У благодійному фонді «Старе місто Луцьк» безупинно кипить робота. Тут приймають допомогу, розвантажують, складують, сортують, пакують, перевантажують, відправляють далі. Здається, рух тут не зупиняється ні на хвилину.
«Зараз ми, як мурахи, бігом це все розвантажимо», – каже Лариса Новосад, очільниця БФ «Старе місто Луцьк».
Коли 23 травня сюди приїхала чергова допомога з Польщі та Чехії, її розвантажували волонтери фонду, дружини й діти військових, і навіть самі військові, які в цей час перебували в Луцьку. Допомагали також стрільці з Польщі та Чехії, які регулярно привозять на Волинь гуманітарні вантажі для партнерів, БФ «Старе місто Луцьк» та Козацького стрілецького братства в Луцьку, а вони передають далі тим, хто їх потребує. На завантаження частини допомоги вже чекав бус, який одразу ж повіз її на 10 локацій на Дніпровському напрямку.
Поки триває розвантаження двох машин та наша розмова, пані Лариса постійно відповідає на дзвінки й приймає лучан, які приносять допомогу до БФ «Старе місто Луцьк». Наприклад, із Луцького ліцею № 1 привезли сало, яке перекручують і пакують працівники школи. Ще одна місцева мешканка принесла овочі й приправи, висушені власноруч у домашніх умовах. Усе це піде на сухі супи й борщі для військових.
«Двері нашого волонтерського центру постійно відкриті. Сюди можна прийти в будь-який час, отримати допомогу безкоштовно для свого чоловіка чи сина, чи скласти разом із нами йому адресну передачу. Ми постійно в пошуках, де взяти сухі душі, вологі серветки, мівіну. Це все те, що складаємо в теплі пакунки, які військовим скидають на дронах чи самі солдати беруть їх із собою на позиції. Велику партію супів швидкого приготування, отриману в травні з Польщі, теж частково запакуємо в теплі пакунки для воїнів», каже Лариса Новосад.
Зразки таких пакунків бачу в коробках, які стоять одразу при вході. У них сухі сніданки, супи швидкого приготування, сухарики, кава, чай, печиво, а ще термогрілки чи сухі душі, залежно від сезону. У тиждень тут роблять тисячу таких пакетів.
«Це те, чим можна тільки захоплюватися. Цей фонд працює як добре організована фірма», – каже Маріуш Вегнер із Куркового стрілецького братства в Тухолі. Він є одним із тих, кого можна назвати рушійною силою інтенсивної роботи, яка триває по другий бік українсько-польського кордону.
Допомога, привезена 23 травня, – це вже третій гуманітарний вантаж протягом місяця, доставку якого організував Маріуш Вегнер. У рамках трьох поїздок польські стрільці привезли 58 200 супів швидкого приготування та 1 728 банок кукурудзи, отриманих від Банку продовольства в Хойницях. Супи потрапили до фонду в Луцьку, а кукурудза – до лікарні у Володимирі. Також вони привезли 85 стільців, переданих парафією Святого Якуба в Тухолі для Інтеграційного центру в Замлині «Caritas-Spes».
Зі стрільцями з Польщі регулярно приїжджає Їржі Кубелка з Раковника, з організації «Стрільці земель Чеської корони» (Ostrostřelci zemí Koruny české). Цього разу він власним автомобілем привіз до Польщі допомогу для України від Банку продовольства, яким керує «Caritas» у Чехії. У Варшаві її перевантажили на автівки польських стрільців.
Як зазначає Маріуш Вегнер, загалом від початку повномасштабного російського вторгнення таких вантажів із допомогою від Європейської гільдії історичних стрілецьких товариств (EGS) та куркових стрілецьких братств із різних міст Польщі назбирається майже три десятки. В доставці 24 із них він сам брав безпосередню участь.
«За цією допомогою стоїть багато людей, які долучаються до збору коштів та самі привозять її сюди. Я просто захоплююся цими людьми, які вірять в перемогу України, які розуміють, що потрібно допомагати вже і зараз. Вони постійно нам щось привозять: вологі рушники, ліки, термоодяг, інструменти, термогрілки, памперси для дорослих», – зазначає Лариса Новосад.
Доставку вантажів із Польщі вдалося оплатити завдяки внескам благодійників на рахунок Куркового стрілецького братства в Тухолі. Цього разу, окрім супів, він містив також надані знайомими шини для автомобільних коліс, які передадуть військовим.
Збір, організований братством, триває й досі. Нині стрільці з Тухолі готуються до чергового рейсу, щоб доставити ще близько 40 тис. супів, переданих Банком продовольства в Хойницях. Як зазначає Маріуш Вегнер, окрім коштів на транспорт, завжди потрібно знайти людей, які готові потратити свій час на таку поїздку. Він висловлює величезну вдячність Іржі Кубелці, Вальдемару Лампарському, Яцеку Єжевському, Маріушу Томасу, Кшиштофу Чапельському, Анджею Пшевлоцькому, Здзіславу Весоловському, Ромуальду Шидловському, які привезли допомогу у травні, а також усім учасникам попередніх виїздів.
«Уряд України повинен організовувати вантажівки, які їдуть до Європи з товаром, а повертаються порожніми, щоб на зворотному шляху вони забирали допомогу, накопичену в осередках на території Польщі. Тоді доставка такої допомоги була би швидшою, до того ж її було би більше», – сказав Кшиштоф Чапельський із Познані, предки якого походять із Долини в Івано-Франківській області. Раніше він приїжджав в Україну на екскурсії, але з гуманітарним вантажем прибув сюди вперше, присвятивши цьому свій вільний час.
Анджей Пшевлоцький із Косьцєжини ніколи раніше в Україні не був. Він – голова Поморського округу Об’єднання куркових стрілецьких братств Республіки Польща та член Куркового стрілецького братства в Косьцєжині.
На моє запитання, чому він волів приїхати сюди, а не спокійно провести вихідні вдома, він відповів, що зробив це за покликом серця: «Я завжди хотів приїхати сюди з допомогою. Я багато років знайомий із Маріушем Вегнером, одним з організаторів цієї допомоги. Коли з’явилася можливість поїхати, я не вагався ні хвилини. Вважаю, що кожен повинен взяти участь у такій поїздці. Тоді він зможе сформувати свою думку про те, що відбувається тут на місці».
Текст і фото: Наталя Денисюк
