У циклі статей про вчителів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис про Гліба Ніцкевича, учителя початкової школи із села Смига.
Народився Гліб Ніцкевич 1896 р. в селі Слобідка Київської губернії в родині учителя Володимира Ніцкевича. Матір хлопця померла 1904 р., очевидно після народження сина Миколи. 1926 р. Микола виїхав до Болгарії. Відтоді брати не контактували з невідомої нам причини. Батько хлопців помер 1931 р.
Освіту Гліб Ніцкевич здобував у Рівненському реальному училищі, шість класів якого закінчив 1914 р. Сьомий клас 1915 р. хлопець закінчував у Києві.
1916 р. Гліба направили на навчання в 2-гу Московську школу прапорщиків. У кінці того ж року, отримавши звання прапорщика, він, згідно з даними кримінальної справи, заведеної НКВС у 1940 р., перебував на «румунському фронті» в 4-й стрілецькій дивізії. 1917 р. Гліб отримав орден Святого Станіслава ІІІ ступеня за участь у вдалій передислокації російських військ до місця розташування німецького війська. 1918 р. юнак демобілізувався, а вже навесні 1919 р. його призвали на службу в Червону армію. Служив у Київському військовому окрузі, у 2-му запасному полку в Бердичеві, який з осені брав участь у боях із польською армією. Щоправда, дані про цей період його життя дуже суперечливі, подано навіть військові звання, яких не було в Червоній армії. Після опрацювання справи в нас також залишаються сумніви щодо того, служив він у Червоній армії чи в Армії УНР.
У 1922 р. Гліб Ніцкевич демобілізувався і згодом отримав офіційний дозвіл на переїзд до Польщі, де жила родина.
1923 р. його як рядового викликали на навчальні збори, які проводило Військо Польське. Через п’ять тижнів навчання йому присвоїли звання сержанта й відправили в резерв.
Гліб Ніцкевич мешкав із родиною в селі Смига Дубенського повіту (нині Дубенський район Рівненської області). Дружина Гліба, Олена Леонардівна (1898 р. н.), займалася вихованням їхнього сина Андрія (1933 р. н.). Подружжя побралося 1927 р., для цього Глібу, українцю православного віросповідання, довелося виконати волю батька Олени – прийняти католицизм.
Упродовж міжвоєнного періоду Гліб працював бухгалтером в адміністрації лісопильного заводу. Для українця отримання такої посади було рідкістю, тому інші працівники заводу з певною насторогою дивилися на Гліба. Прояви будь-якої критики чи вимогливого ставлення до робітників із його боку вони розцінювали як «знущання над українським народом», що пізніше повною мірою відобразилося у протоколах допитів свідків.
Після встановлення радянської влади Гліб перейшов на роботу до Смизької початкової школи. На початку 1940 р. до Вербського райвідділу НКВС надійшли дані про те, що він «…в прошлом был офицером старой царской и б.[ывшей] польской армии и проводит антисоветскую деятельность». Це стало підставою для арешту 13 квітня 1940 р.
Основною провиною вчителя, на думку слідчого, було те, що він у 1938 р. відмовив Федору Малеку увімкнути радіохвилю СРСР на своєму домашньому радіоприймачі, аргументувавши це тим, що в Радянському Союзі нічого не роблять, а тільки стріляють один одного. Федір Малек, який був свідком у справі Ніцкевича, під час допиту підтвердив такий факт із його біографії. Кілька працівників лісопильного заводу, які теж були свідками в цій справі, підтвердили його жорстоке ставлення до підлеглих. Деякі з них розповідали, як Гліб побив хлопчика лише за те, що той звернувся до нього українською мовою. Проте ніхто з них особисто цього не бачив, всі лише чули про такий факт, як і про інші випадки «проводимой роботы против трудящегося населения со стороны Ницкевича».
Серед звинувачень, висунутих Глібу Ніцкевичу, було і прийняття «католичества», після чого він «…стал на путь националистической деятельности». А в постанові про висунення звинувачення від 15 травня 1940 р. зазначено, що Гліб Ніцкевич у 1923 р. служив у польській армії, після чого перебував у запасі в званні сержанта, чим «укреплял буржуазный строй» польської держави.
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 2 листопада 1940 р. Гліба Ніцкевича визнано соціально-небезпечним елементом і засуджено до восьми років виправно-трудових таборів за статтями 54–13 та 54–10 ч. І КК УРСР. Свій термін покарання він відбував у «Івдельлазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 2 серпня 1989 р. Гліб Володимирович Ніцкевич потрапляє під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30–40-х і початку 50-х рр.»
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ БИЛІНА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАГДАЛЕНА ДЗЕРЖАК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ОСТРОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АЛЬФРЕД АУСОБСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ФЕЛІКС СЕНЧКОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ