Повернуті із забуття: Людвиг Камінський
Статті

У часи Другої Речі Посполитої Людвиг Камінський працював учителем у Кам’янці та Яблонці в Костопільському повіті, а після встановлення радянської влади – в Гуті Степанській.

Народився Людвиг Камінський 1910 р. у селі Пюркув (нині Опатівський повіт Свєнтокшиського воєводства). Батько Людвига, Ян Янович Камінський, усе життя займався хліборобством, мав п’ять гектарів землі, коней, три корови. Відомо, що на момент німецької окупації території Польщі Ян Камінський мешкав у Пюркові, йому було 73 роки. Матір Людвига Анна на той час хворіла, їй було 60 років. У родині Камінських, окрім Людвига, було ще шестеро дітей: Юзеф (1906 р. н.), Вєслав (1916 р. н.), Станіслава (1900 р. н., у шлюбі Читарська), Леокадія (1912 р. н.) та Ірина (1922 р. н.).

1917 р. Людвиг розпочав навчання в школі. Після її закінчення він вступив до учительської семінарії, де навчався до 1932 р. Наступного року юнака призвали на строкову службу, під час якої він закінчив однорічну школу підхорунжих. 1933 р. його демобілізували й зарахували до офіцерів резерву. 1936 р. Людвиг пройшов військову перепідготовку і йому було присвоєно звання підпоручика резерву.

Того ж 1933 р. Камінський розпочав свою педагогічну діяльність у школі села Кам’янка в Костопільському повіті, де жив на квартирі у Броніслави Колодинської. Нам не вдалося з’ясувати, про яку саме Кам’янку йдеться. У документах слідства подано, що це була Кам’янка в Деражненській гміні, але ми не знайшли інформації про таке село в цій гміні. Натомість на території Костопільського повіту були Стара Кам’янка і Нова Кам’янка у Степанській гміні, Кам’янка в Березнівській гміні та Кам’янка в Людвіпільській гміні.

Із кримінальної справи довідуємося, що 1934 р. Людвига Камінського перевели до Березнівської гміни (назва села не згадана), а з 1938 р. він учителював у Яблонці Степанської гміни.

Kaminski 01

1939 р. Камінський перебував на навчанні у Варшаві. Проте з’ясувати, чи навчання були військовими чи пов’язаними з професійною діяльністю, за документами, наявними у справі, нам не вдалося. 15 червня 1939 р., після завершення навчання, він поїхав із Варшави до рідних у Пюркув. На територію Волинського воєводства до Кам’янки повернувся в середині вересня. Оселився, як і раніше, на квартирі у Броніслави Колодинської.

Оскільки в Кам’янці не було вакантної посади вчителя, з 1 жовтня 1939 р. Людвиг влаштувався учителем у неповну середню школу в Гуті Степанській. Завдяки історикові Гжегожу Наумовичу ми з’ясували, що Едвард Квятковський, який походив із Гути, пише у своїх спогадах про вчителя Камінського, не подаючи його імені, який працював у часи німецької окупації. Припускаємо, що йдеться про героя нашого тексту.

Як і більшість учителів, Людвига Камінського арештували 9 квітня 1940 р. Після арешту його доправили до рівненської в’язниці НКВС. Так склалося, що він опинився в одній камері з постерунковим Юзефом Ванатом. В’язні пригадали, що бачилися в 1938 р., коли Людвиг, працюючи вчителем у Яблонці, зайшов до місцевого постерунку. Його цікавила література, наявна в постерунковій бібліотеці. Юзеф дав одну з книжок учителю, оскільки це не заборонялося інструкціями роботи поліції. Цей факт став відомий слідчому Шоху. Він був упевнений, що поліціянт запропонував Людвигу співпрацю. Між в’язнями 22 липня 1940 р. була проведена очна ставка, на якій припущення слідчого не підтвердилося.

Kaminski 02

Не знайшлося жодного доказу провини Людвига Камінського і під час допитів свідків: голови сільської ради Гути Степанської Івана Швайка та вчителя місцевої школи Юзефа Олеарчика.

«Учитель Камінський Людвик Іванович прибув до неповної середньої школи в Гуті Степанській в місяці жовтневі 1939 р. Він в школі дуже добре работав по нових радянських програмах і виховував дітей в дусі комунізму. Брав участь в організованню і проведенню революційних радянських свят і мітінгов. Вивчав Конституцію СССР і УССР в кружках граждан Гута Степанська. В школі проводив співочи гурток де вивчав дітей радянських пісень. В роботі по школі у вчителя Камінського Людвика Івановича жадної контрреволюційної роботи я не замітив», – написав у характеристиці директор школи В. Курковський 28 липня 1940 р. (документ цитуємо згідно з оригіналом, – ред.).

Kaminski 03

Kaminski 04

За результатами слідства слідчий УНКВС у Рівненській області Шох постановив припинити провадження щодо Людвига Камінського. 6 серпня 1940 р. була підписана постанова щодо звільнення його з-під варти.

10 серпня 1940 р. Людвиг Камінський вийшов із рівненської в’язниці НКВС. Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АБРАМ ШТИЛЕРМАН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ КАІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН-ЕДМУНД КІНАШ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РОМАН БАКІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ КУЧИНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КАЧМАРЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОНІЙ ВЕБЕР

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Підофіцер Антоній Пашковський з Олександрії біля Ківерців
Статті
25 квітня 1940 р. службовці Ківерцівського районного відділу НКВД арештували підофіцера Війська Польського Антонія Пашковського. Упродовж шести місяців від поділу Польщі між Німеччиною та СССР він переховувався в Бодячеві.
01 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Власник млина в Торчині Пьотр-Ромуальд Домбровський. Частина ІІ
Статті
У першій частині нарису про Пьотра-Ромуальда Домбровського ми описали те, як арештований тримався під час допитів. Сьогодні продовжуємо цю драму.
28 квітня 2026
Репресовані волинські поляки: Власник млина в Торчині Пьотр-Ромуальд Домбровський. Частина І
Статті
Упродовж років досліджень мені довелося опрацювати кілька сотень кримінальних справ засуджених за політичними статтями. Всі вони мають певні схожі риси, подібний перебіг. Але справа Пьотра-Ромуальда Домбровського мене вразила.
02 квітня 2026
Репресовані волинські поляки: Поліціянт Антоній Вітчак
Події
Для совєтського «правосуддя» приводом для ув’язнення могла стати звичайна професійна діяльність. Антонія Вітчака засудили до восьми років таборів за те, що він був поліціянтом.
16 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Єжи Урбанський із Хотячева
Події
Єжи Урбанського затримали 23 січня 1940 р. на ділянці Володимир-Волинського прикордонного загону при спробі нелегально перетнути кордон між зонами німецької та радянської окупацій.
05 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Актор із Варшави Вєслав Баторський
Статті
Якщо в більшості справ арештованих поляків слідчі НКВД фабрикували звинувачення, то в справі Вєслава Баторського взагалі довгий час обходилися без нього. У правовій державі уявити таке неможливо, але в СССР закони, якщо виникала така потреба, не мали найвищої юридичної сили.
16 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Полонені Мельхіор Бала і Станіслав Фійол
Статті
Мельхіора Балу і Станіслава Фійола червоноармійці затримали при спробі перетнути совєтсько-німецький кордон. Так після концтабору для військовополонених вони потрапили в совєтську тюрму.
03 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Працівник луцького банку Максиміліан Корицінський
Статті
Працівника луцького банку Максиміліана Корицінського НКВД звинуватив в участі в антисовєтській підпільній організації. Він, вибудувавши власну лінію захисту, витримав майже півторарічне слідство й добився порівняно м’якого вироку – «всього» п’ять років заслання.
20 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничник із Ковеля Міхал-Мар’ян Скула
Статті
Ковельського залізничника Міхала-Мар’яна Скулу енкаведисти намагалися звинуватити в роботі на польську розвідку. Хоч цього довести не вдалося, герою нашого нарису винесли вирок – вісім років таборів.
06 січня 2026