Друге життя одного прапора
Статті

«Під час свого прощального візиту до Києва президент Польщі Анджей Дуда подарував президентові України Володимиру Зеленському копію одного історичного прапора. Під ним билися повстанці 1863 р. – повстанці із загону Едмунда Ружицького. Я маю честь певною мірою бути причетним до цього жесту, тож дозволю собі кілька слів у цій справі», – пише на своїй сторінці у Facebook Роберт Чижевський, директор Польського інституту в Києві у 2020–2024 рр.

Кільканадцять років тому я разом із Рафалом Дзєнцьоловським організовував виставку, присвячену українським аспектам Січневого повстання. У довоєнній книжці я натрапив тоді на чорно-білу фотографію прапора загону Едмунда Ружицького. З одного боку на ньому був польський орел і напис польською, а з іншого – київський архангел Михаїл і напис українською. Підпис під фотографіями вказував на краківський музей, але…

Незважаючи на наполегливі спроби, мені тоді не вдалося пробитися крізь музейну бюрократію: «А ви певні, що це у нас?»; «А може знищений під час війни?»; «А який каталожний номер?»…

Коли я вже був директором Польського інституту в Києві перед черговою річницею повстання я звернувся за допомогою в цій справі до Музею історії Польщі (за підтримку я безмежно вдячний Роберту Костро). Справа зрушила з місця завдяки енергії та справжньому ентузіазму Войцеха Кальвата, який віднайшов у Кракові той вицвілий прапор і доручив зробити копії – одразу… дві. Друга мала піти в Україну як дарунок. І так вона потрапила до Канцелярії президента Польщі (і тут слід однозначно відзначити участь та рішучість у цій справі міністра Войцеха Колярського).

Чи президент України та його офіс зрозуміли цей жест? Припускаю, що не обов’язково – в нинішній ситуації війни та в ситуації, коли Польща знову стала для України державою «другого плану»?.. Чи, оскільки вони не історики, вони не побачили в прапорі якоїсь алюзії на наші історичні претензії?

Можливо, прапор «загубиться» у сховищі з подарунками? А, може, все ж потрапить до якогось українського музею? А, можливо, (і це була б вершина мрій) його передадуть якійсь українській бригаді (може, тій, яка отримала наше озброєння?), яка прийме почесне ім’я «Героїв Повстання 1863 р.»?..

Якщо я закінчу пост на цьому місці, то, окрім звичних несхвальних коментарів, зіткнуся також із нерозумінням. Тож трохи історії.

Січневе повстання було останньою спробою відновити Річ Посполиту в її історичних кордонах. У той час тривало формування сучасних націй (набування національної свідомості народними масами), тож повстанці, які піднімалися до бою, намагалися закликати до спільної боротьби селян – не лише польських, а й литовських, білоруських та українських. У багатьох випадках це було не цинічно, а щиро – визнання суверенності народу та пошана до його етнічної окремішності. Напевно, найкращим прикладом тут є Вінцент Константи Калиновський («Кастусь») і його ставлення до білоруськості.

Сучасні литовські та білоруські патріоти вважають повстання 1863 р. своїм, а в Україні воно досі (згідно з російською пропагандою) є «польським повстанням». Так було, але це поступово змінюється…

Події 1863 р. ідеально підходять для нашої спільної пам’яті. Факт, що українські селяни не підтримали повстання, болісний, але не визначальний (польські селяни у своїй масі теж не підтримали повстання, про що так промовисто пише Жеромський). Питання, яке ми маємо собі ставити, звучить «Кого з тодішніх повстанців ми визнаємо українцем?», а не «Який відсоток тодішніх українців брав участь у повстанні?» Слід завжди пам’ятати, що переважна більшість людей тоді не мала національної свідомості.

Проблема польсько-українського історичного діалогу роками полягала в тому, що ми зосереджуємося на тому, що криваво нас розділяє. Історична політика між двома державами повинна полягати у пошуках того, що нас об’єднує. А ми що?..

Чи замислювалися ви колись, чому польсько-угорська дружба триває попри кривавий напад угорців на Польщу у XVII ст.? Чому вона така міцна попри союз угорського короля з хрестоносцями в часи Грюнвальду? Тому, що ми маємо для пам’ятання інше – те, що нас зближує. У польсько-українських відносинах багато хто дбає (і не лише Росія) про те, щоб поляки й українці пам’ятали лише взаємну ворожість…

Прапор?.. Він сам по собі – лише епізод… Одним із проєктів, які я не завершив, була серія гральних карт, присвячених повстанню 1863 р.; валетом пік там мав бути кавалерист Ружицького (такий, як на збережених у Львові фотографіях) – може, колись прийде час і на це.

Роберт Чижевський

Фото: Офіс президента України; Роберт Чижевський

Схожі публікації
Польське товариство з Любомля впорядкувало цвинтар у Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі провели ще одне впорядкування кладовища в Римачах.
01 вересня 2026
У Боратині стартує проєкт, присвячений польській народній культурі
Події
У Боратині розпочинається реалізація художньо-освітнього проєкту «Візерунки різних регіонів Польщі», який має на меті ознайомити дітей та молодь із багатством польської народної культури.
01 вересня 2026
Рівненська молодь досліджувала паркову архітектуру Волині
Події
Молодь із Рівного вивчала польську мову, пізнавала історію та відвідувала пам’ятки садово-паркового мистецтва під час «Школи архітектури. Пам’ятки паркової архітектури Волині». Денний табір, який згромадив понад 20 школярів польського походження, впродовж 10 днів відкривав його учасникам цікавинки регіону.
31 серпня 2026
Макрокосмос Дункана
Статті
30 серпня, в Міжнародний день зниклих безвісти, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відкрили фотовиставку «Макрокосмос бойової землі», на якій представлено фото воїна Олександра Країла, зниклого безвісти на початку 2025 р.
31 серпня 2026
В Острівках перепоховали 55 жертв Волинського злочину
Події
30 серпня на парафіяльному цвинтарі в селі Острівки, яке нині не існує (територія сучасного Ковельського району, колишнього Любомльського повіту), відбулося перепоховання жертв Волинського злочину в Острівках та Волі Островецькій, останки яких ексгумували цього літа.
31 серпня 2026
Меса в День пам’яті захисників України
Події
29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави. Цей день назавжди пов’язаний із трагедією Іловайського котла 2014 р., коли під час виходу «зеленим коридором» підступний ворог розстріляв колони українського війська.
29 серпня 2026
Три українські гурти виступили в Луцьку на 19-му фестивалі ART JAZZ
Події
Hyphen Dash, Квартет Усеїна Бекірова за участю Рафала Сарнецького та Квартет Євгенія Дубовика разом із Катериною Авдиш зіграли в Луцьку на 19-му Міжнародному джазовому фестивалі ART JAZZ. Традиційний для Волині джазовий фестиваль цьогоріч відбувся 27 серпня в Луцькому бізнес-просторі.
28 серпня 2026
У Рівному відбувся концерт польських пісень
Події
У рамках проєкту «Польські голоси Волині» в Рівному відбувся концерт польських пісень, який зібрав членів польських організацій, людей польського походження та глядачів, зацікавлених у польській культурі.
28 серпня 2026
Мандруй Польщею із Вєславом: На Лупківському перевалі − серед історії, природи і легенд
Статті
На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.
28 серпня 2026