Ковельського залізничника Міхала-Мар’яна Скулу енкаведисти намагалися звинуватити в роботі на польську розвідку. Хоч цього довести не вдалося, герою нашого нарису винесли вирок – вісім років таборів.

Міхала-Мар’яна Скулу, який працював інженером залізничної дистанції на станції Ковель, арештували 28 жовтня 1939 р. за те, що він (цитуємо постанову), «будучи контрреволюційно налаштованим, бив робітників, називаючи їх комуністами і злодіями».

Постанова про арешт Міхала-Мар’яна Скули

З анкети арештованого дізнаємося, що Міхал-Мар’ян Скула народився 8 вересня 1904 р. у Радехові (нині Львівська область). У 1931 р. закінчив Львівську політехніку, працював старшим дорожнім майстром на Ковельській залізниці. Був одружений із Софією Скулою, з якою жив на вулиці Мосціцького, 90 в Ковелі. Дітей у пари не було. В 1935 р. служив у польській армії, мав чин підпоручника, брав участь у боях із німцями в 1939 р.

Дактилоскопічна карта Міхала-Мар’яна Скули

Допити 31 жовтня і 1 листопада 1939 р. провів сержант держбезпеки Самусенко. Він доповнив деякими деталями анкету арештованого. Зокрема, в протоколі записано, що 15 серпня 1939 р. підпоручника Скулу мобілізували й відправили в саперний батальйон у Бидгощі, у складі якого він із 2 вересня брав участь у воєнних діях проти німців. У середині вересня поблизу Сохачева потрапив у полон. 23 вересня німецьке командування звільнило його та надало перепустку на повернення до Львова, звідки він згодом вирушив до Ковеля.

Слідчий розпитував підслідного про його службову залізничну поїздку в 1935 р. до Шепетівки (тоді це була совєтська прикордонна станція), про участь у «фашистській» партії ОЗН (пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego – укр. Табір національної єдності, – ред.), в яку Скула вступив у травні 1939 р. Самусенко звинуватив Скулу в контрреволюційній роботі та знущаннях над робітниками. Той заперечив контрреволюційну діяльність, натомість зізнався, що дійсно називав робітників злодіями і навіть одному дав кілька ляпасів, коли зловив його за крадіжкою яблук із його саду.

1 листопада 1939 р. слідчий провів ще один допит, на якому заявив, що в 1934 р. Скулу нібито завербував у польську розвідку Ягодзінський (імені у справі немає). За словами слідчого, Скулі нібито надали псевдо Чайка і він мав мережу з десяти секретних співробітників на ділянці Ковель–Ківерці. Скула це заперечив. На допитах 20 і 28 грудня він так само продовжував заперечувати свою роботу на польську розвідку.

Слідчі опитали кількох свідків у справі – ковельських залізничників. Андрій Куниця заявив, що він нібито приніс Скулі квитанцію за електроенергію й підняв із землі яблуко, доки чекав на господаря. Останній же з вигуками «комуніст, злодій» підбіг і вдарив його в ліве та праве вуха, і після тієї події він на праве вухо не чує. Асенізатор Даніель Живецький розповів, що Скула нібито теж його бив за яблуко. Феодосій Федорук підтвердив, що на власні очі бачив, як Скула бив Живецького. Анна Патлатюк, домогосподарка в подружжя, сказала, що чула, нібито Скула бив робітників, але на власні очі цього не бачила. Так само не бачила в нього зброї чи масових зібрань. Ємельян Самолюк нічого суттєвого до показів інших свідків не додав. Дуже цікаво прозвучала його відповідь на запитання, звідки він знає, що Скула ходив на таємні збори: «Це можуть підтвердити всі робітники, щоправда, їхніх прізвищ я не знаю. До того ж вивішували оголошення про скликання таємних зборів».

Ягодзінський на очній ставці заявив, що він завербував Скулу в розвідку, але арештований наполягав на тому, що бачить Ягодзінського вперше. Так само на очній ставці з Самолюком Скула заперечив свою участь у таємних зборах.

Слідство на цьому завершили, висунувши Скулі обвинувачення в контрреволюційній діяльності та шпигунстві. Варто зазначити, що енкаведисти в документах справи заплуталися в імені та по-батькові підслідного, називаючи його Мар’яном Михайловичем, Михайлом Мар’яновичем, Михайлом Михайловичем тощо.

Начальник Дорожньо-транспортного відділення НКВД Ковельської залізниці, старший лейтенант держбезпеки Уткін повернув справу. Він наголосив на безвідповідальності слідчих і вимагав виправити порушення. Після відповідних дій у справу внесли постанову та склали новий обвинувальний висновок.

Оскільки шпигунство підслідного довести не вдалося, сержант держбезпеки Ніколаєв 11 грудня 1939 р. перекваліфікував слідчу справу Скули на ст. 54–13 Кримінального кодексу УССР, тобто звинуватив його в контрреволюційній діяльності.

В обвинувальному висновку, складеному 5 січня 1940 р., записано: «Скула Михаїл-Мар’ян Михайлович, будучи інженером дистанції залізниці, був членом організації ОЗН, членом організації КПВ (пол. Kolejowe Przysposobienie Wojskowe – укр. Залізнична військова підготовка, – ред.). В 1931 р. служив у польській армії підофіцером, у 1935 р. був атестований у чині підпоручника і в 1939 р. в момент приходу Червоної армії служив у польській армії в чині підпоручника. З 1934 р. був резидентом польської розвідки під псевдонімом Чайка і мав у себе на зв’язку 10 конфідентів на ділянці Ковель–Ківерці. Будучи контрреволюційно налаштованим проти совєтської влади й ненавидячи комуністів, знущався над робітниками, переважно українцями, через що доходило до побоїв із використанням зброї».

Обвинувальний висновок у справі Міхала-Мар’яна Скули

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з протоколом № 142 від 25 жовтня 1940 р., Міхала-Мар’яна Скулу помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи строк із 28 жовтня 1939 р. Покарання ув’язнений відбував в Івдельлазі.

Його подальша доля нам не відома.

Виписка з протоколу з вироком Міхалу-Мар’яну Скулі

Заключенням прокуратури Волинської області від 21 грудня 1989 р. Міхала-Мар’яна Скулу реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх