, насамперед спокійно. Звісно, мені часом не вистачає опери або інших культурних вражень, але це вдається надолужити завдяки діяльності консульства. Я дуже задоволений своїм перебуванням у Луцьку та Волинській області загалом, адже тут є багато пам’яток, є куди поїхати. А спокійніше життя міста дозволяє приділити більше часу роботі консульства.

Я задоволений, що мої контакти як представника Республіки Польща з місцевою владою складаються дуже добре. Проте я – всього лиш гість у цьому місті, і всі зміни в цьому регіоні залишаю за його керівниками. Моє основне завдання – працювати над покращенням роботи консульства і наданням допомоги полякам, які проживають у Луцькому консульському окрузі.

– Але ініціатива консульства сприяє змінам в Україні. Зокрема, проект для сироварів Волинської та Рівненської областей, який був реалізований цього року, та інші дозволяють людям отримати допомогу у вигляді конкретного прикладу або порад.
– Звісно, але це дві різні речі – робити зміни й допомагати. Крім проекту підтримки молокопереробної галузі, дуже важливою була допомога українським пожежним. Польські рятівники подарували спорядження і провели навчання персоналу. Кілька років разом з Управлінням патрульної поліції у Волинській області ми проводимо акцію «Безпечна дорога до школи», під час якої забезпечуємо дітей світловідбивними елементами. Ми багато чого робимо, проте це не зміни, а лише підтримка, яку ми можемо надати нашому партнеру в рамках польської допомоги Україні.

– Під час різних зустрічей та заходів Ви говорите про українські проблеми, про те, що в Україні триває війна, підкреслюєте, що Польща завжди з Україною в ці важкі часи.
– Такою є офіційна позиція Польщі. Польща першою у світі визнала незалежність України і з 1991 р. є її головним речником у процесі вступу до Європейського Союзу. Крім того, я емоційно пов’язаний з Україною. Я перебував у Криму і бачив, як російські війська увійшли на півострів, як вони його окупували, тому в моєму випадку емоційний підхід інколи бере гору над дипломатичним прагматизмом. Можу сказати, що українська громадськість має в моїй особі вірного союзника.

– Як виглядають робочі будні Генерального консула РП? Що належить до Ваших обов’язків?
– Я відповідаю за роботу всього консульства, а це друге за величиною консульство РП в Україні, і справ ми маємо багато. Робочий день у нас завжди починається о 8.15. Кожен із нас має план роботи, який виконує. Моє завдання полягає в тому, аби допомагати працівникам, надихати їх і намагатися уникати випадків, коли щось не працює. Прикладом може бути ситуація з очікуванням на розмову у справі отримання Карти поляка. Коли я сюди приїхав, час очікування становив понад шість місяців. Зараз запроваджено інший спосіб реєстрації. Ми зробили все, щоби цією ситуацією не могли скористатися посередники, а час очікування на зустріч із консулом уже не перевищує семи днів.

Я затверджую і контролюю все, що діється в консульстві. Я причетний до всіх успіхів, але так само я відповідаю і за всі невдачі. Передусім стараюся, аби консульство було приязним до людей, щоби було тим місцем, де людину обслужать культурно, професійно та за можливості швидко.

– Чи траплялися випадки, коли Ви були змушені негайно втрутитися у складну ситуацію? Скажімо, хтось після відмови добивається до Вас у справі візи чи з іншого питання?
– Загалом ні. Обсяг нашої діяльності диктується нормативами, і кожен консул відповідає за те, що робить. Я не можу втручатися в повноваження консула, який приймає рішення. Я виконую тільки наглядацьку функцію. Якщо є скарги, я дивлюся, чи консул мав рацію. Можу заявити з повною відповідальністю, що в мене дуже хороший консульський колектив, працівники дуже компетентні і я повністю їм довіряю. Натомість багато відвідувачів на свою проблему дивляться суб’єктивно.

– Які проекти сьогодні підтримує Генеральне консульство РП у Луцьку?
– Насамперед програму для сироварів і проект допомоги пожежній службі. Останнім часом я зосередився на двох елементах: перший – це навчання польської мови, допомога вчителям і школам, з якими ми співпрацюємо, а другий – тісніші контакти з польськими організаціями, особливо допомога членам польської громади, які потрапили у скрутні обставини. Цього року вдалося вдвічі збільшити таку допомогу. Я особисто контролюю ці справи і приймаю рішення щодо виділення матеріальної допомоги. Я знаю умови життя людей, бачу, які мізерні пенсії вони отримують (1300–1500 грн), тому матеріальна підтримка для них дуже важлива. Зокрема, ми закупили обладнання, необхідне для старших людей, тобто візки, милиці, ходунці, тонометри і глюкометри, підгузки і матраци. Під кінець року я отримав 150 заяв із проханням виділити допомогу, а міг надати її тільки 32 особам. Частина з тих, кому ми відмовили, цього року вже отримувала допомогу, але звернулася вдруге. Я старався, щоб кожен одержав підтримку хоча б раз на рік, тому тим, кому ми відмовили через брак коштів – підкреслюю, через брак коштів, а не через небажання допомогти – ми будемо знову пропонувати підтримку. Для таких осіб ми готуємо пакунки з продуктами та побутовою хімією.

Повертаючись до теми навчання польської мови, скажу, що я доклав багато зусиль у цій сфері. Ми провели методичний семінар, зустрічі з учителями польської мови, налагодили співпрацю з гімназією № 4 у Луцьку, якій недавно подарували мультимедійну дошку. Для інших шкіл закупили ще 11 таких дошок. Ми стараємося постійно підтримувати школи, де вивчають польську мову.

Згадаю теж культурні проекти: «Кіно без кордонів», фестиваль «Фронтера», джазові фестивалі, економічні та історичні зустрічі. Багато проектів було реалізовано з нагоди 100-річчя відновлення Польщею незалежності. Серед них – мотоперегони в Рівному, концерти, дні польської культури в різних містах Луцького консульського округу. Мені найбільше запав у пам’ять художній конкурс для дітей і молоді, на який надіслали 134 роботи. Журі оцінило малюнки, також ми провели спеціальне голосування і вибір лауреатів через Facebook. Масштаби зацікавлення мене просто приголомшили: цей пост переглянули понад 30 тис. осіб.

– Проте залишаються проблеми з місцями нашої мартирології.
– На цій землі безліч цвинтарів. Для мене початком шляху до відновлення незалежності є Костюхнівка. Ми надаємо дуже великої ваги опіці над місцями національної пам’яті. Цього року вперше провели величезну акцію: склали план маршрутів до некрополів у Луцькому консульському окрузі. Консули відвідали понад 40 кладовищ і запалили на них лампадки. Ми допомагали польським організаціям приводити до ладу цвинтарі, на яких спочивають поляки. Історія – це один із найважливіших елементів для кожного народу.

– Що ми можемо очікувати від Вас у наступному році?
– Я хотів би продовжувати те, що ми робили перед цим, тобто піклуватися про місця пам’яті, співпрацювати з організаціями (польськими і тими, які підтримують польську культуру), пропагувати польськість, допомагати школам, у яких навчають польської мови, дбати про людей похилого віку, продовжувати роботу над відкритістю консульства. Звісно, будуть з’являтися нові концерти, наукові симпозіуми та інші подібні ініціативи. У 2019 р. будуть теж різні річниці, зокрема 15-річчя вступу Польщі до ЄС, пройдуть вибори, і ми маємо подбати про те, щоби поляки за кордоном змогли взяти в них участь.

Я хотів би зміцнити попередні ініціативи, щоб вони принесли ще кращі результати. Усе це можна робити тільки тоді, коли є сприятливий клімат. А співпраця – моя і консульства – з владою як у Тернопільській, Рівненській, так і Волинській області укладається дуже добре.

– Як Ваша сім’я святкує Різдво Христове? Чи співаєте колядки? Які?
– Загалом я не співаю, бо не маю голосу, але слухаю. Ці свята ми з дружиною проведемо в Луцьку, дуже спокійно і традиційно. Увімкнемо колядки, приготуємо святу вечерю. Під ялинку ми завжди кладемо одне одному подарунки, також приберігаємо щось і на Новий рік. Для мене особисто свято Нового року дуже важливе, адже я дотримуюсь думки, що як проведеш Новий рік, так і весь рік складеться. 1 січня ми завжди їмо святковий сніданок.

– Ви весь час проводите на роботі. Чи не сумуєте за домом, за Батьківщиною?
– Я сам обрав собі таке життя, і воно мені підходить. Перебування за кордоном завжди призводить до того, що людина менше бачиться з рідними, але я обрав саме таку професію, тому не нарікаю.

– Який подарунок під ялинку Ви хотіли би отримати як звичайна людина і як Генеральний консул РП у Луцьку?
– Головний подарунок, який я хотів би отримати, – це провести свята спокійно, щоб я не мусив займатися службовими справами.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК
Фото: Пьотр КОВАЛІК