Продовжуючи цикл статей про польських учителів, котрі зазнали переслідувань із боку радянського тоталітарного режиму в 1939–1941 рр., пропонуємо Читачам біографічний нарис про Станіслава Островського – учителя із села Бережки Сарненського повіту.
Народився Станіслав Островський 1911 р. у селі Старий Жуків у родині мельника Йосифа Островського. Відомості про матір Станіслава відсутні. Станіслав був єдиною дитиною в сім’ї. На початку Другої світової війни Йосиф Островський проживав у Кременці.
Станіслав здобув педагогічну освіту в Кременці, навчаючись там у 1926–1932 рр. 1932 р. юнака призвали на службу до Війська Польського. Він відразу потрапив на річні курси підхорунжих у Рівне. Демобілізувавшись 1933 р., почав працювати учителем у Бережках (нині Дубровицький район Рівненської області). Як і більшість педагогів краю, він був членом «Союзу польських учителів», який на Волині очолював Якуб Гофман.
У Бережках Станіслав одружився з Іреною Яжомбською (1918 р. н.). Вони мешкали з матір’ю Ірени, учителькою бережківської школи Вандою Яжомбською (1890 р. н.). 1937 р. у подружжя народився син Збігнєв.
1934 р. Станіслава Островського повторно мобілізували до війська. В 1935 р., отримавши звання підпоручика, він звільнився в резерв. Ще двічі вчителю довелося побувати у війську: 1936–1937 рр. та в кінці серпня 1939 р. Друга світова війна почалася для нього 28 серпня 1939 р. Тоді учителя призвали на службу в інтендантство № 2 у Любліні. На початку вересня того ж року частина, в якій служив Станіслав Островський, відступила до Дубна. 18 вересня, дізнавшись про наступ Червоної армії на Дубно, військове формування саморозпустилося. Герой цієї публікації повернувся до Бережків, де продовжив педагогічну діяльність.
9 квітня 1940 р. Станіслава Островського арештував Сарненський районний відділ НКВС. У постанові на арешт, датованій тим же числом, зазначено: «Является подпоручиком польской армии, в момент установления Сов. Власти на территории Западной Украины участник боев против частей Красной армии, а/с настроен, ведет агитацию против Сов. Власти».
Така підстава була типовою для арешту багатьох поляків, особливо тих, хто служив у Війську Польському й перебував у резерві. Факт служби Станіслава Островського підтвердили мешканці Бережків, які були свідками в його справі.
Однак слідчий не отримав жодних підтверджень антирадянської діяльності Островського. Тоді він вирішив побудувати звинувачення на знущанні над селянами. Такий факт був у біографії вчителя, і він його не приховував.
Улітку 1936 чи 1937 р. до Бережків із виставою приїхав дресирувальник тварин. Оскільки шкільне приміщення виявилося найпросторішим, спектакль вирішили проводити там. Більшість селян прийшли на видовище, придбавши квитки. Натомість Максим Будкевич захотів подивитися виставу безкоштовно, використавши для цього шкільне підвіконня. Станіслав кілька разів попросив Максима злізти з вікна, проте той не слухався. Розізлившись, Станіслав підійшов і вдарив селянина по голові.
Цікавим є діалог про цей інцидент між слідчим і в’язнем від 8 червня 1940 р.: «Вопрос: Вы имели на это право (бити Будкевича, – авт.). Ответ: Нет. Вопрос: Следовательно, это была одна из форм Вашего издевательского отношения к крестьянству? Ответ: Да, это было явное издевательское отношение к крестьянству, но оно получилось в силу вспыльчивого характера. При этом-же необходимо отметить, что я как учитель обязан был сохранить порядок школы…»
Ще одним проявом знущання над селянством було побиття дітей на уроках. «Вопрос: Будучи учителем в с. Бережки Вы на своих уроках били крестьянских детей. Почему? Ответ: Не отрицаю факта что я на самом деле бил крестьянских детей, но это было с начала моего начинания работать учителем. Вопрос: Это-же тоже является формой издевательства. Правда? Ответ: В то время когда я ударял того или иного мальчика или девочку я свои поступки не квалифицировал. Вопрос: Вы были наказаны за избиение детей в школе? Ответ: Судом я не привлекался к ответственности, но получал от школьного инспектора за это выговор». Ці «злочини» і стали основою обвинувального висновку від 27 червня 1940 р.
Постановою Особливої наради від 13 жовтня 1940 р. Станіслава Островського «за активну боротьбу проти революційного руху» засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував в «Ухтіжемлазі». У вересні 1941 р. на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР Станіслава, як польського громадянина, амністували. Для проживання він обрав місто Бузулук Чкаловської області.
Заключенням прокуратури Рівненської області від 28 серпня 1989 р. Станіслава Островського реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АЛЬФРЕД АУСОБСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ФЕЛІКС СЕНЧКОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА
