14 жовтня виповнюється 150 років від дня народження Стефана Жеромського – польського письменника, журналіста, драматурга, якого називають «сумлінням польської літератури».
Стефан Жеромський народився 14 жовтня 1864 р. в Стравчині, помер 20 листопада 1925 р. у Варшаві. Він з’явився на світ у той час, коли догоряло Січневе повстання і російська влада планомірно запроваджувала в неіснуючій Польщі русифікацію.
Він зростав у Цєкотах, у Свєнтокшиських горах. Коли навчався в гімназії, втратив батьків. Перебуваючи під опікою далеких родичів, часто страждав від голоду і злиднів. Письменник постійно подорожував, але залишився вірним Келецькій землі. Це знайшло відображення в його творчості.
Шкільні переживання описав у своїй першій повісті «Syzyfowe prace» (1898р.). У ній ідеться про життя сільської школи та Келецької гімназії під владою Росії у 80-х роках XIX століття. Герой повісті, учень Марцін Боровіч, який походить із патріотичної польської родини, під впливом посиленої російської пропаганди, був майже повністю русифікований. Послання, яке нам доносить автор, залишається актуальним та не втрачає своєї важливості. Символічна назва вказує на те, що зусилля викладачів і російської влади виявилися власне сізіфовою працею. Неможливо викорінити польську або будь-яку іншу мову, силою змушуючи її забувати, позбавляючи національної ідентичності та традицій, тобто тих цінностей, які є наріжним каменем будь-якого суспільства.
Молоді поляки того часу віднайшли в книгах Жеромського свої прагнення та мрії, починаючи від автобіографічної «Syzyfowe prace». Ось спогади одного з молодих читачів часів російської окупації: «Під партою ми бережно тримали в тремтячих від хвилювання руках зачитані екземпляри, які були єдиними єдині в гімназії. Знаємо і пам'ятаємо, скільки горя й болю викликало в нас художнє відображення наших страждань. Із тих пір ми стали сповідувати патріотизм».
Роман «Ludzie bezdomni» (1899 р.) – це розповідь про людей, які вирішили боротися за нову польську дійсність. Герої жертвують своїм особистим щастям в ім’я ідеї. Чи цей твір мав успіх? Про це свідчить, наприклад, поштівка, котру письменник отримав від поляків, що перебували в сибірському засланні. У ній було написано: «За «Бездомних» від бездомних подяка та привітання». «У моєму письменницькому житті, – скаже Жеромський – це була найпочесніша рецензія і найважливіша нагорода». Варто відзначити, що ця книга набула величезної популярності, котру можна порівняти з успіхом «Трилогії» Сенкевича.
Зовсім новий погляд на війну висловив письменник у своїй повісті «Popioły», що побачила світ у 1904 році. Mинає 110 років від дня виходу друком цієї історичної епопеї, а виявляється, що війна нічого не змінила у своєму варварстві. Ми переживаємо її тут і зараз, стаємо її очевидцями, вражені тим, що вона відбувається у житті наших близьких. – У двадцять першому столітті? Як це можливо? – запитуємо з подивом.
Стефан Жеромський у своїй творчості показав нам, що війна руйнує пам’ять, яка зберігається на фотографіях і в книгах. Вогонь легко знищує їх. Війна вбиває людей, адже так легко померти від кулі. Війна руйнує дружбу, адже так легко стати із протилежної сторони. Війна – це неволя, підлість, плач, страх і смерть. У багатьох випадках людина просто звіріє. Шокує сцена з роману «Przedwiośniе» (1924 р.), коли Цезарій Барика, стоячи над тілом своєї матері, каже: «Хтось забрав її обручку... хтось відрізав їй палець...». Натомість в оповіданні «Rozdziobią nas kruki i wrony» (1895 р.) людина, як круки і ворони, стає падальником, для котрої вбитий повстанець і померлий кінь стають звичайним приводом до грабунку. Цей жахливий та дуже натуральний опис викликає в читача «огиду і відразу».
У романі «Przedwiośniе» Жеромський представляє перші роки Другої Речі Посполитої очима Цезарія Барики – переселенця з Баку. Переддень весни – це не тільки пора року. Це також перший етап, початок польської держави «після зими поділів», надія, пов’язана з очікуванням на зміни, на весну...
Творчість Стефана Жеромського у свідомості молодих людей існує як обов’язкові твори з польської мови та літератури. Якби не така освітянська ініціатива, письменника знала б тільки невелика група поціновувачів і літературознавців. На основі творів Жеромського знято прекрасні фільми, такі як «Popioły», «Przedwiośnie», «Wierna rzeka», «Syzyfowe prace», «Doktor Judym» чи «Dzieje grzechu», які наближають до нас його творчість.
На жаль, у Польщі 2014 рік не був оголошений роком Жеромського. 150-річчя від дня народження письменника, звичайно, оживило би велику групу шанувальників і читачів, а також спонукало би згадати персонажів його творів і важливі послання його творчості. У цей винятковий час, в якому нам випало жити, їх варто перечитувати і вчитися, спираючись на його творчість та історію. Не дарма Жеромського називають «сумлінням польської літератури».
Один із найзнаменитіших творців польської прози, великий патріот і громадський діяч разом із родиною провів останній рік свого життя у невеликих апартаментах Королівського замку у Варшаві. Це свідчить про повагу суспільства до великого письменника.
Ядвіга ДЕМЧУК