Після встановлення радянської влади Роман Бакіновський обійняв посаду завідувача середньої школи в селі Липки Межиріцької гміни, але дуже швидко перестав влаштовувати нову владу.
У квітні 1940 р. разом із більшістю польських учителів він потрапив до радянської в’язниці як соціально-небезпечний елемент.
Народився Роман Бакіновський 1908 р. в селі Островки у гміні Новий Свєржань (нині Білорусь) у родині залізничника Костянтина Бакіновського. Про матір Романа ми не маємо відомостей. Станом на 1940 р. Костянтину Бакіновському було 56 років, він мешкав у містечку Новий Свєржань разом із двома синами Францишком (1918 р. н.) та Альбертом (1926 р. н.).
У 1915–1925 рр., як вказано в кримінальній справі, Роман навчався в польській загальній школі. 1925 р. вступив до учительської семінарії, яку закінчив 1930 р. Того ж року його призвали на строкову службу до Війська Польського. Зі слів Бакіновського відомо, що він відразу потрапив у дев’ятимісячну школу підхорунжих, після закінчення якої отримав звання капрала. Згодом, пройшовши двомісячну практику, одержав звання плютунового. 1931 р. його зараховано до резерву. Вже наступного року Романа викликали на шеститижневі військові збори при 20-му артилерійському полку, після яких він отримав звання сержанта.
1933 р. пройшов атестацію на звання підпоручика резерву. Після чергової атестації, яка відбулася 1938 р. Роману Бакіновському присвоїли звання поручика резерву. У цьому званні 31 серпня 1939 р. його мобілізували на німецько-польську війну. Військове формування, де служив Роман Бакіновський, перебувало у Володимирі-Волинському. Там його застали війська Червоної армії, що вступили до міста. Польські військовослужбовці потрапили до радянського полону. Романа як місцевого жителя після роззброєння відпустили за місцем проживання до Липок.
У Липках учитель мешкав разом із дружиною Марією Владиславівною (1909 р. н.) та її матір’ю Валерією. Щодо Валерії в архівно-слідчій справі у двох документах відомості різняться. В одному йдеться про те, що Роман має близьких родичів на території Німеччини (очевидно, мається на увазі Генерал-губернаторство), де проживають матір його дружини та її рідна сестра.
Після встановлення радянської влади Романа Бакіновського призначили завідувачем школи. Однак уже 7 квітня 1940 р. його арештували й доправили до в’язниці НКВС Рівного.
Під час арешту слідчі вилучили в Бакіновського 850 рублів, цинічно зазначивши у протоколі обшуку, що скарг при особистому обшуку не було. В архівно-слідчій справі також є квитанція № 59 від 11 квітня 1940 р., яка свідчить про вилучення польських нікелевих (108 злотих 50 грошів) і бронзових (7 злотих) монет та польських банкнот (2230 злотих). Зазначені кошти потрапили до фінансового відділу УНКВС у Рівненській області.
Романа Бакіновського звинуватили в тому, що він як поручик Війська Польського зі зброєю в руках боровся проти частин Червоної армії. На це в’язень відповів, що визнає себе винним лише в тому, що був поручиком, однак заперечив свою боротьбу з Червоною армією. Слідчий з’ясував, що, перебуваючи в резерві, учитель мав вогнепальну зброю. Отже, за логікою енкаведиста, він мав боротися з червоноармійцями. Навіть знайшовся свідок, який підтвердив цей факт.
Паралельно слідчий вирішив розгорнути ще одну сюжетну лінію слідства. Він взявся ретельно допитувати в’язня про його членство в польських організаціях. Однак з’ясувалося, що Роман був членом лише Союзу польських учителів, до якого вступив 1935 р. Енкаведиста цікавили керівництво цієї організації та його члени, але Роман не надто орієнтувався в діяльності союзу.
Петро Герасимчук, залучений як свідок у справі Бакіновського, на допиті від 19 квітня 1940 р. розповів, що Роман приїхав до Липок на посаду вчителя. На великі польські свята, такі, як «3 Травня Пілсудського», він одягав свій офіцерський мундир, брав участь у парадах і «водив дітей на урочисті молебні до церкви, таким чином виховуючи їх у дусі польського патріотизму».
Дмитро Лащук, який стверджував, що Бакіновський зі зброєю в руках боровся проти радянської влади, особливо проти Червоної армії, фактично дослівно повторив свідчення Петра Герасимука про виховання учителем дітей у польському націоналістичному дусі.
Аналіз протоколів допитів свідків вказує на те, що вони пройшли ретельний інструктаж, що саме мають говорити. Не виняток і характеристика на Романа Бакіновського, видана головою Межиріцького райвиконкому, де слово у слово повторюються свідчення Дмитра Лащука щодо збройної боротьби з радянською владою, особливо з Червоною армією.
Із медичної довідки від 20 липня 1940 р. відомо, що вчитель мав хронічні захворювання та переніс шлункову кровотечу. Незважаючи на такий діагноз, його визнали придатним до фізичної праці.
Постановою Особливої наради при НКВС від 25 жовтня 1940 р. за ст. 54–13 КК УРСР Романа Бакіновського засуджено до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Покарання він відбував в «Ухтіжемлазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 12 грудня 1989 р. Романа Бакіновського амністовано. Його подальша доля нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ КУЧИНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КАЧМАРЕК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОНІЙ ВЕБЕР
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЦЕЦЬКЕВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН ГЖИБЕК
