Наприкінці серпня у місті Тухоля, що на півночі Польщі відбувся ХVII З'їзд Європейської Гільдії Історичних Стрільців (ЄГС). Вперше офіційно у ньому взяла участь Україна. Стрільців представляли Козацьке Стрілецьке Братство та Козацька Стрілецька Асоціація України на чолі з отаманом Віктором Федосюком. Сьогоднішня розмова саме з ним.

- Вікторе, насамперед роз'ясни читачам, яка різниця між козацьким та стрілецьким братствами?

- Козацькі організації – це ті, які сповідують своє звернення до історичного минулого. Ми ж наголошуємо саме на стрілецькому минулому. Раніше безпека міста залежала від військової майстерності його міщан, зокрема вміння влучно стріляти. На випадок облоги, громада мусила ставати на мури до оборони. Заможні міщани групувалися у Братства і навчалися стрільбі з лука, арбалета, а пізніше – з рушниць та гармат. Цей королівський привілей надавався громаді разом з Магдебурзьким або Тевтонським правом. Так виникли стрілецькі братства. Проте козаки теж славилися своїми стрілецькими вміннями, традиціями.

Ми пішли шляхом відродження стрілецьких традицій через козацтво. У майбутньому прийдемо до того, що через просвітницьку, роз'яснювальну роботу кожне українське місто матиме свою організацію. Зазначу, що кожне історичне братство культивує однострій епохи, яка пасує до віхової події, пов'язаної з історією його рідного міста, боротьбою за незалежність чи обороною рідного краю. Козацьке Стрілецьке Братство взяло за основу однострої Чорних запорожців. Це був легендарний кінний полк чорношличників часів змагань Української Народної Республіки.

- Нещодавно Ти перебував у польському місті Тухоля на XVII З'їзді Європейської Гільдії Історичних Стрільців. Розкажи про цю поїздку.

- Дійство відбувалося на півночі Польщі, між Торунем та Ґданськом. Тухоля сильна своєю традицією і духом об'єднаної Європи. Завдяки Стрілецькому Братству з Тухолі відбулася популяризація краю (озер, лісів) як прекрасного туристичного центру. 5 років тому ми зустрілися з трьома Маріушами з Тухольського братства (Вегнер, Сломінський, Томас) і відтоді стали побратимами. Пригадую нашу першу зустріч, на яку поляки прийшли у історичних кунтушах, шапках із перами, із припненими шаблями. Наші серця розтанули і дружба зав'язалася одразу. Незважаючи на те, що вони польські патріоти, а ми – українські. Відтоді ми разом бували на різних стрілецьких самітах, зустрічах, стрілецьких турнірах як в Польщі, так і в Чехії, Бельгії.

- Як відбулося ваше офіційне прийняття до Європейської Гільдії Історичних Стрілецьких Братств Європи?

- Наша заява щодо вступу була складена три роки тому в Бельгії, на XVI З'їзді ЄГС. Відбулася офіційна зустріч із Карлом фон Габсбургом, котрий є номінальним керівником стрілецтва, і головою стрілецьких організацій Європи принцом Бельгії Шарлем Луї де Мероде. Тоді ми вперше висловили бажання стати частинкою європейського товариства стрільців. Упродовж трьох років брали активну участь у всіх європейських заходах стрілецтва. У минулому році подали офіційну заяву про вступ. Наші братства організувалися в Козацьку Стрілецьку Асоціацію України. Навесні нинішнього року наша заява була розглянута в Німеччині на засіданні Президіуму ЄГС, а офіційне наше прийняття відбулося саме в Тухолі. Символічно, що нашу незалежність вперше визнала Польща, а нині в цій країні наша козацька українська організаціяі була прийнята до європейського співтовариства. Причому ця святкова мить трапилася на День незалежності України.

- Розкажи, як це відбувалося.

- Урочистості проходили на центральному майдані міста Тухоля. Тут були виставлені прапори всіх держав. Духовий оркестр виконав гімни держав-членів, у тому числі гімн України. Загалом, ми стали дев'ятою країною Європи, яка увійшла до когорти Європейських Стрільців. Окрім нас, там представлені Бельгія, Франція, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Польща, Чехія, Хорватія. Ми пройшли маршем через усе місто до новозбудованого стрілецького містечка, де були встановлені гігантські намети і сцени. Загалом, участь взяли понад 10 тисяч стрільців з усієї Європи. У наступний після відкриття день відбулися змагання зі стрільби. Переміг представник Бельгії, якого було проголошено «стрілецьким королем» Європи. Також відбулося засідання Президії ЄГС, де ми вперше були офіційно представлені як члени. Я представляв українську делегацію. Після презентації претендента на проведення наступного з'їзду, відбулося голосування за його проведення через шість років у Нідерландах.

Ще у Тухолі відбувалися богослужіння. Участь у них брало найвище духовенство із Франції, Німеччини. З Луцької дієцезії був присутній ксьондз Ян Бурас. На жаль, на урочистості не зміг приїхати представник православної церкви, але на наступному з'їзді це обов'язково станеться.

- Що це вам дає? За які кошти ви реалізуєте свою діяльність?

- Це європейське визнання заслуг козацтва. Надалі треба багато працювати над розбудовою своїх структур, донесення до людей ідеї стрілецтва та міської самооборони. Ми висловили сподівання, що через 9 років Луцьк міг би стати місцем, куди з'їдеться усе стрілецтво з Європи. Це принесло б користь місту як центру туризму. Відомо, що у Луцьку в 1429 р. відбувся з'їзд монархів. Це королівське місто. А щодо коштів, то це справа власної фінансової ініціативи, така собі самопоміч.

- Скільки українців представляли нашу державу в Тухолі?

- Семеро представників Стрілецьких Братств з Луцька, Львова та Києва, а також двадцятеро учасників гурту «Козацькі Джерела» з Києва у національному вбранні. Проте були й неприємні моменти, пов'язані із візами. Нас не прийняли у Луцьку в польському консульстві. Упродовж двох тижнів мої ходіння не принесли результату. Там постійно говорили почекати. Тож двадцятеро членів братств не поїхали. Коли нас, семеро, тих, хто мав діючі візи, перетнуло кордон, то лише тоді зателефонували і сказали, що решті учасників братства відкриють візи. Проте час уже було втрачено.

- Кілька років тому, навпаки, співпраця із консульством була на високому рівні.

- У 2008 році вперше представники Генерального консульства РП у Луцьку взяли участь у наших спільних заходах в Берестечку. Колишній Генеральний консул Томаш Янік взяв участь у спільному покладанні вінків на Козацьких могилах. Відтоді зародилося українсько-польське відкрите офіційне вшанування героїв як із польського, так і з українського боку.

- Пригадую, що офіційна промова консула Яніка «відкрила» польсько-український діалог.

- Діалог не надвисоких діячів держав, а тих, хто хоче цього діалогу насправді. Уже багаторічною традицією став приїзд до Берестечка стрільців із Тухолі та інших польських міст. Існувала пересторога з боку декотрих козацьких організацій. Проте усі тривоги на берестецькому полі розтають. Народна дипломатія є щирою, без фальші та офіційних протоколів.

- Чим ще важлива Тухоля для розвитку українського патріотичного духу, традицій?

- Коли говорити про глибші віки, то два посвячені оголені мечі були вислані на поле Грюнвальдської битви якраз із Тухолі, що сприяло спільній перемозі польсько-русько-литовських військ під керівництвом короля Ягелли. А у минулому столітті в Тухолі знаходився табір для інтернованих осіб. Більшість була із більшовицької армії, яка зазнала поразку під Варшавою і через повальну антисанітарію масово гинула. Були також у таборі і воїни петлюрівського війська УНР, котрі були інтерновані після підписання Ризького договору. У таборі українці видавали газети, листівки, ставили спектаклі, і, дотримуючись санітарії та військової дисципліни, пережили інтернування.

У нинішньому році, як і в попередні, ми поклали вінок, віддали честь полеглим незалежно від того, представниками яких армій вони були.

- Як сприймають українців у Тухолі?

- Дуже позитивно. Там нині навчається багато українців з усіх куточків нашої держави. Що стосується козаків, то нас також у Тухолі впізнають. Хочу лише відмітити, що у місті відбулися разючі зміни в кращий бік. Завдяки з'їздові, там провели серйозну реконструкцію центральної частини міста, а також були вкладені великі кошти у розвиток інфраструктури. Наскільки мені відомо, там були також акумульовані значні європейські гроші.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК