Біографічним нарисом про Альфреда Аусобського ми продовжуємо цикл статей про польських учителів, репресованих радянською владою після її встановлення на західноукраїнських землях 17 вересня 1939 р.
Альфред Аусобський очолював навчальний заклад у славнозвісному нині поліському селі Крупове (Дубровицький район Рівненської області), де з покоління в покоління передаються традиції вирощування льону та ткацтва напівпрозорого полотна – поліського серпанку. Очевидно, учнями Альфреда Аусобського були предки відомих крупівських ткаль Ніни Рабчевської, Уляни Кот та Ольги Придюк.
Сам Альфред Аусобський народився 1909 р. у селі Краковець на Львівщині в багатодітній родині Ігнація (1873 р. н.) та Юлії (1886 р. н.) Аусобських. Ігнацій Аусобський працював помічником машиніста, Юлія займалася вихованням чотирьох синів: Григорія, Збігнєва, Францишка та Альфреда. На початку Другої світової війни всі вони, окрім Альфреда, мешкали в містечку Хирів (нині Старосамбірський район Львівської області).
Невідомо, коли і за яких обставин молодий учитель потрапив на Полісся. У Круповому Альфред одружився з учителькою Катериною Станіславівною (1906 р. н., дівоче прізвище нам не відоме). Подружжя не мало дітей.
У травні 1932 р. Альфред закінчив учительську семінарію. У вересні того ж року його призвали на строкову службу до Війська Польського і зарахували у школу підхорунжих у Перемишлі. У 1933 р., після закінчення навчання, він потрапив на службу до 6-го полку стрільців. У вересні 1933 р. його демобілізували.
Як резервіст Війська Польського Альфред Аусобський раз у два роки проходив військові навчання і 1936 р. отримав звання підпоручика резерву.
Серпень 1939 р. для багатьох резервістів був ознаменований початком мобілізаційної кампанії. Альфреда призвали до 50-го піхотного полку, котрий дислокувався в Ковелі. До військової частини він прибув 31 серпня, а 4 вересня полк вирушив до Володимирця. Військовослужбовців розквартирували в місцевих казармах і працювали на фортифікаційних оборонних роботах.
18 вересня командування полку отримало наказ про відступ в сторону річки Буг, оскільки до Володимирця наближалися частини Червоної армії. Подолавши відстань у 8 км від міста, в найближчому лісі командир полку наказав скласти зброю та розійтися. Таким чином полк розпустили й Альфред Аусобський повернувся до Крупового.
Після встановлення нової влади він продовжив працювати у школі, отримавши посаду директора. Ми неодноразово згадували, що навесні 1940 р. радянська влада розпочала чистки серед педагогів. 10 квітня 1940 р. арештували й Альфреда Аусобського.
В архівно-слідчій справі, що зберігається в Державному архіві Рівненської області, є два протоколи допиту в’язня: перший датований 3 травня 1940 р. (майже через місяць після арешту), ще один – 3 червня того ж року.
Очевидно, підставою для арешту стало донесення інспектора райвно Василя Притуленка. Останній стверджував, що він особисто під час огляду школи в Круповому виявив, що на звороті портрету Леніна було зображення Юзефа Пілсудського. Директора школи звинувачували в тому, що він «не знищив портретів польських вождів». Крім того, інспектор заявляв, що Аусобський нарікав на розмір заробітної плати, якої «ледве вистачає на купівлю двох шматків мила». Такі твердження керівника школи органи радянської влади потрактували як антирадянську пропаганду.
Сам арештант запевняв слідчих, що не зберігав портретів польських вождів ні в себе вдома, ні у школі. Щодо заробітної плати він зазначив, що, перебуваючи у справах у райвно, хотів лише з’ясувати, чому при 32 годинах тижневого навантаження він отримує оплату за 24 години.
Очевидно, що родина Аусобських, яка жила лише на заробітну плату, не маючи підсобного господарства, землі і власного житла, перебувала у скруті, тому нарікання Альфреда були цілком справедливими.
Свідками у справі Альфреда Аусобського були голова сільської ради Іван Шеремета, селяни Василь Герасимчук, Опанас Пінчук, Григорій Деркач, коваль Іцко Карась. Вони одноголосно стверджували, що Альфред Аусобський ніколи не приховував, що є офіцером Війська Польського, проте з приходом радянської влади жодним чином не проявляв себе як її ворог і не вів антирадянської пропаганди.
Довідка про реєстрацію в оперативній групі НКВС у Сарнах, яка зберігається у слідчій справі Альфреда Аусобського, підтверджує, що він виконував усі розпорядження тимчасових органів радянської влади й до свого арешту регулярно відмічався в районному відділку НКВС. Очевидно, що його арештували саме під час чергового візиту, адже остання відмітка датована 10 квітня 1940 р.
31 липня 1940 р. слідчий УНКВС у Рівненській області Полнер прийняв рішення про припинення слідства у справі Альфреда Аусобського. 1 серпня 1940 р. його звільнили з Рівненської в’язниці НКВС. Подальша доля героя цього нарису нам невідома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ФЕЛІКС СЕНЧКОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИКОЛА ПРИСЯЖНЮК