Немає слів
Статті

Екстремальні події та ситуації, які несуть у собі величезний емоційний заряд, стрес і відчуття постійної тривоги, часто викликають у людей реакції та поведінку, в яких ніхто їх не міг навіть запідозрити. Війна, незалежно від того, чи вона зачіпає людей безпосередньо, чи впливає на психіку з безпечної, здавалося би, відстані, рано чи пізно пожинатиме свої плоди. Все це лише питання часу.

Перед загрозою катаклізму переважна більшість суспільств об’єднує свої зусилля і стає пліч-о-пліч на захист цінностей, які прийнято вважати підвалинами цивілізаційного розвитку й гуманізму. Кожна людина, яка має хоча б мінімальну емпатію, завжди зазнаватиме відчуття кривди, трагедії та несправедливості.

Війна в Україні мобілізувала до дії громадян країни на берегах Вісли винятковою мірою. У широкомасштабну та багатоплощинну допомогу включилися також, що було для них абсолютно очевидним, учителі з ORPEG – Центру розвитку польської освіти за кордоном, який діє з 1989 р. У мирний час їх скерували до багатьох польських організацій, розташованих у кількадесяти містах та містечках в Україні, щоб вони провадили там свою викладацьку та громадську діяльність.

Коли перші ракети били по Києву, Харкову та Маріуполю, а шок, викликаний варварством кремля, не проходив, польські педагоги, евакуйовані на Батьківщину, організували поміч із переїздом, роботою і житлом для біженців, а за допомогою технологій, доступних у ХХІ ст., продовжували вести заняття та зв’язувалися онлайн зі своїми учнями, особливо дітьми й молоддю, несучи їм розраду, підтримуючи їх і навчаючи.

Ніхто не питав і не питає, з якого польського товариства чи організації особа, що під’єднується до занять (часто з віддалених куточків Європи). Важливо, що вона знайшлася, жива і здорова.

Час минає, війна триває. Перший шок поволі втихає, а на його місце приходить конструктивне та раціональне мислення щодо організації роботи в онлайн-режимі. Адже ніхто при здоровому глузді і крихті порядності не очікував би, що, попри негативну рекомендацію Міністерства закордонних справ та ORPEG, у країну, охоплену війною, приїде якийсь польський учитель. Так могла би думати раціонально мисляча людина.

Однак уже прозвучали, на щастя нечисленні, голоси вчителів, що працюють у безпечних і спокійних країнах, там, де є струм, із кранів тече вода, а над головами не літають ракети, які висловлюють величезні сумніви щодо дистанційної роботи в Україні. У подібному тоні висловлювалися діячі деяких польських організацій, вимагаючи, щоби педагоги перебували на місцях, куди їх скерували. Що ж, просто немає слів. Людина чує і не вірить власним вухам. Це егоїзм чи звичайна, нічим не обмежена глупота? Чи інформація про ситуацію в сусідній окупованій країні, яку транслюють усі можливі ЗМІ, недостатньо зрозуміла? Хотілося б поставити риторичне запитання. Навіщо, з якою метою люди мають їхати в державу, на яку напали, яку бомбардують і руйнують різноманітними способами?

Члени українського уряду просять своїх громадян, які перебувають за межами Батьківщини, поки не повертатися в рідну країну. Вони будуть лише зайвим тягарем у хвилини, коли російський агресор намагається зруйнувати інфраструктуру, коли подача струму й тепла відбувається за графіками, а цивільні багато годин проводять у сховищах. Вони не будуть тут у безпеці.

Сама думка про безглузде наражання інших на небезпеку видається абсурдною, а що вже говорити про вербалізовану вимогу. Старе мудре прислів’я говорить: «Коли Господь Бог хоче когось покарати, відбирає йому розум». Ні додати, ні відняти.

Чи можна вчителям, скерованим до України, заздрити, що вони працюють дистанційно? Чи можна сумніватися в їхній заангажованості й роботі, яку вони виконують під час війни? Чи можна бути настільки бездушними, щоб не подумати, що всі ці вчителі з Києва, Львова, Луцька, Ковеля, Рівного, Тернополя, Одеси та інших міст залишили в Україні своїх знайомих, друзів, за яких зараз, чисто по-людськи, переживають? Чи врешті можна судити, що вони отримують зарплатню ні за що?

Тому всім тим людям, дещо завидющим, із малою вірою і дуже малим серцем, зі свого боку раджу, щоб вони самі спробували щоденно проводити по кільканадцять годин перед монітором комп’ютера. Тоді вони точно переконаються, якою «легкою» і «приємною» є дистанційна робота, особливо в такі часи.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

Схожі публікації
Партнери з польського Мілича передали Кременецькій громаді пожежне авто
Події
Добровільна пожежна команда з Білокриниці на Тернопільщині отримала пожежний автомобіль від Мілича – польського міста-побратима Кременця. Про це йдеться в дописі на Facebook-сторінці гміни Мілич у Мілицькому повіті Нижньосілезького воєводства.
22 березня 2024
Живопис, графіка, протест. У Луцьку відкрили виставку «Blackout UA»
Події
8 березня в Галереї мистецтв Волинської організації Національної спілки художників України в Луцьку відбулося відкриття міжнародної виставки живопису та графіки «Blackout UA».
09 березня 2024
Луцьк – друге місто на мапі міжнародного мистецького проєкту «Blackout»
Події
Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку запрошує на міжнародну виставку живопису та графіки «Blackout UA».
06 березня 2024
Дві громади на Рівненщині отримають фінансування в рамках програми «Добре врядування»
Події
Завершився відбір проєктів до грантової програми «Конкурс мікрогрантів 2024/UA-DZ – Добре врядування – Проєкти 2023». Про це повідомив Фонд міжнародної солідарності.
04 березня 2024
Триває студентський конкурс на найкращу концепцію благоустрою замку в Дубні
Події
Триває прийом робіт на польсько-український студентський конкурс «Концепція благоустрою території замку князів Острозьких-Любомирських у Дубні». Про це повідомляє Рівненська обласна військова адміністрація.
23 лютого 2024
«Хочемо разом їх спростовувати». Журналісти з Луцька і Любліна вчилися розпізнавати фейки
Події
Протягом двох днів журналісти з Любліна і Луцька обговорювали фейкові новини та маніпуляції в медіа. Власним досвідом боротьби з дезінформацією поділилися працівники видання «Jawny Lublin».
17 лютого 2024
Мальборк передав Володимиру автомобілі з Німеччини. Вони призначені для війська
Події
На початку лютого делегація з Володимира на чолі з Ігорем Пальонкою здійснила робочу поїздку до міста-партнера Мальборка. Тут вона отримала автомобілі для потреб військових від Монгайма-на-Рейні, німецького міста-побратима Мальборка. Про це повідомляє Володимирська міська рада.
09 лютого 2024
Пам’ятки не чекають
Статті
«Якщо ми не займемося цим зараз, то через кілька років може виявитися, що не буде про що дбати», – кажуть у Фонді партнерства для Центрально-Східної Європи, який реалізує кілька проєктів, пов’язаних із реставрацією пам’яток у Волинській, Рівненській, Тернопільській та Львівській областях.
06 лютого 2024
У Ковелі відкрили клас безпеки
Події
У Ковельському районному управлінні Головного управління ДСНС України у Волинській області за підтримки польського Міністерства закордонних справ відкрили унікальний клас безпеки.
02 лютого 2024