Повернуті із забуття: Антоній Вебер
Статті

Біографічним нарисом про Антонія-Октавіана Вебера, учителя зі Здолбунова, ми продовжуємо цикл статей про польських учителів, репресованих радянським тоталітарним режимом у 1939–1941 рр.

Народився Антоній Вебер 1898 р. у Бродах на Львівщині. Його батько Вікентій працював листоношею. Матір (ім’я невідоме) була домогосподаркою, займалася вихованням дітей: Антонія, Олексія (1896 р. н.), Софії (1902 р. н.), Стефанії (1906 р. н.) та Євгенія (1912 р. н.).

Відомо, що матір Антонія померла 1937 р., батько – 1938 р. До початку Другої світової війни Олексій та Стефанія працювали вчителями у Бродах, Софія вчителювала у Кременці, Євгеній працював у львівському банку.

До 1916 р. хлопець перебував на утриманні батьків. 1916 р. його призвали на службу до австрійської армії у 19-й піхотний полк, а в травні 1917 р. перевели до 22-го піхотного полку. Через рік перебування на фронті рядовий Антоній Вебер отримав направлення в школу офіцерів. Після завершення навчання, яке тривало із серпня до листопада 1917 р., йому присвоєно звання капрала. У лютому 1918 р. Антонія перевели до 37-го полку піхоти, де він був командиром взводу. Цей полк воював на Італійському фронті. У листопаді того ж року Антоній потрапив у полон. Звільнившись у лютому 1919 р., повернувся у Броди.

У травні 1919 р. Антонія Вебера призвали до лав Війська Польського. Він служив у званні капрала в інтендантстві обліковцем продуктових складів у Бродах. 1920 р. його перевели на таку ж посаду до Тернополя, а згодом до Стрия.

1921 р. Антоній отримав звання сержанта, його перевели до Рівного, де він теж служив в інтендантстві. У червні 1921 р. він демобілізувався з війська, перейшовши в резерв у званні підпоручика. 1929 р. офіцера-резервіста викликали на чотиритижневі військові збори до ковельського 50-го піхотного полку.

Із 1921 р. Антоній розпочав свою педагогічну діяльність. Першим місцем його роботи була школа в Задибах Ковельського повіту (нині Турійський район Волинської області). 1922 р. він перевівся до Залісся того ж повіту, а 1923 р. отримав посаду вчителя в Ковелі. Через рік Антоній поїхав до Кракова на однорічні учительські курси, звідки в 1925 р. повернувся до Ковеля. Невдовзі він отримав призначення на посаду завідувача школи в Седлищі Ковельського повіту (нині Старовижівський район). Того ж року Антоній вдруге повернувся до Ковеля. Своє повернення пізніше він аргументував бажанням практикуватися саме як вчитель.

1927–1928 рр. Антоній Вебер здобував педагогічну освіту у Варшаві, після чого його направили на посаду завідувача Будинку праці для шкільної молоді в Ковелі. З кінця 1929 до 1930 р. працював учителем «народної школи» та «приватної єврейської гімназії» (у слідчій справі подано саме такі формулювання; ми не знаємо, про які саме школи йдеться, адже в місті була низка польських та єврейських навчальних закладів; також енкаведисти часто називали приватними школи, відкриті єврейською громадою). В кінці 1930 р. переїхав до Здолбунова, де обійняв посаду вчителя малювання в гімназії. Тут він започаткував гурток «Льон», навчаючи учнів різьбі по дереву, одночасно давав приватні уроки малювання. Антонія часто залучали до художного оформлення декорацій до гімназійних свят.

У Здолбунові Антоній Вебер мешкав на вулиці Сенкевича, 6 (пізніше вулиця Горького) разом із дружиною Яніною Юзефівною (1910 р. н.), яка теж була вчителькою. 1939 р. у подружжя народилася донька Барбара. До речі, пізніше, під час одного з допитів у НКВС, Вебер згадав, що товаришував із Вацлавою Цаловою (читайте про неї також тут: «Листи із Сибіру: історія Вацлави Цалової зі Здолбунова»).

3 вересня 1939 р. Антонія як офіцера резерву мобілізували до війська. В Рівному в 45-му піхотному полку він отримав звільнення через хворобу ніг, але у зв’язку зі стрімкою зміною ситуації на фронті вже через три дні його викликали до війська повторно. Антоній був змушений їхати до Любліна, проте не потрапив у військову частину, згодом опинився в Холмі, а пізніше в Ковелі, який уже на той час окупувала Червона армія. У другій половині вересня він повернувся до Здолбунова. Тут він згодом влаштувався учителем німецької мови в загальноосвітню школу № 2.

Weber 3

9 квітня 1940 р. Антоній Вебер потрапив до радянських казематів за підозрою у злочинах, передбачених ст. 54–13 КК УРСР. Антонія звинуватили в тому, що він брав участь у боях проти Червоної армії.

Weber 1

Під час арешту в нього вилучили посвідчення про закінчення вчительського інституту, вісім різних довідок, 32 фото (зауважимо, що вилучені предмети в архівно-слідчій справі Антонія відсутні). Також у арештанта відібрали шкіряні рукавички, в’язане кашне та пояс до шерстяного пальта. Ще одним «трофеєм» енкаведистів був несправний саморобний акумуляторний приймач.

Усі без винятку свідки, колишні колеги Антонія, запевняли слідство, що той не належав до будь-яких організацій, окрім учительського союзу, був добрим до учнів, не мав жодних зав’язків із польською поліцією, ніякої антирадянської роботи не проводив.

Через п’ять місяців перебування в рівненській в’язниці постановою помічника обласного прокурора у спеціальних справах Квітка слідчу справу по звинуваченню Антонія Вебера припинено. 16 серпня в’язень був звільнений з-під варти. Його подальша доля нам не відома.

Weber 2

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЦЕЦЬКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН ГЖИБЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОКАДІЯ КОХМАНСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ ГОРБАТОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БРОДЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДМУНД ВЕЛЬЗАНДТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН БЛЯЙКЕ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ДРОЗД

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ГЕРДУСЬ

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Співробітник військової розвідки
Статті
У фонді 4666 Державного архіву Волинської області трапляються справи проти польських військових офіцерів. Оскільки служба в армії сама собою не є злочином, військовослужбовців, аби створити видимість законності, совєтські «правоохоронці» звинувачували в контрреволюційній діяльності.
27 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Маневицький експлуататор
Статті
Основну групу серед поляків, заарештованих за перших совєтів, тобто в 1939–1941 рр., становили поліціянти, конфіденти поліції та службовці. Проте серед затриманих траплялися і представники багатших прошарків суспільства.
13 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти з Піддубців та їхні конфіденти
Статті
Продовжуючи розповідати про арештованих службовців поліції, пропонуємо вашій увазі огляд кримінальних справ, заведених на поліціянтів із села Піддубці під Луцьком і на одного з таємних співпрацівників поліції. Нині документи зберігаються в Державному архіві Волинської області.
16 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти, вороги совєтської влади
Статті
17 вересня 1939 р. Совєтський Союз без оголошення війни напав на Польщу, яка відчайдушно боронилася від армії Третього Рейху. На захоплених територіях, серед яких була Волинь, під репресії потрапили насамперед ті, хто становив потенційну небезпеку для нових господарів. Зокрема, чисельною групою арештованих стали службовці поліції.
04 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Справа ковельських порушників кордону
Статті
Серед численних справ проти поляків, яких звинуватили в контрреволюційній діяльності, здебільшого вигаданій, інколи трапляються справи, пов’язані з іншими правопорушеннями. Одна з таких – справа проти жителів Ковеля, яких затримали при нелегальному перетині кордону.
12 грудня 2023
Репресовані волинські поляки: Подальша доля не відома
Статті
Кримінальна справа, якщо обвинувачений на момент її завершення залишався живим, переважно не містить інформації про його подальшу долю. Проте засудження на певний строк ув’язнення не має ставати вироком на забуття.
30 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: Смерть в ув’язненні
Статті
У минулому номері «Волинського монітора» ми розповідали про репресованих поляків, чиї справи Волинський обласний державний архів нещодавно виклав у вільний доступ. Продовжуємо знайомити читачів із їхніми долями.
16 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: «Помістити у виправно-трудовий табір»
Статті
Державний архів Волинської області (ДАВО) оприлюднив чергові кримінальні справи із засекреченого раніше фонду. Серед них – справи, відкриті проти жителів Волині польської національності.
31 жовтня 2023
Едвард Хлєбік, учитель із Нивецька: продовження історії
Статті
«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».
28 вересня 2023