Нарисом про Леокадію Кохманську ми продовжуємо нашу рубрику «Повернуті із забуття» та цикл про вчителів Другої Речі Посполитої, репресованих у 1939–1941 рр.
Героїня цієї публікації за освітою була вчителькою і кілька років працювала на педагогічній ниві, але до радянських казематів жінка потрапила як дружина поліціянта.
Леокадія Кохманська (дівоче прізвище невідоме) народилася 1900 р. у селі Любиня Велика (нині село Добєщизна Яроцінського повіту Великопольського воєводства) в багатодітній родині приватного підприємця. Батько мав крамницю, де торгував м’ясом та м’ясопродуктами. Відомості про матір Леокадії відсутні. Знаємо, що дівчина була однією із семи дітей.
Із батьками Леокадія жила до заміжжя з Петром-Павлом Кохманським, агрономом за освітою. 1922 р. у подружжя народилася донька Тереза.
У 1919–1922 рр. героїня цієї публікації працювала вчителькою. 1922–1924 рр. була бухгалтером на горілчаному заводі в місті Плешев Познанського воєводства. Якийсь час Леокадія працювала рахівником у приватного лікаря. Згодом її чоловік влаштувався на роботу в поліції. Як дільничний інспектор він підвищував кваліфікацію в Познані та Варшаві, невдовзі отримав звання аспіранта поліції й посаду начальника комісаріату поліції в Познані. З 1929 р. Петро-Павло Кохманський працював начальником комісаріату поліції в Луцьку.
У травні 1939 р. родина Кохманських переїхала до Дубна, де Петро-Павло Кохманський став комендантом Дубенського повітового постерунку поліції. Після вторгнення Червоної армії до східних воєводств Другої Речі Посполитої подружжя Кохманських було змушене розлучитися. Як стверджувала під час допиту Леокадія, на момент вступу радянських військ до Дубна її не було в місті і про долю свого чоловіка з 17 вересня 1939 р. вона нічого не знала, він зник.
20 вересня 1939 р. оперативно-чекістська група арештувала Леокадію Кохманську та доправила її в дубенську в’язницю. Вона опинилася серед перших жертв карально-репресивних органів СРСР. Радянська влада зарахувала її до «ярих польських націоналістів, контрреволюційно налаштованих, що проводили контрреволюційну діяльність». Леокадія цікавила слідство передусім як дружина коменданта поліції. Однак вона жила в Дубні лише кілька місяців, не була знайома з мешканцями міста, його культурним та політичним життям, тому не могла надати слідству інформацію ані про громадських активістів, ані про політичних лідерів. Слідчих НКВС цікавили дані про конфідентів та інформаторів поліції, що співпрацювали з її чоловіком, проте й такою інформацію жінка не володіла.
Не були багатослівними свідки, залучені в справі Кохманської. Наприклад, Станіслав Поразинський, який теж перебував під слідством, розповів, що Кохманська жодної участі в політичному житті не брала і не була членом жодної організації, окрім товариства «Поліційна родина», яке опікувалося неповносправними поліціянтами та їхніми родинами, що потребували матеріальної допомоги. В ньому Леокадія виконувала функції члена ревізійної комісії. Станіслав зазначив також, що Леокадія постійно хворіла.
Ще двоє свідків дослівно підтвердили покази Станіслава Поразинського. Тож 12 липня 1940 р. старший оперуповноважений Дубенського райвідділу НКВС Музика видав постанову, за якою Леокадію Кохманську 19 липня звільнили з-під варти.
В архівно-слідчій справі, що стала джерелом при підготовці цього біографічного нарису, зберігається довідка під грифом «Цілком таємно» наступного змісту: «Начальнику Дубновского РО НКВД ст. лейтенанту госбезопасности тов. Винокуру. Сообщаем, что согласно вынесенного Вами постановления Кохманская Леокадия Феликсовна из под стражи освобождена. Одновременно Врид. Нач. УНКВД Ст. лейтенант госбезопасности тов. Мастицкий распорядился при выселении спецконтингента из Дубновского района включить Кохманскую Л. Ф. для выселения…»
Подальші долі Леокадії Кохманської та її чоловіка Петра-Павла Кохманського нам не відомі.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ ГОРБАТОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БРОДЕЦЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДМУНД ВЕЛЬЗАНДТ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН БЛЯЙКЕ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ДРОЗД
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ГЕРДУСЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЛІБ НІЦКЕВИЧ
