Понад 15 років тому Козацьке стрілецьке братство з Луцька приєдналося до європейської родини стрілецьких історичних товариств. Почалося все з налагодження співпраці з польськими курковими братствами, передусім із братством у Тухолі, що в Куявсько-Поморському воєводстві. Нині всі разом допомагають українському війську.

На початку березня до Луцька з гуманітарною допомогою увосьме приїхав Маріуш Вегнер із Куркового стрілецького братства в Тухолі. Його супроводжували друзі Вальдемар Лампарський та Їржі Кубелка.

Вони привезли в Україну двома автомобілями підгузки та одяг для важкопоранених військових, засоби дезінфекції, колісні крісла, ходунки та милиці. Про те, що саме потрібно в цей момент, вони дізнаються від своїх друзів із Козацького стрілецького братства в Луцьку.

«Така співпраця між людьми багато важить. Вони дають нам знати, що потрібно, тож ми не привозимо те, що потім лежатиме без діла», – каже Маріуш Вегнер. Із луцьким братством він співпрацює з вересня 2007 р.

«Тоді до нас прийшли три Маріуші», – згадує Володимир Перчук, отаман Козацького стрілецького братства, маючи на увазі Маріуша Томаса, Маріуша Вегнера та вже покійного Маріуша Сломінського.

«Ми планували згуртуватися в історичний культурно-просвітницький центр, але після зустрічі з курковцями вирішили створити Козацьке стрілецьке братство», – говорить Володимир Перчук. «Та зустріч стала для нас поштовхом», – додає Віктор Федосюк, його помічник, член братства та водночас очільник Асоціації історичних стрілецьких товариств України.

Засновники братства діють у козацтві з кінця 80-х – початку 90-рр., але у спільну організацію вирішили об’єднатися лише у 2007 р. У листопаді того ж року на запрошення польських друзів завітали до Тухолі на святкування Дня Незалежності Польщі. Саме до тієї поїздки вперше пошили собі однострої Чорних запорожців.

«У Тухолі ми побачили ідеально збудовану структуру громадської організації та багато чого почерпнули для себе, якщо йдеться про діяльність історичного товариства», – каже Володимир Перчук.

Потім були взаємні відвідини: роками козаки з Луцька приїжджали до Тухолі на 11 листопада, а курковці – до Берестечка на річницю битви 1651 р. «Історія – це історія, а сьогодні нам потрібно діяти разом і ми можемо спільно вшановувати різні річниці», – наголошує Маріуш Вегнер.

Козацьке стрілецьке братство культивує славу Чорних запорожців – одного з елітних підрозділів Армії УНР, популяризує українську історію, вшановує різні історичні події, зокрема Берестецьку битву 1651 р. Нині велику увагу приділяє роботі з дітьми та допомозі армії.

«Із початком повномасштабного вторгнення всі братчики, молодші 60 років, пішли добровольцями в 100-ту окрему бригаду тероборони. Двоє з них уже нагороджені «Золотими хрестами», – зазначає Володимир Перчук. На фронті сьогодні – також його син Тарас.

У 2014 р., коли Росія напала на Україну, на війні загинув член братства Сергій Климчук. Нещодавно одну з луцьких вулиць назвали його іменем.

Уже 15 років Козацьке стрілецьке братство належить до Європейській гільдії історичних стрілецьких товариств (EGS). Об’єднані в EGS організації сьогодні допомагають Україні.

«Після 2014 р. до нас зріс інтерес, була допомога, але після початку повномасштабного російського вторгнення її об’єми стали більшими», – зауважує Віктор Федосюк.

У 2014 р. до Тухолі разом із чотирма дітьми потрапила дружина Олега Юрченка, заступника сотника Четвертої сотні «Самооборони» з Майдану. Її чоловік отримав поранення на Майдані, тож, у випадку небезпеки з боку силовиків і антимайданівців, він не зміг би захистити сім’ю. Спочатку родина приїхала до Луцька, де про неї подбали члени Козацького стрілецького братства, які направили жінку до друзів-курковців.

«Вона була вагітна й одразу потрапила в лікарню, а ми залишилися з чотирма дітьми, для яких стали прийомною сім’єю. Тоді люди допомогли нам запустити ланцюжок доброї волі», – розповідає Маріуш Вегнер.

«Це були друзі друзів», – сказав через кілька місяців Олег Юрченко в інтерв’ю «Волинському монітору». У 2022 р. його родина вдруге опинилася в Тухолі. Сам він пішов до війська. У січні 2023 р. загинув під Бахмутом.

Ланцюг доброї волі, започаткований у Тухолі у 2014 р., спрацював і після початку відкритого російського вторгнення в Україну в лютому 2022 р.

«Я надіслав повідомлення всім своїм друзям в Україні, щоб вони відправили до нас своїх дітей. Наслідком цього стало те, що я тоді мав дуже багатий традиційний великодній сніданок, адже за столом зібралися 33 людини: моя сім’я та українці. Попри всю трагічність ситуації, в мене ніколи не було таких прекрасних свят. Нині майже всі повернулися додому, тільки родина одного з моїх друзів залишилася з нами», – розповідає Маріуш Вегнер.

Цей ланцюжок доброї волі курковці запускають щоразу, коли збирають допомогу для України. Вони звертаються до куркових братств і друзів, завдяки яким їм досі вдається відправляти сюди гуманітарні вантажі.

Уперше Маріуш Вегнер приїхав в Україну з гуманітарною допомогою навесні 2022 р.: «Тоді привезли ліки й бандажі. Ми вирішили, що допомагатимемо через друзів із козацької організації».

Поміч, яка потрапляє до братства в Луцьку, а потім – далі, надходить не лише з Польщі. Допомагають теж стрілецькі братства з інших європейських країн.

Наприклад, Україну підтримують німецькі стрільці, які мають дуже активні братства. Останнім часом через проблеми на кордоні, а точніше через не до кінця зрозумілі для них правила відправи допомоги на кордоні, вони відправляють вантажі до Кракова та під Познань. «Там діють великі братства, які мають можливість зберігати допомогу певний час, поки її не вдасться переправити до Луцька чи Львова», – говорить Маріуш Вегнер.

Маріуш Вегнер

Разом із ним приїхав Їржі Кубелка з Раковника, з організації «Стрільці земель Чеської корони» (Ostrostřelci zemí Koruny české). Він удруге прибуває до Луцька з вантажем для українських військових. «Маріуш написав нам, що є потреба в допомозі, тож ми звернулися до наших організацій», – каже Їржі Кубелка.

«Я вражений самовідданістю мого колеги. Коли з’ясувалося, що невістка одного з наших друзів з України опинилася в Німеччині біля чеського кордону, де її поселили в порожній квартирі, саме колега з Раковника, який живе за 200 км від німецького кордону, організував допомогу. Вони привезли туди пральну машину, холодильник та інші речі, щоб ця сім’я могла функціонувати», – підкреслює Маріуш Вегнер.

«Ми вручили йому знак «Волонтер України», – додає Віктор Федосюк.

Вальдемар Лампарський, Їржі Кубелка та Віктор Федосюк розвантажують гуманітарну допомогу

Кілька гуманітарних вантажів Козацьке стрілецьке братство отримало від Європейської гільдії історичних стрільців. Віктор Федосюк акцентує, що очільники EGS добре обізнані із ситуацією в Україні та багато роблять для того, щоб їй допомогти.

Автомобілі, колісні крісла, теплий одяг, термобілизна, продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти, електрогенератори, тепловізори та оптичні приціли – це та багато іншого протягом останніх двох років братство отримало від курковців із Польщі, зокрема з Тухолі, Чарнкова й Курника, а також від стрільців з інших країн, об’єднаних в EGS.

Допомога від німецьких стрільців

Поранений військовий на електровізку, який придбала EGS

Оптичний приціл, привезений для військових Маріушом Вегнером та Їржі Кубелкою

Усе це козаки передають передусім госпіталям і військовим підрозділам. В організації ведуть ретельний облік гуманітарної допомоги – і для себе, і для партнерів. При зустрічі Віктор Федосюк показує стос документації, яка підтверджує, скільки й від кого отримали та що й кому передали. Наприклад, у списку – 122-га і 100-та бригади тероборони ЗСУ, 81-ша окрема аеромобільна бригада та 204-та бригада тактичної авіації.

Із грудня 2023 р., коли змінилися правила ввезення в Україну гуманітарної допомоги, братство скеровує вантажі від друзів до партнерських організацій і тим часом готується до прийому товарів згідно з новими вимогами.

Зміни передбачають внесення організації в реєстр отримувачів гуманітарної допомоги, звітність про використання та розподіл ввезеної допомоги протягом 90 днів із тим, що кожна організація, якій передаватимуть вантаж, повинна буде поставити його в себе на облік. Переведення всього цього процесу на нові рейки поки що, кажуть у братстві, ускладнює та уповільнює допомогу для України.

Проте рук в організації ніхто не збирається опускати. До того ж допомога війську потрібна і друзі з куркових братств мотивують. «Із зібраного в нас залишилося на ще один вантаж», – каже Маріуш Вегнер. Він зазначає, що цього разу їм не вдалося все вмістити, тож невдовзі знову плануватимуть приїзд до Луцька.

Наталя Денисюк

Фото надали Віктор Федосюк та Вальдемар Лампарський

На головному фото: Десь під Куп’янськом. Автомобілем від EGS нині користуються члени Козацького стрілецького братства, які служать у війську