25 квітня 1940 р. службовці Ківерцівського районного відділу НКВД арештували підофіцера Війська Польського Антонія Пашковського. Упродовж шести місяців від поділу Польщі між Німеччиною та СССР він переховувався в Бодячеві.

Затриманого відправили в Луцьку в’язницю. Як зафіксовано в постанові про арешт, при затриманні Пашковський заявив: «Я як офіцер Війська Польського вважав своїм обов’язком влитися до польської армії та воювати проти Совєтського Союзу за відновлення польської держави».

Зіставляючи документи справи, з плутанини в датах можна зробити припущення, що їх частину оформляли заднім числом. Так, протокол обшуку, складений уповноваженим Ківерцівського районного відділення НКВД Володимиром Єпішком, датовано 17 квітня 1940 р. Згідно з ним, у затриманого вилучили, зокрема, срібний годинник із ланцюжком, одну золоту і три срібних каблучки, які конфіскували та передали в дохід держави. Всілякі дрібнички, як-то підтяжки, гребінець, носовичок, повернули господарю. Наше припущення підтверджує також факт, що енкаведисти провели низку допитів ще до задокументованої дати арешту (25 квітня).

Постанова на арешт Антонія Пашковського

З анкети арештованого довідуємося, що Антоній Адамович Пашковський народився 1907 р. в колонії Олександрія біля Ківерців, яка й вважалася місцем його проживання на момент арешту. Закінчив чотирикласну школу, був безпартійним, за професією – кадровий військовий. Прослужив 10 років, мав чин підофіцера. Був одружений з Антоніною Янівною Пашковською, 1913 р. н. Дітей подружжя не мало. До речі, анкета була заповнена 3 вересня 1940 р., тобто більше ніж через чотири місяці з дня арешту.

На першому допиті, який, згідно з протоколом, 18 квітня провів сержант держбезпеки Непотенко, Пашковський розповів, що на початку Другої світової війни він перебував на німецько-польському кордоні. 27 вересня він разом із 33 бійцями Війська Польського, серед яких були офіцер і два підофіцери, потрапили в полон до Червоної армії. Їх обеззброїли й відпустили. Військові вже без зброї дійшли до Влодави, де їх затримали і відправили до Малорити. Звідти через Брест їх перевезли в Барановичі, де знову відпустили.

Пашковський дістався до Молодечного, звідки пішки пішов у село Красне, де проживала його дружина. Там він пробув три місяці і 25 грудня 1939 р. перебрався у Бодячів (на Волині), де жив у хаті свого родича Фарасевича. Періодично ховався в рідного брата Аполінарія Пашковського в Сапогові. За його словами, зброї він не мав, адже її відібрали. Також підофіцер заявив, що ховався сам і що інших військових, які переховувалися би, він не знає.

На другому допиті, 22 квітня 1940 р., Непотенко у протоколі записав, що Пашковський переховувався пів року для того, щоб утекти в Румунію. Зокрема, в документі зафіксована такі фрази: «Польська армія разом із румунськими військами повинні будуть із допомогою Англії та Франції розгромити німецькі війська, а після розгрому Німеччини – розпочати війну проти Совєтського Союзу. Я як офіцер польської армії, знаючи, що в Румунії збирається багато офіцерів, теж хотів утекти туди». Ці рядки слідчий підкреслив червоним олівцем.

Непотенко випитував, чи вербував Пашковський добровольців для втечі в Румунію та чи поширював дезінформаційні чутки, але підофіцер ці звинувачення відкинув. Ще він заявив, що не звертався ні до кого по допомогу в нелегальному перетині кордону.

24 квітня слідчий Непотенко продовжив допит. На запитання, які військові плани інших держав були йому відомі, Пашковський розповів, що нібито генерал Сікорський має об’єднати ту частину польських військ, які опинилися у Франції, з польськими військами в Румунії, а потім з допомогою Англії та Франції розбити Німеччину і вже після цього піти війною проти Совєтського Союзу. Він додав, що чув, що нібито Сікорський уже в Румунії і війну проти СССР він розпочне 1 березня 1940 р. За його даними, в Карпатах війська Ридза-Сміглого теж очікують весни, щоб збройно виступити проти СССР.

На цьому допиті Пашковський зізнався, що був знайомий із сержантом Крулем, підофіцером Пшибилом і капралом Шиманським, які після розгрому Війська Польського кликали його разом іти в Румунію. Пашковський запропонував їм перейти кордон навесні, за кращих погодних умов. Проте офіцери вирушили в Румунію 20 жовтня, а він залишився.

На останньому допиті, який відбувся 26 квітня, слідчий продовжував випитувати, звідки підофіцер дізнавався новини. У протоколі записано, що їх йому нібито розповідала знайома Гелена Зентарек із Бодячева, а сама вона слухала радіопередачі на квартирі вчителя Рогальського. Той проживав у Рожищі та таємно слухав Францію. На цьому допиті Пашковський знову підтвердив, що збирався боротися проти Совєтського Союзу в лавах польської армії та відкинув будь-які звинувачення у вербуванні добровольців з місцевого населення.

Слідство завершили. 28 червня 1940 р. капітан держбезпеки Синіцин підписав обвинувальний висновок. Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з протоколом № 141 від 25 жовтня 1940 р., Антонія Пашковського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 25 квітня 1940 р. Покарання він відбував в Ухтіжемлагу.

Виписка з протоколу з вироком Антонію Пашковському

Після укладання договору Сікорський-Майський героя нашого нарису як польського громадянина амністували. В довідці, виданій 22 жовтня 1941 р. Управлінням Ухт-Іжемського виправно-трудового табору, зазначено, що Антоній Пашковський направляється в місто Усть-Вим у Комі АССР. Можемо зробити припущення, що він вступив до Армії Андерса. Його подальша доля нам не відома.

Довідка про амністію Антонія Пашковського

Заключенням прокуратури Волинської області від 31 березня 1989 р. Антонія Пашковського реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх