Учителі Другої Речі Посполитої – одна з найчисельніших професійних категорій, котра, як і службовці польської державної поліції, залізничники, чиновники, постраждала від радянської влади під час першої радянізації Західної України 1939–1941 рр.
Відмінність полягає лише в тому, що учителі не відразу потрапили в розряд ворогів. Маючи брак кадрів на захоплених територіях у перші місяці свого існування, які припали на початок нового навчального року, радянська влада активно послуговувалася польськими педагогами.
Чистки серед учителів припали на весну 1940 р. Саме в цей період до радянських казематів потрапив Фелікс Сенчковський – учитель школи № 1 у Дубні.
Народився Фелікс Сенчковський 1896 р. у селянській родині, яка мешкала в Люборадзі Кутнівського повіту. Відомості про сім’ю відсутні, оскільки батьки Фелікса померли до 1939 р., а братів і сестер він не мав.
Також невідомо, яким чином і коли Фелікс потрапив до Дубна, де впродовж 30-х років проживав на вулиці Забрама, 1 разом із дружиною Ядвігою (1898 р. н.) і доньками Елантрою (або Йолантою 1930 р. н.) та Ядвігою (1934 р. н.).
Відомо, що у 1915 р. Фелікс Сенчковський вступив до Польської військової організації (ПОВ). На той час він мешкав на польсько-німецькому кордоні в Радзануві, де працював учителем. За завданням ПОВ чоловік шпигував, збираючи відомості про військову, господарську та політичну ситуацію на боці супротивника. На 1919 р. припала служба Фелікса Сенчковського у Війську Польському.
Після встановлення радянської влади в Західній Україні колишні члени ПОВ були серед перших польських патріотів, які почали гуртуватися довкола ідеї боротьби з окупаційним режимом за відновлення Польщі. Колишні «пеовяки» Дубна почали свою діяльність у двох напрямках: спочатку потрібно було переправити за кордон тих осіб, які займали командні пости у Війську Польському і яким у першу чергу загрожували репресії карально-репресивних органів. Цим питанням, зі слів Фелікса, займалася Марія Пьонтковська, яка мала шифр до польської підпільної організації у Львові, через котрий можна було перейти кордон до Румунії. Інший напрямок роботи передбачав гуртування осіб, які, як це принаймні здавалося, не потрапляли в категорію ворогів нової влади: учителів, представників робітничих професій, колишніх клерків тощо. Робота серед такого контингенту передбачала підтримку патріотичного духу й налаштування на відновлення державності Польщі з допомогою Англії та Франції.
Із власної ініціативи Фелікс почав роботу серед учнівської молоді, передусім харцерів. Незважаючи на заборону святкування Дня незалежності Польщі 11 листопада, 10 листопада 1939 р. у шкільній художній майстерні Фелікс зібрав кількох учнів: Збігнєва Чешковського, Чеслава Чешковського, Чапека (ім’я невідоме) та Людвіга Канікулу. Вони говорили про необхідність відродження Польщі, її політичних лідерів та їхні настанови, а на завершення виконали гімн своєї розгромленої Батьківщини.
Фелікса Сенчковського арештували 19 березня 1940 р. і доправили до в’язниці № 2 в Дубні.
Під час арешту у вчителя вилучили радіоприймач, фотографії, посвідчення особи та десять томів листування маршалка Пілсудського. Разом з учителем до в’язниці потрапили і його учні Броніслав Шевчик та Станіслав Канікула. Під час допитів вони розповіли, що з колишніх харцерів учитель створив і координував справжню молодіжну підпільну організацію, до якої увійшли учні 7–10 класів. Зі слів хлопців, молодь мала виконувати функції зв’язкових між ланками підпільної організації, керованої львівським осередком, на випадок збройного повстання проти радянського режиму.
Свідком у справі був Антон Дурлик – шкільний столяр, який ще в жовтні 1939 р. обговорював із Феліксом ситуацію, в яку потрапили місцеві поляки. Антон хотів утекти з Дубна за кордон. На це Фелікс відповів, що такі люди, як Антон, будуть потрібні тут, на місцях, для ведення боротьби з окупантами.
Провівши слідство, старший оперуповноважений райвідділу НКВС Музика 21 липня 1940 р. прийшов до наступного висновку: Сенчковський Фелікс Антонович «…обвиняется в том, что является активным участником польской военной патриотической организации «ПОВ», «Звензку офицеров резерва». Будучи отъявленным врагом Советского строя, проводил антисоветскую контрреволюционную деятельность направленную против Советской власти… то есть в преступлениях предусмотренных ст. 54–2, 54–11 УК УССР».
7 квітня 1941 р. постановою Особливої наради при НКВС СРСР Фелікса Сенчковського засудили до восьми років виправно-трудових таборів. Покарання він відбував у «Сєвпєчлазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 15 вересня 1989 р. Фелікса Сенчковського реабілітовано. Його подальший шлях і доля його родини нам не відомі.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА